Рішення № 80794320, 27.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 р. № 488/4861/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Фульги А.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54050

до відповідача:Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (далі-відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо не виплати позивачу в 2018 році щорічної разової грошової допомоги п’яти мінімальних пенсій до 5 травня, як це передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2018 рік;

- зобов'язати відповідача зробити перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 р. позивачу, ветерану війни-учаснику бойових дій, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на момент проведення виплат та провести виплат з урахуванням виплаченої суми в 2018році;

- встановити судом строк для подання відповідачем до суду звіту про виконання рішення суду відповідно до ч.1 ст.382 КАС України.

Ухвалою від 25.01.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Проте, в 2018 році позивачу не було нараховано та виплачено щорічну разову грошову допомогу в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком до 5 травня, тому позов підлягає задоволенню.

Представник відповідача у встановлений судом строк подав до суду відзив на адміністративний позов, зазначивши, що відповідно Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 року №79-VIІІ внесено зміни до Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України, відповідно до яких, право встановлювати розміри виплати щорічної разової допомоги до 5 травня надано Кабінету Міністрів України. Вважає, що позивачу правомірно здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2018 році у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 року № 170. Просить відмовити у задоволенні позову.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, який має право на пільги, як учасник війни.

Судом встановлено, що 11.04.2018 відповідачем здійснено позивачу виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1265,00 грн.

Позивач не погоджуючись із розміром отриманої грошової допомоги, звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з врахуванням Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджету.

Згідно з ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, Бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.

Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.

Законом України від 28.12.2014 р. N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01.01.2015 р., розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час розгляду та вирішення справи зазначені норми Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" в встановленому порядку такими, що не відповідають Конституції України не визнані.

Таким чином, із набуттям чинності Закону України від 28.12.2014 р. N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня встановленого ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Суд зазначає, що закон - це нормативний акт, який має вищу юридичну силу, приймається законодавчим органом держави (Верховною Радою України) в особливому порядку. Конституцією України (Основним Законом України) не встановлено пріоритету застосування того чи іншого закону.

Як зазначено у рішенні Конституційного суду України від 03.10.1997 у справі №18/183-97, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За змістом частини 3 статті 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та лишається діючою на момент протікання правовідносин.

Кабінетом Міністрів України 14.03.2018 року прийнято постанову № 170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", відповідно до якої у 2018 році виплата разової грошової допомоги проводиться до 5 травня членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, в розмірі 630 гривень.

Судовим розглядом встановлено, що нарахування та виплата у 2013 - 2018 роках разової щорічної грошової допомоги до 5 травня проведено у розмірах, визначених Постановами КМ України щодо питання виплати у 2013-2018 роках разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".

Таким чином, відповідачем виконано зобов'язання перед позивачем.

Крім цього, слід врахувати, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 року.

Також, у рішенні №3-рп від 25.01.2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, внаслідок чого, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

За таких обставин суд дійшов висновку, що виплачена позивачу у 2018 році одноразова грошова допомога у сумі 1265,00 грн. відповідає розміру допомоги, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 року № 170.

Таким чином, суд не вбачає ознак протиправності у діях відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги до 5 травня.

З огляду на викладене вище, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на вимоги статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 54050, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 03194499) у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П’ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А. П. Фульга