Рішення № 80793892, 26.03.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/2893/18

2/310/131/19

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2019 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Прінь І.П.,

за участі секретаря судового засідання: Бевз О.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 22.05.2008р. станом на 15.04.2018р. у розмірі 46787,10 грн., яка складається з 27362,39 – нарахованих відсотків, 18797,99 – пені, 2704,15 – штрафів.

29.11.2018 року представник позивача ОСОБА_3 подала уточнену позовну заяву, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитом у розмірі 46787,10 грн. (а.с.114-117), яка складається з 20372,90 грн. – тіла кредиту, 10766,66 грн. - процентів, 12943,39 – пені, 2704,15- штрафів.

За клопотанням відповідача, ухвалами суду від 20.08.2018 року (а.с.56-57), від 18.09.2018р. (а.с.77-78), від 20.12.2018р. (а.с.132-133) у позивача були витребувані додаткові письмові докази щодо розрахунку боргу, дії кредитних карток та визнано явку позивача в судові засідання обов’язковою.

В обґрунтування позову представник позивач посилається на те, що 22.05.2008р. року між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого позичальник отримав кредит у сумі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява разом з Пам’яткою клієнта,Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Підписанням даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.3 і п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Банк свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

В порушення умов кредитного договору, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого станом на 15.04.2018року має заборгованість в загальній сумі 46787,10 грн., яка складається з 20372,90 грн. – тіла кредиту, 10766,66 грн. - процентів, 12943,39 – пені, а також штрафи 500,00 грн. (фіксована частина); 2204,39 грн. (процентна складова).

Посилаючись на ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, Банк просив стягнути з відповідача вказану вище заборгованість та понесені судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_1 (за довіреністю) позовні вимоги банку підтримала. Суду додатково пояснила, що на виконання умов договору відповідачу видавалися кредитні картки: 22.05.2008р. зі строком дії до 05/12, 04.05.2012р. зі строком дії 11/15, 25.04.2016р. зі строком дії 04/20, 28.09.2016р. зі строком дії 04/20 із встановленням на них кредитного ліміту згідно наданої банком довідки ( а.с.173). Про зміну процентної ставки позичальник повідомлявся шляхом направлення СМС-повідомлень на фінансовий телефон. Позичальник активно користувався кредитними картками, здійснював зняття готівкових коштів, здійснював оплату товару через термінал та інтернет-банкінг. Погашення кредиту позичальник здійснював останній раз через термінал 15.11.2016р. у сумі 820,00 грн., далі погашення кредиту здійснювалося автоматично банком з інших відкритих рахунків відповідача ( зарплатних/пенсійних). Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував. В обґрунтування заперечень пояснив, що дійсно у 2008 році отримав в Приватбанку кредитну картку, якою фактично користувалася його дружина. Ними було знято з картки грошових коштів в загальній сумі 8000,00 грн. Щомісяця з його рахунку автоматично списувалася певна сума на погашення кредиту, але заборгованість не зменшувалася, а навпаки збільшувалася. Відповідач також подав суду заяву про застосування позовної давності до вимог позивача. Просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи та надані суду письмові докази, суд встановив таке.

22.05.2008 року між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір про надання банківських послуг, за яким останній отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

З Анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 22.05.2008р. вбачається, що позичальник надав свою згоду на те, що ця заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно з довідкою позивача (а.с.56) вбачається, що відповідачу видавалися кредитні картки: 22.05.2008р. №54…8676 зі строком дії до 05/12, 04.05.2012р. №52…1744 зі строком дії 11/15, 25.04.2016р. №51…3005 зі строком дії 04/20, 28.09.2016р. №51…3005 зі строком дії 04/20 (а.с.177), із встановленням на них кредитного ліміту згідно наданої банком довідки ( а.с.173). Тарифами Банку встановлена базова процентна ставка за користування кредитом – 1,9 % на місяць. Клієнт має вносити щомісячно до 25 числа місяця наступного за звітним щомісячний платіж у розмірі 7% від заборгованості.

Про зміну процентної ставки за договором відповідач повідомлявся шляхом направлення СМС- повідомлення на фінансовий телефон (а.с.174-176), що не суперечить вимогам п. 1.1.1.108, 1.1.3.2.4, 1.1.3.1.9, 2.1.1.8.7 Умов та правил.

Встановлені обставини були визнані відповідачем в судовому засіданні.

Згідно з п.2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг кредитний ліміт на платіжну картку встановлюється за рішенням банку, клієнт надає право банку у будь-який момент змінювати кредитний ліміт.

У відповідності до п 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов’язався погашати заборгованість по кредиту, процентам за його користування, по перевитратам платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором

Відповідно до п.2.1.1.12.2 Умов та Правил надання банківських послуг, за користування кредитом протягом пільгового періоду клієнт сплачує банку відсотки в розмірі 0,01% від суми операцій за рахунок кредиту. В разі непогашення клієнтом боргових зобов’язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки у розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, статтями 1049, 1050 якого передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору грошові кошти у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини Банк має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Позивачем надано розрахунок заборгованості за договором станом на 15.04.2018 року (а.с.118-120), з якого вбачається, що відповідач має заборгованість за договором в загальній сумі 46787,10 грн., яка складається з 20372,90 грн. – тіла кредиту, 10766,66 грн. - процентів, 12943,39 – пені, а також штрафи 500,00 грн. (фіксована частина); 2204,15 грн. (процентна складова).

За умовами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність становить три роки, спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) становить один рік (ст..ст.257,258 УК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідач подав заяву про застосування позовної давності до позовних вимог позивача (а.с.54).

Судом встановлено, що останній платіж на погашення боргу за кредитною карткою був здійснений відповідачем особисто 15.11.2016р. в сумі 820,00 грн., що свідчить про визнання ним свого боргу і переривання перебігу позовної давності.

Після того банк списував автоматично певну суму коштів з рахунків відповідача, відкритих в банку ( зарплатного/пенсійного), що на думку суду не є вчиненням особою дій, що свідчили б про визнання нею боргу.

Банк звернувся до суду з цим позовом 26.04.2018 року ( інформація про поштове відправлення – а.с.34 на звороті).

Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за пенею, яка виникла до 25.04.2017 р., у сумі 900,00 грн. задоволенню не підлягають.

Таким чином, з відповідача на користь банку має бути стягнута заборгованість за тілом кредиту - 20372,90 грн., проценти - 10766,66 грн., пеня - 12043,39 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення штрафів у розмірі 500,00 грн. і 2204,15 грн., то суд приходить до такого.

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами договору, а саме пунктами 1.1.5.21, 1.1.5.25, 2.1.1.12.2.2 і 2.1.1.12.6.1 (а.с.14-20), передбачено застосування пені, як виду цивільно - правової відповідальності, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору. Розмір пені встановлений Тарифами банку.

У той самий час згідно з пунктами 1.1.5.20, 2.1.1.7.6 Умов та правил сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів. Тарифами банку встановлений штраф у розмірі 500,00 грн. і 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлено Верховним Судом України у постанові №6-2003цс15 від 21 жовтня 2015р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення штрафу в загальному розмірі 2704,15 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість в загальній сумі 43182,95 грн., а саме: 20372,90 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 10766,66 грн. – заборгованість по процентам, 12043,39 грн. – пеня.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги пропорційності, а саме часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» на 92%, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь АТ КБ «Приватбанк» сплачена сума судового збору у розмірі 1621,04грн.

На підставі викладено, керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 267,549, 610, 629, 1049,1050 ЦК України, ст.ст. 12,13, 19, 81, 141, 263-265, 268,273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського, б.1Д, ЄДРПОУ 14360570):

- заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.05.2008 року у сумі 43182,95 грн. (сорок три тисячі сто вісімдесят дві гривні дев’яносто п’ять копійок), яка складається з: 20372,90грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 10766,66грн. –заборгованість за процентами, 12043,39 - пеня за прострочене зобов’язання;

- судові витрати у розмірі 1621,04грн. (одна тисяча шістсот двадцять одна гривня чотири копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.03.2019 року.

Суддя І. П. Прінь