Рішення № 80791832, 29.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2019 р. Справа№200/3383/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, зокрема, що перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах. 19 листопада 2018 року звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в якій просив обчислити пенсію виходячи з його середньомісячного заробітку за період з 01 січня 1992 року по 31 липня 1997 року (60 календарних місяців). Між тим, рішенням від 28 листопада 2018 року в перерахунку пенсії відмовлено з посиланням на те, що неможливо врахувати довідки про заробітну плату, оскільки вони видані підприємством, що розташовано на непідконтрольній українській владі території органи.

Вважаючи свої пенсійні права порушеними, просив:

- визнати протиправними дії Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в проведенні перерахунку його пенсії за віком, що була призначена 29 березня 2017 року, та обчислення її виходячи з його середньомісячного заробітку за період з 1 січня 1992 року по 31 липня 1997 року (60 календарних місяців);

- зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок його пенсії за віком, що призначена 29 березня 2017 року, та обчислити її виходячи із середньомісячного заробітку ОСОБА_1 за період з 01 січня 1992 року по 31 липня 1997 року (60 календарних місяців), визначивши її розмір відповідно до законодавства, що діяло на день призначення пенсії, та сплатити різницю між перерахованою та сплаченою пенсією за весь період її виплати.

Позивач також подав письмові пояснення, в яких зазначав, що довідки про заробітну плату за період з 01 жовтня 1991 року по 28 лютого 1994 року та з 01 жовтня 1994 року по 30 вересня 1999 року (тобто, за період роботи, що відображені в його трудовій книжці), що видані ВП «Шахта «Жовтневий рудник» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» 03 лютого 2017 року, були подані ним до відповідача разом із заявою від 19 листопада 2018 року про перерахунок пенсії.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому виклав зміст рішення, яким позивачу відмовлено в перерахунку пенсії. Вважав, що не порушив права позивача. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що з 29 березня 2017 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за віком (протокол про призначення пенсії від 08 вересня 2017 року).

19 листопада 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком на підставі ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 40 Закону України Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в якій просив обчислити пенсію виходячи з його середньомісячного заробітку за період з 01 січня 1992 року по 31 липня 1997 року (60 календарних місяців).

До заяви додав довідки про заробітну плату за період з 01 жовтня 1991 року по 28 лютого 1994 року та з 01 жовтня 1994 року по 30 вересня 1999 року, що видані ВП «Шахта «Жовтневий рудник» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» (довідки від 03 лютого 2017 року №47 та №48).

Згідно з розпискою-повідомленням від 19 листопада 2018 року, що складено відповідачем при прийнятті заяви про перерахунок пенсії, подані позивачем довідки органом Пенсійного фонду прийняті не були.

Рішенням від 28 листопада 2018 року «Про відмову в перерахунку пенсії» в перерахунку пенсії відмовлено з посиланням на те, що неможливо врахувати довідки про заробітну плату, оскільки вони видані підприємством, що розташовано на непідконтрольній українській владі території органи.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 1 ст. 5 цього Закону).

Виключно цим Законом визначаються, зокрема: умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням (ч. 2 ст. 5 цього Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з ч. 4 ст. 45 вказаного Закону, яка визначає строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 вказаного Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Аналогічні положення містяться в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Розділ ІІ вказаного Порядку містить перелік документів, необхідних, зокрема для призначення, перерахунку пенсії, одним з яких є довідка про заробітну плату.

Позивач просив провести перерахунок його пенсії згідно зі ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка визначає загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій, середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка визначає порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.

Органом Пенсійного фонду України в перерахунку пенсії позивача відмовлено з посиланням на те, що неможливо врахувати довідки про заробітну плату, оскільки вони видані підприємством, що розташовано на непідконтрольній українській владі території органи.

Суд вважає такі посилання відповідача неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

З огляду на загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

З огляду на наведене орган Пенсійного фонду України неправомірно відмовився розглядати подані позивачем довідки про заробітну плату, за період роботи, що відображений в його трудовій книжці, що призвело до протиправного прийняття рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії позивача.

Приймаючи таке рішення орган Пенсійного фонду України порушив наведені положення законодавства та пенсійні праві позивача, у зв’язку з чим порушені права позивача підлягають відновленню шляхом скасування такого рішення, яке і створює правові наслідки (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з тим суд позбавлений можливості зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача оскільки відповідачем виконані не всі умови для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

А саме, як вже зазначалося, згідно з розпискою-повідомленням від 19 листопада 2018 року, що складено відповідачем при прийнятті заяви про перерахунок пенсії, подані позивачем довідки органом Пенсійного фонду прийняті не були.

Через те, що відповідач відмовився приймати та враховувати подані позивачем довідки про заробітну плату, фактично вказані довідки залишилися не дослідженими та не аналізувалися на предмет того, як зміниться пенсія позивача після проведеного перерахунку: чи вона збільшиться, чи навпаки, такий перерахунок призведе до зменшення розміру пенсії, що є недопустимим.

Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органа Пенсійного фонду України.

В той же час, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень слід застосувати положення ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України і решту позовних вимог задовольнити частково наступним чином: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в прийнятті поданих позивачем довідок про заробітну плату, зобов’язати суб’єкта владних повноважень прийняти ці довідки та повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Центральна, 149, ІПН НОМЕР_1) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька обл., м.Мирноград, вул.Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії про зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в прийнятті поданих ОСОБА_1 довідок про заробітну плату від 03 лютого 2017 року №47 та №48, що видані ВП «Шахта «Жовтневий рудник» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28 листопада 2018 року «Про відмову в перерахунку пенсії», що прийняте щодо ОСОБА_1.

Зобов’язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області прийняти подані ОСОБА_1 довідки про заробітну плату від 03 лютого 2017 року №47 та №48, що видані ВП «Шахта «Жовтневий рудник» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 листопада 2018 року про перерахунок пенсії відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька обл., м.Мирноград, вул.Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) на користь ОСОБА_1 (85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Центральна, 149, ІПН НОМЕР_1) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 512 (п’ятсот дванадцять) грн. 27 (двадцять сім) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 29 березня 2019 року.

Суддя Логойда Т. В.