Рішення № 80788990, 25.03.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер № 225/7898/18

Провадження № 2/225/289/2019

Головуючий у справі: ОСОБА_1

Дзержинський міський суд Донецької області

РІШЕННЯ

іменем України

25 березня 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Челюбєєва Є.В.,

з участю

секретарів Бондарчук Т.І., Савченко О.О.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом КП «Компанія Вода Донбасу» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в лютому 2018 року звернувся до суду з позовом про стягнення суми, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що відповідач до 01 вересня 2018 проживала ІНФОРМАЦІЯ_1 квартири № 3 по вул. 51 Армії в м. Торецьку Донецької області і відповідно була споживачем водопостачання та водовідведення, а тому повинна сплачувати платежі за надані послуги. Однак, протягом тривалого часу відповідач несвоєчасно сплачувала заборгованість за спожиті послуги з постачання питної води та прийманню стічних вод, внаслідок чого станом на 01.08.2013 утворилася заборгованість за послуги централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 11436 грн. 31 коп. З метою погашення виниклої заборгованості з відповідачем в серпні 2013р. був укладений договір про погашення заборгованості. Відповідно до умов цього договору відповідач ОСОБА_4 зобов’язалася в термін з 23.08.2013 по 23.08.2018 погасити наявну заборгованість шляхом внесення рівними частинами на свій особовий рахунок платежів у розмірі 190 грн. 61 коп. щомісяця. При чому, зобов’язалася своєчасно сплачувати у 100 % розмірі вартість поточного користування послугами водопостачання та водовідведення. Проте, відповідач несвоєчасно і не в повному обсязі вносила відповідну плату, у зв’язку з чим у неї утворилася заборгованість, яка станом на 1.09.2018 складає 9433 грн. 14 коп.

На теперішній час відповідач за вказаною адресою не проживає, а наймачем даної квартири є ОСОБА_3.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала повністю, наполягала на їх задоволенні. Суду зазначила, що відповідачу ОСОБА_4 вірно була розрахована заборгованість за спожиті послуги за водопостачання та водовідведення.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, її інтереси за довіреністю представляв ОСОБА_3, який в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, оскільки вважає їх необґрунтованими і недоведеними в суді, просив суд застосувати строк позовної давності та повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши всіх учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору на погашення реструктуризації, які регулюються Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» та іншим законодавством України.

Відповідно до ст. 64, 68 ЖК України наймач та члени його сім’ї зобов’язані своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до копії особового рахунку № 3461 вбачається, що відповідачу ОСОБА_5 станом на 01.08.2013р. була нарахована плата за надану послугу з водопостачання та водовідведення в сумі 11436 грн. 31 коп. (а.с. 6-7).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» від 20 лютого 2003 року № 554-ІV для реструктуризації заборгованості громадяни укладають з підприємствами – надавачами житлово – комунальних послуг договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово – комунальні послуги.

На виконання вимог цього Закону, з метою погашення виниклої заборгованості, 23 серпня 2013 року між ОСОБА_4 та КП «Компанія «Вода Донбасу» було укладено договір про погашення заборгованості № 3461 на суму 11436 грн. 31 коп.

Відповідно до цього договору відповідач ОСОБА_4 зобов’язалася в термін з 23.08.2013 по 23.08.2018 погасити наявну заборгованість шляхом внесення рівними частинами на свій особистий рахунок у водоканалі платежів у сумі 190 грн. 61 коп. щомісячно. При цьому, зобов’язалася своєчасно сплачувати у 100% розмірі вартість поточного користування послугами водопостачання та водовідведення.

Згідно розрахунку ціни позову вбачається, що відповідачу станом на 01.09.2018 року нарахована плата за надану послугу з водопостачання та водовідведення в сумі 9433 грн. 14 коп.

В той же час, суд зауважує, що спір між сторонами у справі виник щодо заборгованості за договором про погашення заборгованості, тоді як позивач на доведення своїх позовних вимог надали розрахунок заборгованості, включаючи і за період після укладення даного договор.

Тому, розглядаючи справу, судом з'ясовувалося, чи були порушені відповідачем умови договору про погашення заборгованості, чи існує та в якому розмірі заборгованість саме за цим договором

У зв'язку з цим суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до умов договору про погашення заборгованості № 3461 від 23.08.2013 (п. 2, п.п. 2.2 ) в разі невиконання боржником умов договору, несплати/часткової сплати поточного користування послугами водопостачання та водовідведення або не сплати/часткової сплати суми визначеної у п. 1.2. цього договору, прийняти рішення про розірвання договору без повідомлення боржника і звернутись до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості (а.с. 5).

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу.

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

В той же час суд зазначає, що сторони встановили як строк дії договору до повного виконання відповідачем ОСОБА_4 своїх зобов'язань по сплаті заборгованості, кінцевий строк погашення заборгованості до 23 серпня 2018 року, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісячно, у розмірі та строки, визначені у п. 1.2 цього договору, а також строки сплати вартості поточного користування послугами водопостачання та водовідведення - щомісячно, одночасно з погашенням відповідної частини заборгованості в строк, визначений цим договором.

Сторони договору про погашення заборгованості встановили як строк дії договору до моменту погашення відповідачем ОСОБА_4 заборгованості в повному обсязі, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів. Таким чином, погашення заборгованості та строки сплати чергових платежів умовами договору визначено місяцями.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною першою статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252, 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

ОСОБА_4 змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з матеріалів справи, що згідно з умовами договору про погашення заборгованості відповідач зобов'язана щомісячно сплачувати платежі рівними частинами відповідно до умов цього договору, щомісяця сплачувати поточні платежі за користування послугою з водопостачання та водовідведення.

В свою чергу позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 20 грудня 2018 року (а.с. 4) .

Виходячи з цього, заборгованість за договором про реструктуризацію, нарахована відповідачу ОСОБА_4 до 01.01.2016 року не підлягає стягненню, у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми заборгованості підлягають частковому задоволенню і з відповідача ОСОБА_4 необхідно стягнути заборгованість за договором про реструктуризацію в сумі 5551 грн. 89 коп., із розрахунку 6861 грн. 96 коп. (заборгованість за договором про погашення боргу за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 ) – 1060грн. 07 коп. (залишок субсидії після погашення заборгованості за спожиті послуги за період 01.01.2016 по 31.12.2018 (2014,38 грн. (нарахована сума для сплати за спожиті послуги за період з 01.01.2016 по 31.12.2018) за вирахуванням 1193,63 грн. (сума оплачена відповідачем за цей період) та за вирахуванням 1970,82 грн. (сума нарахованої субсидії за цей період)) – 250 грн. (сплачена сума на погашення заборгованості за договором про погашення заборгованості в 2016 році).

Згідно ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, заборгованість, яка виникла внаслідок прострочення виконання грошового зобов’язання за договором про погашення заборгованості повинна бути стягнена з відповідача ОСОБА_4 в сумі 5551 грн. 89 коп.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги частково доведеними, тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 259, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги КП «Компанія Вода Донбасу» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПД НОМЕР_1) на користь КП «Компанія Вода Донбасу» (м. Маріуполь, вул. Карла Лібнехта, 177а, ЄДРПОУ 00191678) заборгованість за договором про погашення заборгованості в сумі 5551 (п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят одна) грн. 14 коп. та витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 1036 (одна тисяча тридцять шість) грн. 89 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції ЦПК України (п. 15.5 ч. 1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Суддя Є.В. Челюбєєв