Рішення № 80787987, 29.03.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6150/18

Провадження № 2/487/436/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2019 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Біцюка А.В., за участю секретаря Демиденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаззбут» (54055, м. Миколаїв, вул. 7 Слобідська, 70 В/1) та Публічного акціонерного товариства «Миколаївгаз» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159) про захист прав споживача, визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

17.09.2018 року до Заводського районного суду м. Миколаєва звернувся представник позивача ОСОБА_1- адвокат ОСОБА_2 з позовною заявою до ТОВ «Миколаївгаз збут» та ПАТ «Миколаївгаз» про захист прав споживача, визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, посилаючись на неправомірність нарахування позивачу комунальних платежів, незаконність встановлення лічильника на весь багатоквартирний будинок та невстановлення відповідачем індивідуального лічильника газу у квартирі ОСОБА_1, просить суд:

1. Визнати протиправними дії ТОВ «Миколаївгаз Збут» та до ПАТ «Миколаївгаз» щодо не встановлення індивідуального лічильника газу та нарахування ОСОБА_1 обсягу та плати за спожитий газ у квартирі №5 в будинку по вулиці Генерала Карпенка, 55 міста Миколаєва за показниками загально будинкового газового лічильника з грудня 2017 року по вересень 2018 року.

2. Зобов'язати ТОВ «Миколаївгаз Збут» та до ПАТ «Миколаївгаз» здійснити ОСОБА_1 перерахунок плати за газ за період з грудня 2017 року по вересень 2018 року, виходячи із діючих протягом вказаного періоду норм споживання газу для громадян для приготування їжі та підігріву води, в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники, кошти перерахувати власнику квартири ОСОБА_3 за особовим рахунком № НОМЕР_1;

3. Зобов'язати ТОВ «Миколаївгаз Збут» та до ПАТ «Миколаївгаз» здійснювати нарахування у відповідності до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газового лічильника для споживачів, які використовують природний газ для приготування їжі та підігріву води згідно з постановою КМУ від 23.03.2016 р №203 урозмірі 5,4 куб.м. на 1 особу, до моменту встановлення індивідуального газового лічильника з урахуванням розміру субсидії.

4. Зобов’язати ТОВ «Миколаївгаз Збут» та до ПАТ «Миколаївгаз» встановити ОСОБА_1 індивідуальний лічильник газу у квартирі № 5 в будинку по вулиці Генерала Карпенка, 55 міста Миколаєва.

5. Стягнути з ТОВ «Миколаївгаз Збут» та до ПАТ «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що позивач ОСОБА_1 проживає у квартирі № 5 в будинку по вулиці Генерала Карпенка, 55 міста Миколаєва, яка забезпечена газопостачанням з режимом використання газу для приготування їжі та підігріву води, власником якої є його сестра ОСОБА_3, а ОСОБА_1 єєдиним зареєстрованим споживачем. В його квартирі відсутній індивідуальний лічильник газу і з грудня 2017 року облік спожитого газу здійснюється за показниками лічильника, встановленого на весь багатоквартирний будинок ПАТ «Миколаївгаз» з власної ініціативи без погодження з мешканцями цього будинку.Про це позивачу стало відомо при оплаті комунальних платежів за грудень 2017року.Такі дії відповідачів є незаконними. Крім того, відповідно до норм чинного законодавства, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, ПАТ «Миколаївгаз» зобов’язане було безкоштовно встановити індивідуальний лічильник газу у квартирі, в якій мешкає позивач. Відповідачі незаконно здійснили нарахування платежів по сплаті послуг газопостачання, що є об’єктивно завищеними, оскільки згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 року № 203 нарахування здійснюються у розмірі 5, 4 м? на одну особу. Позивач є інвалідом 2 групи загального захворювання з патологією органу зору, має гіпертонічну хворобу 2 ступеня, захворювання серця. Також ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, завдані відповідачами хвилювання тримають позивача у постійній нервовій та психологічній напрузі, що негативно впливає на його здоров’я.

14.11.2018 року до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ТОВ «Миколаївгаз збут» ОСОБА_4, в якому останній вказує на те, що на підставі Ліцензії № 1228 від 09.04.2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність по розподілу природного газу здійснює ПАТ «Миколаївгаз», який є оператором газорозподільної системи. За такого саме ПАТ «Миколаївгаз» є відповідальним за облік природного газу у побутових споживачів, а визначені ним обсяги природного газу є обов’язковими для постачальника, яким є ТОВ «Миколаївгаз збут». Крім того права ОСОБА_1 як споживача природного газу жодним чином не порушені, позивач не є споживачем у розумінні Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», оскільки він не є власником квартири АДРЕСА_2 та з ним не укладався договір на постачання природного газу, а у самого відповідача немає відомостей про позивача як про споживача природного газу, за вказаною адресою. ОСОБА_1 не було надано жодного доказу, що саме йому виставлялись будь- які рахунки для оплати за спожитий природній газ на підставі даних загальнобудинкового лічильника газу. На підставі вищевикладеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

14.11.2018 року до канцелярії суду також надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ПАТ «Миколаївгаз» ОСОБА_5, в якому останній посилаючись на відсутність договірних відносин з відповідачем щодо розподілу або постачання природного газу, правомірність дій оператора ГРМ, яким є ПАТ «Миколаївгаз», щодо встановлення загальнобудинковоголічильника споживання природного газу, відсутність прямої вказівки у законодавстві на обов’язок відповідача безоплатно встановити індивідуальний лічильник обліку спожитого газу та відсутність порушення прав позивача, просить суд розглядати справу з урахуванням доводів, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, та підтверджується самим позивачем ОСОБА_1, власником квартири АДРЕСА_2 є його сестра ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Оскільки, факт права власності на квартиру АДРЕСА_2 ніким не оспорюється, визнається як позивачем, так і відповідачами, то є таким, що не потребує доказування у суді.

За такого ОСОБА_3 є споживачем природного газу, з яким у встановлений нормами чинних нормативно- правових актів спосіб було укладено договір на постачання природного газу з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем, що розміщений на офіційному веб- сайті ТОВ «Миколаївгаз збут» і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору, що підтверджується заявою- приєднанням до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем, що 16.02.2016 року була підписана ОСОБА_3

Як вбачається із відповіді ТОВ «Миколаївгаз збут» на звернення ОСОБА_3 від 26.07.2018 року № МКгз.0-ЛВ-8900-0718 за адресою: АДРЕСА_3 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім’я ОСОБА_3, де зазначено кількість мешканців- одна особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, споживачі природного газу – це фізичні особи (населення), фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.

Оскільки із позивачем не укладався відповідний договір, то із зазначеним позовом звернулась не та особа, якій належить право вимоги. Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси особи, що звернулась до суду, не порушено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню із позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_6 до Автогаражного кооперативу «Парма» та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Парма» про визнання недійсним рішення Правління АГК «Парма» від 31.08.2015 року та правочину про передачу в користування (оренду) гаражу № 90- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або до того ж суду через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 29.03.2019 року.

Суддя А.В. Біцюк