Рішення № 80793139, 13.02.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5020/18

2/310/186/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Заступника військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах Міністерства оборони України, військової частини А0593 до ОСОБА_1, треті особи: Бердянська районна державна адміністрація, ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України звернувся з позовом до суду в інтересах Міністерства оборони України, військової частини А0593 до ОСОБА_1, треті особи: Бердянська районна державна адміністрація, ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки в якому зазначив, що рішенням господарського суду Запорізької області від 7 грудня 2010 року задоволено позов заступника військового прокурора Запорізького гарнізону про скасування розпорядження Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області від 03 квітня 2009 року № 192 «Про припинення військовій частині А4322 права постійного користування земельною ділянкою», яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району площею 2802 га. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15 лютого 2011 року рішення суду залишено без змін. Разом з тим, під час розгляду справи в суді, головою Бердянської районної державної адміністрації видано розпорядження Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області від 12 лютого 2010 року №80 «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Новопетрівської сільської ради». Не зважаючи на те, що земля оборони площею 2000,00 га знаходиться в користуванні військової частини А0593, 2,0000 гектара, всупереч вимог земельного та цивільного законодавства, передано громадянці ОСОБА_3 Так, відповідно до розпорядження голови Бердянської РДА від 12.02.2010 року №80 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають в запасі на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області. Пунктом 2 вказаного розпорядження безоплатно передано у власність громадянам земельні ділянки, в тому числі пасовища, для ведення особистого селянського господарства (землі запасу, якими є полігон військової частини А0593), у т.ч. й громадянці ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 2,0000 га, вартістю 35874,34 грн. На виконання вказаного розпорядження голови Бердянської РДА ОСОБА_3О отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 920408 (кадастровий номер 2320684500:02:008:0159), про що вчинено запис від 20 лютого 2010 року за №011026500182 про державну реєстрацію державного акта в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.12.2012 року задоволено позов заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України та скасовано розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації від 12.02.2010 року №80, а ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду по даній справі залишено без змін. Військовий прокурор Запорізького гарнізону у червні 2016 року з метою захисту порушених інтересів держави в особі Міністерства оборони України та в/ч А0593 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення її законному користувачу. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23.09.2016 року по справі №310/4649/16-ц позовні вимоги прокурора задоволено у повному обсязі: визнано недійсним державний акт серії ЯК №920408 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, вартістю 35 874 грн. 34 коп., що розташована на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області, який виданий ОСОБА_3, та прийнято рішення щодо повернення від ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0000 га, вартістю 35 874 грн. 34 коп., що розташована на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області, законному користувачу - в/ч А0593. Не погоджуючись з рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, з якої вбачалось, що остання не є власником спірної земельної ділянки, оскільки за договором купівлі-продажу від 19.03.2010 року остання продала її іншій особі, а саме ОСОБА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу, витягом з Державного реєстру правочинів та копією державного акту серії ЯК №920408 на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 2320684500:02:008:0159) з відміткою про перехід права власності на вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 19.03.2010 року за реєстровим №534 до ОСОБА_5 Вказані обставини були встановлені рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 26.01.2017 року по справі № 310/4649/16-ц та, як наслідок, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23.09.2016 року по даній справі в частині повернення від ОСОБА_3 земельної ділянки скасовано та у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині, а саме щодо визнання недійсним державного акту серії ЯК №920408 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, вартістю 35874 грн. 34 коп., що розташована на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області, який виданий ОСОБА_3, рішення суду залишено без змін. Отже, незаконність набуття права власності ОСОБА_3 встановлена в судовому порядку. Оскільки спірна земельна ділянка була передана первісному набувачу у власність на підставі незаконних розпоряджень Бердянської РДА, тому право власності у нього на ці земельні ділянки не виникло, як і право розпоряджатися ними. У зв'язку з тим, що спірне майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з незаконного володіння. Оскільки про той факт, що ОСОБА_5 є власником спірної земельної ділянки позивачам та прокурору стало відомо лише під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 у Апеляційному суді Запорізької області 26.01.2017 (під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_3 у судові засідання не з'являлась та письмових заперечень не надавала), тому строк позовної давності у даному спорі не пропущено. Просив зобов'язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) повернути земельну ділянку (кадастровий номер 2320684500:02:008:0159) загальною площею 2 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області. Міністерству оборони України (ІКЮО 00034022) в особі військової частини А0593 (ІКЮО 08202683).

Прокурор у судове засідання не з’явився без поважних причин, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив до суду відповідь на відзив у якому зазначив, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 77 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони», ст. 326 ЦК України держава є власником земель оборони. Згідно ст. 317 ЦК України право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна. Факт знаходження земельної ділянки площею 2802,06 га у користуванні військової частини А0593 (як правонаступника військової частини А4322) підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ЗП №001486. У ході з'ясування обставин по справі №15/45/09-4/20/10 Господарським судом Запорізької області було встановлено, що підстави вважати припиненим право військової частини А0593 на користування спірною земельною ділянкою в спірних правовідносинах відсутні. Військова частина А0593 на законних підставах як правонаступник з урахуванням приписів ст. 120 ЗК України користується земельною ділянкою, відповідно до Державного акта на землю. Законність користування військовою частиною А0593 земельною ділянкою встановлена судом, про що також вказано в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2011 по справі №15/45/09-4/20/10. Дозволу на вилучення зазначеної земельної ділянки та передачу її у власність громадянам військовою частиною А0593, Міністерством оборони України не надавалось. Таким чином, розпорядженням голови Бердянської РДА №80 від 12.02.2010 року без належних на те підстав земельна ділянка зі складу земель оборони була передана у приватну власність ОСОБА_3, що суперечить вимогам ст. 77 ЗК України. ОСОБА_5 у своєму відзиві посилається на ст. 388 ЦК України, відповідно до якої вважає себе добросовісним набувачем земельної ділянки за кадастровим номером 2320684500:02:008:0159, але відповідачем не взято до уваги той факт, що судом раніше вже визнано недійсність розпорядження Бердянської РДА № 192 від 03.04.2009, що тягне скасування усіх похідних від нього розпоряджень, в тому числі, і розпорядження №80 від 12.02.2010 року. Таким чином, незаконність набуття права власності ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку. Крім цього, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку ЯК №920408 рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23.09.2016 по справі № 310/4649/16-ц, тягне за собою і визнання недійсним усіх похідних від нього правочинів. У справі № 15/45/09-4/20/10 судом установлено, що земельна ділянка загальною площею 2802,06 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області, належить до земель оборони та перебувала в державній власності, Міністерство оборони України та військова частина А0593 будь-якої згоди на вилучення з постійного користування вказаної земельної ділянки не надавали, рішення про таке вилучення Кабінетом Міністрів України не приймалось. Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно цим майном володіє (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача. Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем. Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (частина перша статті 388 ЦК України). У зв'язку з тим, що спірне майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з незаконного володіння. У зв'язку з неправомірністю отримання земельної ділянки з земель оборони право власності на неї у ОСОБА_3 не виникло, а тому воно не могло і відчужуватися в подальшому та переходити до інших осіб, зокрема, до ОСОБА_5 Таким чином, спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею, тому є підстави для її витребування від добросовісного набувача в порядку ст. 388 ЦК України. Просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник Міністерства оборони України отримав судову повістку про виклик в судове засідання 29.11.2019 року, направив до суду клопотання в якому позов підтримав, просив розглянути справу в його відсутності.

Представник військової частини А0593 повідомлений про розгляд справи повісткою 29.01.2019 року, але в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву в якій підтримав позовні вимоги і просив розглянути справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився без поважних причин, направив до суду відзив, заперечення на відзив та заяву про застосування строку позовної давності в яких зазначив, що 19.03.2010 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 2320684500:02:008:0159, що розташована за адресою: Запорізька область, Бердянський район, Новопетрівська сільська рада, за межами населеного пункту. Укладаючи зазначений договір він діяв правомірно, обачливо та відповідно до діючого законодавства. На момент укладання договору продавець законно використовував, володів та розпоряджався земельною ділянкою, що посвідчувалось державним актом від 17.02.2010 року. Він є добросовісним набувачем земельної ділянки, державна реєстрація його права власності проведена нотаріусом з дотримання вимог чинного законодавства, укладений договір недійсним не визнавався, тому не вбачає підстав для витребування земельної ділянки. За ст.ст. 386,387 ЦК України право витребування майна наділений тільки власник і тільки відповідно до підстав, що зазначені в ст. 388 ЦК України. Статтею 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна. Статтями 9,14 ЗУ «Про оборону» визначено, що землі закріплені за військовими частинами є державною власністю і належать збройним силам на праві оперативного управління. За ст. 84 ЗК України ст. 21 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» реалізовувати своє право в порядку ст. 388 ЦК України як власника землі має лише відповідна державна адміністрація. Прокурор фактично звернувся у цій справі з позовом на захист прав та інтересів осіб, які за законом не мають право розпорядження спірною земельною ділянкою, а відтак їх права та інтереси як власника землі не порушені і не підлягають захисту. З урахуванням викладеного позов про витребування земельної ділянки подано не власником, що виключає можливість застосування ст. 41 Конституції України щодо примусового вилучення земельної ділянки у власника в порядку передбаченому законом. У позивачів не існує матеріального права як власників майна на його витребування, в тому числі і у добросовісного набувача. Відповідно до ст. 41 Конституції України витребуванню майна повинно передувати проведення відшкодування власнику повної вартості цього майна в розмірі 35874,34 грн. Позивачами пропущено строк позовної давності, оскільки предметом спору виступає земельна ділянка, якій було присвоєно кадастровий номер у 2010 року при видачі Державного акту серії ЯК №920408, а тому органи держави в інтересах яких прокурором подано позов і прокурор мали можливість доступу до повної інформації щодо власника земельної ділянки з моменту її придбання відповідачем і мали можливість її отримати, а відповідно і довідатися про факт порушення права. Позовні вимоги заступника прокурора обґрунтовуються порушенням права користування військовою частиною земельною ділянкою з боку органів державної влади і саме держава відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти й несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. Уперше факт відчуження земельної ділянки органами державної влади мав місце у 2010 році, тому саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності. За таких обставин позовні вимоги вважав необґрунтованими, тому просив у їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав викладене у відзиві, запереченні на відзив та в заяві про застосування строку позовної давності. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник Бердянської районної державної адміністрації у судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки.

ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, подала до суду клопотання про розгляд справи в її відсутності.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно державного акту ІІ-ЗП №001486 рішенням Бердянської районної Ради народних депутатів Запорізької області від 28 грудня 2000 року №7 Донецькій КЕЧ військової частини А-4322 Бердянського гарнізону надана у постійне користування земельна ділянка для розміщення та обслуговування об’єктів і споруд полігону, що розташована на території Новопетрівської сільської ради площею 2802,06 га. (а.с. 7-11).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.12.2010 року встановлено, що наказом Головнокомандувача військ Протиповітряної оборони Збройних сил України №75 від 05.11.2003 року військову частину А4322 ліквідовано, її правонаступником визначено військову частину А0593 (а.с.21-25).

03.04.2009 року розпорядженням голови Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області №192 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», припинено право користування військовою частиною А-4322 Бердянського гарнізону Донецької КЕЧ земельною ділянкою площею 2802,06 га на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району, яка надавалася рішенням сесії Бердянської районної ради від 28 грудня 2000 року № 7 для розміщення та обслуговування об’єктів і споруд полігону. Дані землі переведені до земель запасу категорії земель сільськогосподарського призначення. Визнано таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗП № 001486, реєстраційний № 390 від 17.05.2001 року, виданий військовій частині А-4322 Бердянського гарнізону Донецької КЕЧ для розміщення та обслуговування об’єктів і споруд полігону (а.с.19).

На підставі розпорядження Бердянської райдержадміністрації №80 від 12.02.2010 року ОСОБА_3 17.02.2010 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК №920408, площею 2,0000 га. (а.с.42).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.03.2010 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 2320684500:02:008:0159, що розташована за адресою: Запорізька область, Бердянський район, Новопетрівська сільська рада, за межами населеного пункту (а.с.43-44).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.12.2010 р. задоволено позов заступника військового прокурора Запорізького гарнізону про скасування розпорядження Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області від 03 квітня 2009 р. «Про припинення військовій частині А4322 права постійного користування земельною ділянкою», яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району площею 2802 га. (а.с. 21-25).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15 лютого 2011 р. вказане судове рішення залишено без змін (а.с. 26-30).

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 19.05.2011 року головою Бердянської районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 483 від 20.06.2011 року, яким розпорядження №192 від 03.04.2009 року визнано таким, що втратило чинність та рекомендовано відділу Держкомзему у Бердянському районі Запорізької області внести відповідні зміни в земельно-облікову документацію (а.с.20).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23.09.2016 року визнано недійсним державний акт ЯК №920408 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, вартістю 35874,34 грн., що розташована на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області, який виданий ОСОБА_2 Повернути від ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0000 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області, законному користувачу - військовій частині А0593 (а.с.31-35).

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 26.01.2017 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 вересня 2016 року по даній справі в частині повернення від ОСОБА_3 земельної ділянки скасовано та у задоволенні позову в цій частині відмовлено, оскільки земельна ділянка за договором купівлі-продажу була продана іншій особі і тому рішення в цій частині не буде виконаним. В іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с.36-41).

Статтями 321, 328 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана його повернути.

Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є повернення майна із незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст.ст. 215,216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення вендикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Беручи до уваги, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23.09.2016 року визнано недійсним державний акт ЯК №920408 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, вартістю 35874,34 грн., що розташована на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області, який видано ОСОБА_3 оскільки він виданий з порушенням вимог діючого законодавства, тому ОСОБА_3 не мала права договором купівлі-продажу від 19.03.2010 року відчужувати земельну ділянку ОСОБА_1

Суд вважає, що відсутні підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин, оскільки про незаконність вибуття спірного майна із держаної власності до ОСОБА_1 стало відомо під час розгляду справи в апеляційному суді Запорізької області і тільки після набрання законної сили рішенням апеляційного суду Запорізької області від 26.01.2017 року позивачі довідались про те, що спірна земельна ділянка відчужена ОСОБА_3 і з цього моменту у них виникло право на її витребування у останнього. Суд вважає, що за таких обставин прокурор звернувся з позовом до суду 02.07.2018 року в межах трьохрічного строку позовної давності.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають повному задоволенню і ОСОБА_1 слід зобов’язати повернути Міністерству оборони України в особі військової частини А0593 земельну ділянку (кадастровий номер 2320684500:02:008:0159) загальною площею 2 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 56,259,263-265,273,354,355 ЦПК України, 321,328,330,387,388,1212 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Заступника військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах Міністерства оборони України (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00034022, яке знаходиться за адресою: 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський,6 ), військової частини А0593 (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 08202683, яке знаходиться за адресою: м. Нікополь, Дніпропетровська область, вул. Княжа,100а) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 69056, АДРЕСА_1), треті особи: Бердянська районна державна адміністрація (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02140840, яке знаходиться за адресою: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Перемоги,3), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: 72300, АДРЕСА_2) про повернення земельної ділянки задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_1 повернути Міністерству оборони України в особі військової частини А0593 земельну ділянку (кадастровий номер 2320684500:02:008:0159) загальною площею 2 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України 1762 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя