Рішення № 80790897, 28.03.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року ЛуцькСправа № 140/430/19

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2В.) звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України (далі – відповідач, МО України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (далі – третя особа, ОСОБА_1 ОВК) про визнання протиправним та скасування пункту 19 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 04.02.2019, оформлене протоколом №12, про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги та зобов’язання вказаної комісії прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивачу у зв’язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок поранення (контузії), пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу ОСОБА_2 12.05.2016 встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною інвалідності стало «поранення (контузія), так, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби». В лютому 2017 ОСОБА_2 звернувся до Камінь-Каширського районного військового комісаріату із заявою та всіма необхідними документами щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв’язку з інвалідністю, що сталася внаслідок виконання обов’язків військової служби, які були у встановленому порядку направлені до ОСОБА_1 ОВК для складання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги в порядку і розмірах, визначених у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі – Порядок №975). Відповідно до вимог вказаного Порядку ОСОБА_1 ОВК подав до МО України висновок щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги, однак протокольним рішенням комісії МО України №100 від 22.09.2017 було відмовлено у призначенні і виплаті вказаної допомоги з підстав подання завідомо неправдивих відомостей щодо поранень, що підтверджено архівом Міністерства оборони Російської Федерації.

ОСОБА_2 оскаржив вказане рішення комісії МО України в судовому порядку до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду, який рішенням у справі №803/537/18 від 30.05.2018, що набрало законної сили, рішення комісії МО України №100 від 22.09.2017 скасував та зобов’язав вказану комісію повторно розглянути документи позивача стосовно призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Позивач зазначає, що при повторному розгляді його документів комісія МО України протокольним рішенням №12 від 04.02.2019 знову відмовила йому в призначенні одноразової грошової допомоги, при чому вказана відмова ґрунтується на аналогічних підставах, що і попереднє рішення комісії МО України, яке судом визнане протиправним та скасоване.

ОСОБА_2 стверджує, що ним подано всі документи відповідно до пункту 11 Порядку №975, а відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував висновки суду у справі №803/537/18. За таких обставин позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача прийнято з порушенням норм законодавства, а тому просить його скасувати як протиправне та з метою недопущення подальшого порушення його прав та законних інтересів просить також зобов’язати комісію МО України призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу в порядку і розмірі, визначеному чинним законодавством України.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 26.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.1-1а).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.35-38) позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, посилаючись на те, що на виконання рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 30.05.2018 по справі №803/537/18 комісією МО України було повторно розглянуто документи, подані позивачем на призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975 та статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та прийнято рішення про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги, оскільки останнім подані завідомо неправдиві відомості щодо поранення. Крім того, вказує, що висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 10.12.2015 ґрунтується на показаннях свідків, що не є підставою для встановлення у військовослужбовців (колишніх військовослужбовців) факту перенесеного захворювання, травми (контузії, каліцтва, поранення), оскільки не містить стверджувального висновку стосовно отримання поранення у 1982 році. Водночас архівною довідкою міністерства оборони Російської Федерації м.Санкт-Петербург від 27.02.2017 спростовано отримання поранення ОСОБА_2 у ДР Афганістан. За вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У поданих до суду поясненнях (а.с.28-29) третя особа посилається на те, що жодних протиправних дій чи бездіяльності за результатами розгляду вищезгаданої заяви ОСОБА_2 ОСОБА_1 обласним та підпорядкованим Камінь-Каширським районним військовими комісаріатами не вчинялось. Вважає, що правових підстав для задоволення позовних вимог немає.

Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у період з 28.10.1981 по 20.12.1983 проходив військову службу у Радянській армії СРСР, у період з 03.05.1982 по 20.12.1983 проходив службу у складі військової частини п.п.38021, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2473/ж від 10.12.2015, виданого Київським міським бюро судово-медичної експертизи, виявлені спеціалістом у ОСОБА_2 при огляді рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1982 році (а.с.16).

Згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 24.12.2015 №4996 підтверджено, що поранення, контузія та захворювання ОСОБА_2 пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.17).

Позивачу 21.03.2016 відповідно до довідки до акта огляду ОСОБА_1 МСЕК серія 12 ААА №245942 встановлена ІІІ група інвалідності, причина інвалідності – поранення (контузія), ТАК, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби (ДАР) (а.с.18).

16.05.2016 ОСОБА_2 видано посвідчення серії Є №038132 інваліда війни ІІІ групи (а.с.20).

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2В у 2017 році звертався до відповідача із заявою та доданими до неї документами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи. За результатами розгляду вказаної заяви комісія МО України рішенням від 22.09.2017 №100 відмовила позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником подані завідомо неправдиві відомості щодо його поранень, що підтверджено листами органів Міністерства оборони Російської Федерації.

Натомість рішенням ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 30.05.2018 у справі №803/537/18, яке набрало законної сили 19.12.2018, позов ОСОБА_2 задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано протокольне рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22.09.2017 №100 в частині відмови ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зобов’язано комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянути документи ОСОБА_2 стосовно призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби, у порядку встановленому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (а.с.41-45).

18.09.2018 на виконання рішення суду ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат повторно надіслав пакет документів щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням третьої групи інвалідності (а.с.31).

Комісія МО України з розгляду питань пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, 04.02.2019 (протокол №12) дійшла висновку про відмову в призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, оскільки заявником подані завідомо неправдиві відомості щодо поранення, що підтверджено листом Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 13.07.2017 №6/3/1-790 (а.с.19).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною п’ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формувань, а також членів їх сімей.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку із виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІІ «Про військовий обов’язок і військову службу».

Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).

Так, Закон №2011-ХІІ визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі статтею 1 вищевказаного Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Підпунктом 2 пункту 1 статті 3 Закону №2011-ХІІ передбачено, що дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов’язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Розділом ІІ цього Закону встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини шостої статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів – військовозобов’язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Постанова №975).

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як вбачається з довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА №245942, ОСОБА_2 при первинному огляді з 21.03.2016 встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності – поранення (контузія), ТАК, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби (ДАР) (а.с.18). Встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності також підтверджується посвідченням серії Є №038132 (а.с.20).

Отже, з 21.03.2016 у ОСОБА_2 як військовослужбовця, якому встановлена ІІІ група інвалідності, виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.

В силу приписів пункту 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов’язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв’язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв’язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім’я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Отже, пунктом 11 вказаного Порядку передбачено вичерпний перелік документів, які військовослужбовець повинен подати уповноваженому органу для виплати одноразової грошової допомоги.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 повторно до заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності додав наступні документи:

довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №245942 від 21.03.2016, 12 ААА №744825 від 24.03.2017 про встановлення ІІІ групи інвалідності, причина інвалідності – поранення (контузія), ТАК, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби (а.с.30);

витяг з протоколу №4996 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 24.12.2015, відповідно до якого у позивача було виявлено множинні вогнепальні осколкові поранення голови та кінцівок (контузія головного мозку – 1982 рік), наслідком яких стали множинні рубці в анатомічних ділянках, зазначених у висновку спеціаліста з питань СМЕ Київського міського клінічного бюро СМЕ №2473-ж від 10.12.2015, що в подальшому призвело до розвитку захворювань, як наслідку перенесеної контузії, – поранення, контузія та захворювання, ТАК, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с.17);

висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №2473/Ж від 10.12.2015 про те, що виявлені при огляді ОСОБА_2 рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1982 році (а.с.15-16);

рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного від 30.05.2018 у справі №803/537/18, яке набрало законної сили 19.12.2018 (а.с.41-45).

Аналізуючи вищенаведені докази, суд вважає, що комісія МО України безпідставно повторно відмовила позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги з огляду на таке.

З матеріалів справи слідує, що комісія МО України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення (протокол від 04.02.2019 №12) про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги на підставі пункту статті 16-4 Закону №2011-ХІІ з мотивів подання позивачем неправдивих відомостей щодо поранення, що підтверджено листом Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (філіал військово-медичних документів) від 13.07.2017 року №6/3/1-790 (а.с.19).

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач прийняв таке рішення з тих самих підстав, що й зазначено в протокольному рішенні від 22.09.2017 №100, яке ОСОБА_1 окружним адміністративним судом рішенням від 30.05.2018 у справі №803/537/18 визнане протиправним та скасоване. Разом з тим, вказаним рішенням суду встановлено, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що інвалідність позивачу встановлена на основі неправдивих відомостей. Водночас судом враховано, що Центральною військово-лікарською комісією при наданні висновку про причинний зв’язок поранення позивача встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання ОСОБА_2 пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. При цьому, у протоколі засідання Центральної військово-лікарської комісієї не зафіксовано, що поранення пов’язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішенням ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 30.05.2018 у справі №803/537/18 спростовано позицію відповідача щодо подання ОСОБА_2 завідомо неправдивих відомостей про його поранення, тому повторні посилання Комісії МО України на вказані обставини, зокрема, лист Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (філіал військово-медичних документів) від 13.07.2017 №6/3/1-790, є безпідставними та не можуть бути прийняті судом до уваги.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як передбачено пунктом 21.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі – Положення №402), причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

Наведене дає суду підстави дійти висновку про те, що саме протокол ВЛК є тим документом, на підставі якого встановлюється причинний зв’язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців.

Згідно з пунктами 21.7 та 21.8 Положення №402 постанова ВЛК про причинний зв’язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров’я Збройних Сил України).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.1994 за №177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

Отже, у разі відсутності у колишніх військовослужбовців довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військово-лікарській комісії приймають до уваги інші достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема, і медичні.

Судом встановлено, що при встановленні ЦВЛК причинного зв’язку поранення, контузії ОСОБА_2 був взятий до уваги висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2473/Ж від 10.12.2015, який і є медичним документом. При цьому, даний висновок спеціаліста є чинним і в судовому порядку протиправним не визнаний.

Отже, висновком ЦВЛК підтверджено факт причинного зв’язку поранення, контузії позивача з виконанням обов’язків військової служби. Водночас у випадку встановлення військово-лікарською експертизою, що поранення (травма, контузія, каліцтво) військовослужбовця одержане за обставин, не пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби, або одержане внаслідок правопорушення, до протоколу заносяться відомості про причинний зв’язок у відповідному формулюванні.

Разом з тим, з висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 10.12.2015 №2473/ж вбачається, що рубці білуватого кольору на голові, тілі, правій руці, правій нозі є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1982 році (а.с.15-16).

Відтак, за наведених обставин суд зазначає, що позивач подав повний пакет документів, передбачений пунктом 11 Порядку №975, для призначення йому одноразової грошової допомоги. Водночас комісія МО України не вправі ставити під сумнів та надавати юридичну оцінку висновку ЦВЛК про причинний зв’язок поранення, контузії, оскільки установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) належить виключно до повноважень військово-лікарської експертизи (пункт 1.1 Положення №402).

Пунктом 19 Порядку №975 передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов’язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров’ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відтак, лише за наведених у пункті 19 Порядку №975 підстав призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач у даній справі, як уповноважений суб’єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов’язаний був довести, що позивачем подано завідомо неправдиві відомості для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Водночас жодних належних та допустимих доказів щодо подання ОСОБА_2 завідомо неправдивих відомостей до заяви про призначення і виплати одноразової грошової допомоги МО України одночасно із поданням відзиву на позов не подало.

Відтак, за вказаних обставин слід дійти висновку про те, що оскаржуване рішення комісії МО України прийняте на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для його прийняття.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов’язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Саме по собі судове рішення про визнання рішення відповідача протиправним та його скасування не відновлює порушеного права позивача на отримання такої допомоги.

Відтак, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази та виходячи з наданих суду повноважень, з метою недопущення подальшого порушення прав та законних інтересів позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування пункту 19 протоколу №12 комісії Міністерства оборони України про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги від 04.02.2019, зобов’язання вказаної комісії призначити і виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу як військовослужбовцю, якому встановлена ІІІ група інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії), пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 19 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 04 лютого 2019 року №12.

Зобов’язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, призначити і виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв’язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення (контузії), пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_3Плахтій