Рішення № 8079020, 25.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" листопада 2009 р.Справа № 12/218-09-4932 Позивач: Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси”

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про стягнення 2416,98 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Піщемуха Н.В. довіреність від 10.01.2009р.

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії в загальній сумі 2416,98 грн.

11.11.2009р. в судовому засіданні позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог до 1916,98 грн. у звязку із частковою сплатою відповідачем суми заборгованості.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його місцем проживання, підтвердженою Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.10.2009р. наданими суду позивачем, але у судове засідання не зявився, поважності підстав неявки суду не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01.10.2008 р. між Комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси” (далі Постачальник) та відповідачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі Споживач), було укладено договір № 4167 про постачання теплової енергії.

Відповідно до предмету зазначеного договору Постачальник бере на себе зобовязання постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобовязується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами, передбаченими цим договором.

Згідно п. 2.1. договору теплова енергія постачається Споживачу в нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 на опалення та гаряче водопостачання в обсягах згідно Додатку 1 до цього договору.

Відповідно до п. 3.2.2. договору Споживач зобовязався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором.

Згідно п.5.1. договору облік споживання теплової енергії тимчасово до встановлення приладу обліку визначається розрахунковим способом.

Доказів встановлення приладу обліку спожитої теплової енергії відповідач суду не надав.

Відповідно до п.5.3. договору при відсутності приладу обліку, кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом.

Пунктом 10.1. договору встановлено термін його дії до 01.10.2009р.

Пунктом 10.4. встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Доказів отримання сторонами заяви про припинення дії договору судом не отримано.

У звязку з несплатою Відповідачем у період з жовтня 2008 р. по червень 2009 р. отриманих послуг за ним відповідно до наданого Позивачем розрахунку утворилась заборгованість в розмірі 2416,98 грн.

За таких обставин, Позивач для захисту своїх порушених прав звернувся з позовною заявою до господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.ч.1,7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач в період з жовтня 2008 р. по червень 2009 р. включно надав Відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 2416,98 грн., що підтверджується наданим Позивачем розрахунком заборгованості.

В процесі розгляду справи суду стало відомо, що Відповідач у вересні 2009р. частково сплатив суму боргу. Залишок заборгованості з оплати отриманої теплової енергії за договором № 4167 про постачання теплової енергії від 01.10.2008р. становить 1916,98 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів погашення заборгованості з оплати отриманої теплової енергії за договором № 4167 про постачання теплової енергії від 01.10.2008р. Відповідач суду не надав.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи у сукупності документальні докази, які наявні у матеріалах справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд вважає, що позовні вимоги Позивача є законними й обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням цього, слід стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість на загальну суму 1916,98 грн..

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті держмита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах в сумі 236 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65043, АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1Б, код ЄДРПОУ 34674102) 1916 (одна тисяча девятсот шістнадцять) грн. 98 коп. боргу за послуги з постачання теплової енергії; 102(сто дві) грн. витрат на оплату державного мита; 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Суддя