Рішення № 8079429, 23.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2009 р.Справа № 17/120-09-3722 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Брухт”;

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 74 480 грн.

та за зустрічним позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Брухт”;

про визнання договору недійсним

Суддя Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача: Мелещенко Д.С. на підставі довіреності від 28.07.2009р.;

від відповідача: ОСОБА_3 на підставі довіреності ВМІ№423493 від 04.09.09р.

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача по справі заборгованість з орендної плати у розмірі 37240 грн., 37 240 грн. штрафу.

Відповідач в засідання суду зявився, надав письмовий відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на обставини викладені у наданих запереченнях.

По справі у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва починаючи з 07.09.2009р. по 12.10.2009р. о 10 год. 10 хв.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

16.06.2009р. між ТОВ „Брухт” (надалі позивач) та ФОП ОСОБА_1 (надалі відповідач) укладено Договір найму, відповідно до умов якого 21 липня 2009 року за актом приймання-передачі позивач передав у найом відповідачу на сім днів військове містечко №6, загальною площею 8 419,8 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, смт. Чорноморське, вул. Сонячна, 17, а відповідач зобов'язався сплатити плату за найм в розмірі 38000 гривень в наступні строки: 760 грн. в день підписання Договору; 37240 гривен в день підписання Акту приймання-передачі Приміщення від Наймодавця до Наймача, тобто 21 липня 2009 року.

Позивач взяті на себе зобовязання по укладеному договору виконав у повному обсязі, а саме згідно акту приймання-передачі передав відповідачу військове містечко №6, загальною площею 8419,8 кв.м. розташоване за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с.м.т. Чорноморське, вул. Сонячна, 17.

Відповідач свої договірні зобовязання виконав не належним чином, а саме частину плати за користування у розмірі 37 240 гривень ним не сплачено по теперішній час.

У відповідності до п. 6.5 укладеного договору наймач несе відповідальність у випадку прострочення внесення плати за найм штраф у розмірі невнесеної (несвоєчасно внесеної) суми.

З огляду на ті обставини, що відповідачем порушені умови договору в частині оплати суми плати по найму у розмірі 37240 грн., позивачем розрахований відповідачу штраф у розмірі 37240 грн.

Зазначені обставини спонукали позивача звернутися до господарського суду Одеської області з заявою про стягнення 74 480 грн., з яких: 37 240 грн. заборгованості з орендної плати; 37240 грн. - штрафу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2009р. порушено провадження у справі №17/120-09-3722 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Брухт” до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 74480 грн.

Не погоджуючись з заявленими позовними вимогами, відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ТОВ „Брухт”, в якій просить суд визнати договір найму від 16.06.09р. укладений між ТОВ „Брухт” та ФОП ОСОБА_1 недійним.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.09.09р. зустрічну позовну заяву ФОП ОСОБА_1 прийнято до розгляду та обєднано зі справою 17/120-09-3722.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог, про визнання договору недійсним ФОП ОСОБА_1 посилається на ті обставини, договір найму від 16.06.2009 року не створює правовідносин найму приміщень (житлових або нежитлових), оскільки приміщення, що передані в найм не відповідають технічному стану для їх використання, приміщення зруйновані в наслідок бездоглядності і їх використання за призначенням на час укладання договору неможливе, а у випадку використання є загроза для життя; фактично наймач за договором отримав не приміщення, а можливість організувати та провести на території колишнього військового містечка № 6 розважальне дійство; приміщення військового містечка № 6 площею 8419,8 кв.м. не були використанні за призначенням ФОП ОСОБА_1

ТОВ „Брухт” в судові засідання зявилося, надало відзив на зустрічну позовну заяву, в якому заявлені позовні вимоги щодо визнання договору найму недійсним не визнає та просить в задоволенні позовних вимоги ФОП ОСОБА_1 відмовити повністю, посилаючись на обставини приведені у наданих письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, документи додані у ході розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ „Брухт” підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовних вимогах ФОП ОСОБА_1 слід відмовити, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовЧязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договір укладений між сторонами по справі, як цивільно-правовий правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, та він не визнаний судом недійсними, тому зобовязання за цим договором мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України № 435-IV від 16.01.2003 р. зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

У відповідності до вимог п. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1, п. 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем пред'явлено позовні вимоги про стягнення орендної плати згідно договору оренди військового містечка №6, загальною площею 8417,8 кв.м., розташованого за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с.м.т. Чорноморське, вул. Сонячна, 17, укладений 16.06.2009р., між ТОВ „Брухт” та ФОП ОСОБА_1, які обґрунтовані неоплатою відповідачем суми оренди встановленої договором.

У відповідності до п. 4.2, 4.3 укладеного договору наймач сплачує плату за найм приміщення незалежно від результатів його господарської діяльності. Наймач сплачує плату за найм в наступні строки 760 грн. в день підписання договору та 37 240 грн. в день підписання Акту приймання-передачі приміщення від наймодавця до наймача.

Позивач приміщення обумовлені договором у користування відповідачу передав, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 21.07.2009р., однак відповідач остаточну орендну плату у розмірі 37240 грн. позивачу не сплатив.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача строк по зобовязанням по оплаті орендної плати по договору найму від 16.06.2009р. виник в порядку ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, в момент передачі майна наймачу.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи встановлено та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, що ФОП ОСОБА_1 не сплатила ТОВ „Брухт” орендну плату у розмірі 37240 грн., таким чином суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Брухт” по стягненню з ФОП ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі у розмірі 37240 грн.

Умовами укладеного договору сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення наймачем внесення плати за найм обєкта оренди, останній зобовязується сплатити штраф у розмірі невнесеної (несвоєчасно внесеної) суми (п. 6.5).

Вимогами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В силу положень Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2)зміна умов зобов'язання;

3)сплата неустойки;

4)відшкодування збитків та моральної шкоди

Таким чином, враховуючи ті обставини, що Договір найму 16.06.2009р., укладений між ТОВ „Брухт” та ФОП ОСОБА_1 на момент розгляду справи у суді є дійсним і як цивільно правова угода породжує обов'язок сторін за цим договором щодо належного виконання своїх зобов'язань, суд з огляду на вищевикладене дійшов до висновку, що ФОП ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобовязання в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів по укладеному договору найму, а саме не сплатила відповідачу 37240 грн., суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно на підставі умов укладеного договору та вимог діючого законодавства нарахований штраф у розмірі 37240 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині позову також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання договору найму від 16.06.2009р., укладеного між ТОВ „Брухт” та ФОП ОСОБА_1 недійсним, суд дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини дійшов наступних висновків.

ФОП ОСОБА_1 просить суд у зв'язку з фіктивністю договору оренди, визнати його недійсним, при цьому вона посилається в якості обгрутування свого позову на ті обставини, що приміщення, що передані в найм не відповідають технічному стану для їх використання, приміщення зруйновані внаслідок бездоглядності і їх використання за призначенням на час укладання договору неможливе, а у випадку використання є загроза для життя, тому відповідно до ч.1 ст.234 ЦК України такий правочин на думку позивача є фіктивним і тому відповідно до ч.2 цієї ж статті повинен бути визнаний судом недійсним.

Однак фіктивність правочину, на якому наполягає ФОП ОСОБА_1, не підтверджується будь якими доказами, та навпаки спростовується матеріалами справи.

Так розглядом матеріалів справи встановлено, що приміщення військового містечка №6, загальною площею 8 419,8 кв.м., розташованого за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, смт. Чорноморське, вул. Сонячна, 17 було передано в оренду на сім днів для здійснення підприємницької діяльності орендаря.

Всі документи, надані до зустрічної позовної заяви та викладені в ній доводи ніяким чином не стосуються договору, укладеному між сторонами по справі.

Так в матеріалах справи наявні свідомості, що в якості комерційного проекту та відповідно для отримання прибутку ФОП ОСОБА_1 вирішила організувати масовий культурно-розважальний заход по проведенню змагань з пейнтболу та ігрового квесту, з розташуванням на території військового містечка гелікоптеру МІ-2 та Robinson для здійснення екскурсійних польотів, повітряної кулі, квадроциклів, гідро-циклів, а також танцювальних майданчиків , кафе та полевої кухні.

За отриманням дозволу на проведення такого заходу ФОП ОСОБА_1 звернулася с заявою до голови виконкому Чорноморської селищної ради та отримала лист щодо того, що рада не заперечує проти проведення таких військово-спортивних заходів з 24.07.2009р. по 26.07.2009р. включно. Крім цього ФОП ОСОБА_1 уклала з громадянином ОСОБА_2 договір на здійснення послуг по прибиранню території військового містечка №6.

Власником приміщень військового містечка №6, розташованого за адресою Одеська область, Комінтернівський район, с.м.т. Чорноморське, вул.Сонячна ,буд.17 , згідно з витягом про реєстрацію речових прав на нерухоме майно , виданого Комінтернівським районним БТІ 19.09.2005 р., є товариство з обмеженою відповідальністю „Брухт”.

16.06.2009р. між ТОВ „Брухт” та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір найму, відповідно до умов якого 21 липня 2009 року за актом приймання-передачі позивач передав у найом відповідачу на сім днів військове містечко №6, загальною площею 8 419,8 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, смт. Чорноморське, вул. Сонячна, 17, а відповідач зобов'язався сплатити плату за найм в розмірі 38000 гривень в наступні строки: 760 грн. в день підписання Договору; 37240 гривен в день підписання Акту приймання-передачі Приміщення від Наймодавця до Наймача, тобто 21 липня 2009 року. При цьому відповідно до п.1.2 договору приміщення було надано орендарю для використання у підприємницькій діяльності .наймач самостійно визначає напрям використання приміщення, наданого в найм, з урахуванням правовстановлюючих документів на приміщення.

Актом приймання-передачі приміщення складеним 21 липня 2009 року в момент передачі приміщення від ТОВ «БРУХТ»до ФОП ОСОБА_1 у володіння та користування. Відповідно до п. 2 Акту Приміщення передано в належному стані, що відповідає умовам Договору та придатне для цільового використання. Акт підписаний ФОП ОСОБА_1 та завірений її печаткою. Тобто, 21 липня 2009 року ФОП ОСОБА_1 прийняла відповідно до умов Договору у володіння та користування військове містечко № 6 у належному стані, придатному для тих цілей, для яких вона уклала Договір, що підтверджується її підписом і печаткою на Акті.

У якості другої підстави для визнання Договору недійсним ФОП ОСОБА_1 вказує на те, що фактично вона отримала за договором не приміщення, а можливість організувати та провести на території колишнього військового містечка № 6 розважальне дійство.

Ці обставини також спростовується тим самим Актом, оскільки у Акті не йдеться про проведення якогось розважального дійства. Також ФОП ОСОБА_1 не надала жодного доказу узгодження з ТОВ «БРУХТ»проведення на території військового містечка № 6 розважального дійства. Але й проведення розважального дійства у приміщеннях військового містечка № 6 не протиричить умовам Договору, оскільки як вже визначалося вище відповідно до п. 1.2. Договору Приміщення було надано для використання Наймачем у підприємницькій діяльності.

Третьою підставою для визнання Договору недійсним ФОП Берля вказує те, що приміщення військового містечка № 6 не були використані за призначенням.

Ці доводи також не приймаються судом, оскільки на підставі Акту 21 липня 2009 року ФОП ОСОБА_1 отримала у володіння приміщення військового містечка № 6 у належному стані та отримала можливість їх використання у своїй підприємницькій діяльності, але використовувала вона фактично чи не використовувала передані в оренду приміщення , ці обставини не можуть з огляду на вимоги закону впливати на дійсність Договору. Той факт, що орендар отримав за Актом приміщення у володіння та отримав можливість його використання вже свідчить про те, що Договір діє і в наслідок його дії ТОВ «БРУХТ»виконав своє зобов'язання за Договором, а ФОП ОСОБА_1 прийняла виконання цього зобов'язання , при цьому в п. 4 Акту зазначено, що ніяких претензій з приводу цього не має.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до положень глави 58 Цивільного кодексу України та умов Договору правовим наслідком укладення Договору найму є передання майна у володіння і користуванні наймачу.

Відповідно до Акту 21 липня 2009 року ФОП ОСОБА_1 отримала від ТОВ «БРУХТ»володіння та користування приміщення військового містечка № 6, тобто відбулось виконання Договору з боку ТОВ «БРУХТ».

Таким чином, правові наслідки, закладені в Договорі, знайшли реальну, а не фіктивну реалізацію, що спростовує твердження ФОП ОСОБА_1 про фіктивність Договору.

ФОП ОСОБА_1 не надала суду жодного документу та доказу , який би свідчив про те, що приміщення колишнього військового містечка № 6 можуть використовуватися лише у військовій діяльності але ніяк інакше. Такий висновок зроблений орендарем лише із складової назви приміщені колишнє «військове містечко № 6». При цьому, як зазначено у поясненнях ФОП ОСОБА_1 ці приміщення включають й складські приміщення, які можна використовувати як склади, казарми, які можна використовувати для тимчасового проживання, й адміністративні будівлі, які можна використовувати як офісні приміщення, й приміщення для ремонту техніки, які можна використовувати як станцію технічного обслуговування транспортних засобів.

Позивач по первісному позову пояснив, що у в'язку із таким різним призначенням приміщень, в Договорі найму не було конкретно визначено цільове призначення, з яким приміщення надаються в найм, а було лише визначено у п. 1.2. Договору, що приміщення надаються для використання ФОП ОСОБА_1 у її підприємницькій діяльності, а орендар самостійно визначає напрям використання приміщень, з урахуванням правоустановчих документів.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона передає іншій стороні за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.284 ГК України істотними умовами договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Як вбачається зі змісту договору оренди майна ,укладеного між сторонами по справі, усі передбачені законом істотні умови договору оренди були узгоджені сторонами та знайшли своє відображення у змісті договору, договір укладено у письмовій формі, договір мав реальні наслідки та повне виконання з боку орендодавця в частині передачі за актом орендованого майна, та частковому виконанні з боку орендаря , що підтверджується прийняттям орендарем майна від орендодавця за актом приймання-передачі та внесення коштів в сумі 760 грн. в день підписання, відповідно до п.4.1.договору.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що належних доказів фіктивності цієї угоди позивачем по зустрічній позовній заяві не надано, суд дійшов висновку, що правові підстави задоволення зустрічного позову відсутні.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, згідно до ст. 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, щодо порушення з боку ФОП ОСОБА_1 умов укладеного договору найму від 16.06.2009р. та вимог діючого законодавства, у звязку з чим керуючись ст.ст. 11, 22, 204, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 759, 762, ст.ст. 193, 231, 283, 284 ГК України, позовні вимоги ТОВ „Брухт” підлягають задоволенню у повному обсязі, а в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ТОВ „Брухт” про визнання договору недійсним слід відмовити повністю.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу повязані з розглядом справи по первісному та зустрічному позову покласти на ФОП ОСОБА_1, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ТОВ „Брухт” задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Брухт” /65044, м. Одеса, Французький бульвар, 12, код ЄДРПОУ 31309763/ 37240 грн. 00 коп. /тридцять сім тисяч двісті сорок грн. 00 коп./ - основного боргу; 37240 грн. 00 коп. /тридцять сім тисяч двісті сорок грн. 00 коп./ - штрафу; 744 грн. 80 коп. /сімсот сорок чотири грн. 80 коп./ - державного мита; 118 грн. 00коп. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ - витрат на послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

3. В задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя