Ухвала суду № 807879, 06.07.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                   61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а- 865\07                                   Головуючий 1 інстанції:Мінаєва О.М.

Категорія : визнання рішення                                       Доповідач: Подобайло З.Г.

протиправним та скасування

Ухвала

Іменем України

06 липня 2007 рокум. Харків

Судова колегія Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

   Головуючого судді       - Сіренко О.І.

                               Суддів       - Подобайло З.Г., МельніковоїЛ.В.

за участю секретаря судового засідання – Спесивцевої О.В.

та осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача –Кошовенко А.Н., Шитель С.А.

представник відповідача  - Тамашюнас А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 28 квітня 2007 року по справі № АС-13/114-07

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авіком»

до                   Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про                визнання рішення протиправним та скасування

встановила :

Позивач,   ТОВ   "Авіком",   звернувся   до   господарського суду Харківської області    з   адміністративним позовом  до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова  про   визнання протиправними та скасування  повідомлень - рішень ДПІ у Червоно заводському районі м. Харкова від 01.03.07р. №0000372330/0, №0000362330/0.

Постановою господарського суду Харківської області   від 28 квітня 2007 р. у справі № АС-13/114-07 позов задоволений. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 01.03.07р. №0000372330/0, №0000362330/0, стягнуто з Державного бюджету України на  користь ТОВ «Авіком» 3,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач , ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова  не погодився з постановою суду першої інстанції, направив апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 28 квітня 2007р. по справі №АС-13/114-07 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.  В апеляційній скарзі зазначає про порушення судом першої інстанції при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права України, а саме: ст.ст.19, 67, 129 Конституції України, ст.ст.9, 70, 71 КАСУ,  п.1.32 ст.1, п. 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст.1, 2, 4 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", пп.7.4.1., п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вар гість", Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи  товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, проігноровані роз'яснення Пленуму Верховного суду України, викладених  в п.1 постанови від 29.12.1976р. №11 "Про судове рішення".

В апеляційні скарзі вказує, що Т0В "Авіком" у 2005-2006 роках  було реалізовано товарів за ціною нижче ціни придбання товарів, а до складу валових витрат відносило всю суму витрат, отриману при придбанні цього товару. Перевіркою встановлено, що в тих же самих періодах була реалізація паперу на підставі наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів-витратних накладних, за цінами не нижчими цін придбання при тому, що до перевірки не надано ніяких документів, крім вказаних в акті переірки, що засвідчують знешкодження, втрату ТУ та покупної спроможності товарів. Цемент та папер передавався на збереження підприємствам. При цьому, на підприємстві відсутні будь- які документи, що підтверджують транспортування товару. Відсутні витрати на транспортування, відсутні претензії до перевізників або постачальників щодо пошкодження ТМЦ.

   Таким чином , апелянт вважає, що відповідно п.1.32   ст.1  Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств,  Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"  придбані підприємством ТОВ "Авіком" товари, які використовуються в операціях з їх продажу за ціною нижче ніж ціна придбання і не мають цілі отримання доходу, не можуть вважатися   активами,  тобто товари втратили економічну вигоду для підприємства. Доказів про втрату первісної вартості товарів та документів, які підтверджують неможливість реалізувати товар за ціною його придбання при перевірці не надані. При реалізації товарів за ціною нижче ціни придбання, частина вартості товару, на яку зменшена ціна, не використана у господарській діяльності підприємства, що є порушенням п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тобто перевірко правомірно встановлено заниження  податку на  прибуток за 2005 рік на суму 154837,0 грн.; за  1 кв. 2006 р року 503669,0 грн.; за 1 півріччя 2006 року  798921,0 грн., за 3 кв. 2006 рік 1203256,0 грн.

   Порушення  позивачем  вказаної норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» по зазначеним порушенням призвело до порушення  ним п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. "Про податок на  додану   вартість"   та донарахування  ( визначення)  за результатами перевірки податку на додану вартість у розмірі  1086478,0 грн.

   Позивач, ТОВ   "Авіком",    з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову  господарського суду Харківської області від 28 квітня 2007 року  у справі  за № АС-13/114-07 без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено  у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Авіком" знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова з 17.08.2000р. за № 2069. Як платник податку на додану вартість ТОВ "Авіком" зареєстровано в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова з 23.08.2000р., видано свідоцтво платника ПДВ № 29871272, індивідуальний податковий номер 310637320384.

Фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Авіком» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р. за результатами якої складено акт перевірки від 19.02.2007 р. за №563/23-108/31063736.  За висновками акту  встановлено порушення п. 5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств» , що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1358093,0 грн., в тому числі: за 4 квартал 2005 р. на суму 154837,0 грн., за 2006 рік - 1203256,0 грн., пп. 7.4.1., 7.4.4 ст.4 Закону України „ Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 1086478,0 грн., в тому числі: за грудень 2005 р. - 123870,0 грн., за лютий 2006 р. - 123574,0 грн., за березень 2006 р. - 402935,0 грн., за серпень 2006 р. - 323467,0 грн.

 За вказаним актом перевірки ДПІ у Червоно заводському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення- рішення  №0000372330/0 від 01.03.2007р. про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1629717,0 грн. :основний платіж 1086478,0 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі  543239,00 грн. та №0000362330/0 від 01.03.2007р. про визначення  суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2485468,20 грн. : основний платіж  1358093,0 грн., штрафні (фінансові)  санкції у розмірі 1127375,20 грн.

Щодо порушення п. 5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств» , а саме заниження податку на прибуток на загальну суму 1358093,0 грн., в тому числі: за 4 квартал 2005 р. на суму 154837,0 грн., за 2006 рік - 1203256,0 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон)  валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 цього Закону  до складу валових витрат включаються суми будь- яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпункт 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону встановлює, що не належать до складу  валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1  п.11.2 ст. 11 Закону визначено, що облік валових витрат визначається по даті, яка припадає на податковий період, протягом якого  відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси, або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В пункті 1.20 ст.1 Закону зазначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

У відповідності до п. 1.21  ст.1 Закону доходами з джерелом їх походження в Україні є будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно п. 5.9 ст. 5 Закону якщо платник податку приймає рішення про  уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в акті перевірки зазначено, що придбані підприємством  товари, які використовуються в операціях з їх продажу за ціною нижчою, ніж ціна придбання і не мають цілі отримання доходу, не можуть вважатися активами, тобто товари втратили економічну вигоду для підприємства, так як в тих же самих періодах була реалізація паперу на підставі наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів за цінами, не нижчими цін придбання при тому, до перевірки не надано ніяких документів, крім вказаних в акті перевірки, що   засвідчують знешкодження, втрату ТУ та покупної спроможності товарів. Цемент та папір передавався на збереження підприємствам, але на підприємстві відсутні будь - які документи, що підтверджують транспортування товару, відсутні витрати на транспортування та претензії до перевізників або постачальників щодо пошкодження ТМЦ. Доказів про втрату первісної вартості товарів та документів, які підтверджують неможливість реалізувати товар за ціною його придбання, при перевірці не надані.

Судом першої інстанції правомірно не прийняті твердження відповідача стосовно того, що у періодах, що перевірялися, позивачем реалізовано папір на підставі наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів за цінами нижчими цін придбання, оскільки це не свідчить про можливість зіпсування іншого такого ж товару та продажу його за нижчою ціною, отже таке твердження є припущенням, оскільки Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає обмежень по віднесенню до складу валових витрат  різниці по придбаних ТМЦ і реалізованих за ціною, нижчою від ціни придбання, так як відповідачем  не  взято до уваги,  що  продаж товарів за  ціною  нижче  ціни придбання був здійснений у зв'язку з тим, що на підприємстві було проведено уцінку такого товару.

Уцінка була зумовлена пошкодженням та некондиційністю товару, що найшло відображення в актах, висновках та наказах позивача, що приєднані до матеріалів справи. Уцінка була проведена відповідно до Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, що затверджене Наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 10 вересня 1996 р. N 120/190 (у редакції наказу Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 15 грудня 1999р. N149/300) зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 1999 р. за N 921/4214:

   - Наказ № 5-о від 12.12.2005 року "Про продаж продукції" з метою застереження подальшого знецінювання продукції та збільшення збитків  прийняти негайно заходи   по продажу залежавшейся некодиційної продукції, а саме: папір офсетний ФГУП "Камський ЦБК" в кількості 185,804 тн. по зниженим цінам, орієнтуючись на розмір уцінки вказаної в висновки. Заключення від 12.12.2005 року. У  зв’язку з тривалим терміном зберігання, пошкодженням при транспортировки та погрузочно-розгрузочних роботах, впливання вологи, папір офсетний ФГУП Камський ЦБК прийшла в невідповідність ТУ, не може бути використана по призначенню та не користується попитом у покупців. Даний папір належить уцінки: папір офсетний ФГУП Камський ЦБК-185,804 тн.-91%. Придбання папіра-серпень 2005 року;

   - Наказ № 1-о від 14.02.2006 року "Про продаж продукції" з метою застереження подальшого знецінювання продукції та збільшення збитків прийняти негайно заходи   по продажу залежавшейся некодиційної продукції, а саме:  папір  офсетний   Котласький   ЦБК"   в  кількості   26,5   тн.   по  зниженим   цінам, орієнтуючись на розмір уцінки вказаної в висновки", заключення від 14.02.2006 року. У  зв"язку з тривалим терміном зберігання, пошкодженням при транспортировки та погрузочно-розгрузочних роботах, впливання вологи,папір офсетний Котласький ЦБК прийшла в невідповідність ТУ, не може бути використана по призначенню та не користується попитом у покупців.Даний папір надлежить уцінки: папір офсетний Котласький ЦБК-26,5 тн.-90%. Придбання папіра-жовтень 2005 року;

   - Наказ № 3-о від 14.03.2006 року "Про продаж продукції" з метою застереження подальшого знецінювання продукції та збільшення збитків прийняти негайно заходи   по продажу залежавшейся некодиційної продукції  - папір офсетний  Котласький  ЦБК  в кількості 199,922 тн. по зниженим  цінам, орієнтуючись на розмір уцінки вказаної  у висновку, заключення від 14.03.2006 року. У зв’язку з тривалим терміном зберігання, пошкодженням при транспортировки та погрузочно-розгрузочних роботах, впливання вологи,папір офсетний Котласький ЦБК прийшла в невідповідність ТУ, не може бути використана по призначенню та не користується попитом у покупців. Даний папір належить уцінки: папір офсетний Котласький ЦБК-199,992 тн.-98%, придбання папіра-січень 2006 року;

   - Наказ № 5-о від 28.04.2006 року "Про продаж продукції" з метою застереження подальшого знецінювання продукції та збільшення збитків прийняти негайно заходи   по продажу  залежавшейся некодиційної продукції, а саме: папір газетний в кількості 127,598 тн. по зниженим цінам, орієнтуючись на розмір уцінки вказаної у висновку, заключення від 28.04.2006 року. У зв’язку з тривалим терміном зберігання, пошкодженням при транспортировки та погрузочно-розгрузочних роботах, впливання вологи,папір газетний прийшов в невідповідність ТУ, не може бути використана по призначенню та не користується  попитом у покупців, даний папір належить уцінки: папір газетний-127,598 тн.-66%, придбання папіра-січень 2006 року;

   - Наказ № 6-о від 25.05.2006 року "Про продаж продукції" з метою застереження подальшого знецінювання продукції та збільшення збитків прийняти негайно заходи   по продажу залежавшейся некодиційної продукції, а саме: цемент ШПЦ/А/н в кількості 210 тн., цемент ШПЦ/н в кількості 1320,0 тт. по зниженим цінам, орієнтуючись на розмір уцінки вказаної у висновку, заключення від 25.05.2006 року. У зв’язку з тривалим терміном зберігання, пошкодженням при транспортировки та погрузочно-розгрузочних роботах, впливання вологи, цемент ПЦ/А/н в кількості 210 тн., цемент ШПЦ/н в кількості 1320,0 тт. прийшов в невідповідність ТУ, не може бути використаний  по призначенню та не користується попитом у покупців. Даний цемент ШПЦ/А/н в кількості 210 тн., цемент ШПЦ/н в кількості 1320,0 тт. належить уцінки:-90 %, придбання цемента-лютий, березень 2006 року.

Наявність цих документів підтверджено в акті перевірки, проте відповідач до уваги цей факт не взяв. Відповідачем також не враховано, що згідно сертифікатів якості термін придатності цементу, який був уцінений складає 45 днів та 60 днів, у зв’язку з чим позивач не мав можливості реалізувати цемент, що з кожним днем втрачав свою первинну якість та товарні властивості, за ціною придбання.

Щодо відображення результатів уцінки в акті перевірки, то згідно з Положенням N 120/190 дані про уцінені товари, продукцію та надлишкові товарно-матеріальні цінності записують в опис-акт. Опис-акт складається на виробничих підприємствах і  підприємствах оптової торгівлі та постачання у кожному складі товарів, продукції, надлишкових товарно-матеріальних цінностей; на підприємствах роздрібної торгівлі у кожному відділі (секції), магазині чи іншій торговій одиниці у двох примірниках і підписується    членами    комісії,    що    проводила   уцінку,    а    також   матеріально - відповідальними   особами.   В   результаті   уцінки   товарів   відбувається   зниження продавцем їх первісно встановленої ціни.  В бухгалтерському обліку сума уцінки  товарів, продуктів та надлишкових товарно-матеріальних цінностей відображається у порядку,   передбаченому   Положенням    (стандартом)   бухгалтерського   обліку   9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246.

Відповідно до п. 27 вказаного Положення сума уцінки визначається як різниця між первісною вартістю запасів та чистою вартістю їх реалізації. При цьому згідно із визначенням терміну «чиста вартість реалізації запасів» - це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що в податковому обліку з податку на прибуток результати проведеної уцінки   не  змінюють  балансову  вартість  запасів  та   валові  витрати, пов'язані з придбанням цих запасів  відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що :

 - висновки акту перевірки  в  частині вартості товару, на яку зменшена ціна, не  використана у  господарській  діяльності   підприємства та порушення позивачем п.5.1.    ст.5    Закону    України    «Про оподаткування     прибутку    підприємства»     законодавчо     не  обґрунтовані     та   документально не підтверджуються;

- висновки відповідача про те, що обов'язковою умовою віднесення вартості придбаних товарів на валові витрати є їх використання у власній господарській діяльності, є такими, що не ґрунтуються на положеннях законодавства, оскільки обов'язковою умовою для віднесення вартості придбаних товарів на валові витрати є вимога подальшого використання товарів у власній господарській діяльності, а не їх вартості;

- чинним законодавством України з питань оподаткування податком на прибуток не передбачено коригування валових витрат при продажу товарів за ціною, нижчою від ціни їх придбання, так як держава не здійснює регулювання цін та тарифів на товари, що реалізуються позивачем.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»   господарська діяльність  це регулярна і постійна участь в організації такої діяльності, тобто  законодавець має на увазі діяльність підприємства в цілому, а не з конкретної окремо взятої операції і якщо діяльність у цілому за період не збиткова, то господарська діяльність наявна.

В самому акті перевірки зазначається, що поряд з продажем товару за ціною нижче ціни придбання підприємство позивача реалізовувало товар і за цінами не нижче ціни придбання та підтверджує, що підприємство позивача мало намір використовувати саме в господарській діяльності весь придбаний товар, сам факт пошкодження товару та проведення уцінки тільки підтверджує господарську діяльність позивача в цілому, крім того, така діяльність не була збиткова.

Суд зазначає, що отримання прибутку позивачем підтверджується наданими суду деклараціями з податку на прибуток за 2005, 2006 роки.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що донарахування  відповідачем податку на прибуток в сумі 1358093,0 грн. є неправомірним, а відповідно не правомірним є і застосування штрафних санкцій в сумі 1127375,20 грн. застосованих на донараховану ДПІ суму  податкового зобов'язання з податку на прибуток на підставі пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ  у  Червоно заводському районі м. Харкова від 01.03.07р. №0000362330/0 .

Щодо встановлено перевіркою порушення пп. 7.4.1., 7.4.4  п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість" та заниження підприємством  податку на додану вартість на загальну суму 1086478,0 грн., в тому числі: за грудень 2005 р. - 123870,0 грн., за лютий 2006 р. -123574,0 грн., за березень 2006 р. - 402935,0 грн., за серпень 2006 р. - 323467,0 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх цільового використання, в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника. Підпунктом 7.4.4 п.7.4 ст.7  цього Закону передбачено, що в разі, якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не включаються до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону база оподаткування операцій з продажу товарів визначається виходячи з договірної ( контрактної) вартості, визначеної за вільними або і регульованими цінами (тарифам) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів.

Відповідно до п. 1.12 ст. 1 Закону для цілей цього Закону звичайні ціни розуміються і застосовуються за правилами, встановленими п. 1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що перевіркою виявлено реалізація позивачем паперу цементу на підставі наданих до перевірки первинних документів - податкових накладних за цінами нижчими цін придбання,  який передавався на збереження підприємствам зберігачам та те, що у цих самих періодах підприємство реалізувало цей товар при тому, що до перевірки не надано ніяких документів, крім перелічених в акті перевірки, що засвідчують втрату ТУ та покупної спроможності товарів, на підприємстві відсутні будь - які документи, що підтверджують їх транспортування, відсутні витрати на транспортування та відсутні претензії до перевізників або  постачальників про пошкодження ТМЦ.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що  з врахуванням вимог п. 1.12 ст. 1 , п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість у разі реалізації ТМЦ базою оподаткування ПДВ є договірна вартість не дивлячись на те, що вона менше собівартості виготовлення або вартості, по якій були придбані такі ТМЦ, податкове зобов'язання по ПДВ обчислюється виходячи з ціни продажу, договірної або контрактної вартості, яка в даному випадку  є нижчою за ціну придбання ТМЦ, а сума податкового зобов'язання буде меншою від суми податкового кредиту.

Проте судом правильно зазначено, що  ні Законом України "Про податок на додану вартість», ні будь-яким іншим Законом з питань оподаткування податком на додану вартість не передбачено  здійснення корегування    сум податкового кредиту  у разі,якщо   придбаний товар проданий за ціною, нижчої від ціни придбання та не передбачено обмежень по віднесенню до складу валових витрат різниці по придбаних ТМЦ і реалізації за ціною, нижчою за ціною придбання згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не містить додаткових вимог по  донарахуванню сум валових доходів або корегування (зменшенню) валових витрат в такому випадку, а п.5.9  ст. 5  цього Закону передбачає уцінку ТМЦ та як зазначалось судом  вище, уцінка товарів не змінює балансову вартість запасів та валові витрати, пов'язані з придбанням цих запасів.

Порушень позивачем порядку ведення податкового обліку з податку на додану вартість відповідачем не встановлено ,  наявність податкових накладних   тощо.

У зв’язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що купівельна вартість придбаних товарів обґрунтовано ТОВ «Авіком» віднесена до складу валових витрат і податкового кредиту, оскільки підприємство фактично понесло дані витрати, а корегування валових витрат і податкового кредиту у разі продажу товарів за цінами нижче за звичайних податковим законодавством не передбачена та правомірне включення ним до складу податкового кредиту  сум ПДВ, виходячи з ціни придбання у розмірі  1086478, 0 грн., у зв’язку з чим застосування штрафних санкцій в сумі 543239, 0 грн. на підставі пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є неправомірним, а вимоги  про  скасування податкового повідомлення - рішення від 01.03.07р. №0000372330/0 підлягаючими задоволенню.

Крім того,  колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача  про те, що терміни реалізації  спірних товарів є значними та за термін збереження на підприємстві не могли втратити первісну форму та якість    є безпідставними, оскільки  не ґрунтується на будь-яких доказах та є недотримання податковим органом вимог п. 1.7. Порядку  оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 N 327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, яким передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом першої інстанції   правомірно не прийнято наданий позивачем висновок спеціаліста - економіста ХНДІСЕ ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса № 3823 в якості доказу, оскільки по справі не було призначено судової експертизи, а спеціаліст не залучався до участі у справі за правилами, встановленими КАС України.

Судом першої інстанції   при розгляді справи правомірно встановлено, що при винесенні податкових повідомлень - рішень контролюючим органом не були враховані всі обставини, що мали значення для прийняття рішень відповідачем  відповідно  ч. 3 ст. 2 КАС України, якою передбачено, що  у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, серед іншого, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії)  та про недоведеність відповідачем  правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень в розумінні ч. 2 ст. 71 КАС України. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції позовні вимоги належним чином досліджені, їм дана належна правова оцінка, що обґрунтовано доводами постанови суду  і не спростовується доводами апеляційної скарги. Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ДПІ у Червоно заводському районі м. Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Харківської області від 28 квітня 2007 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

ухвалила :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 28 квітня 2007 року по справі № АС-13/114-07 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 28 квітня 2007 року по справі № АС-13/114-07 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст буде виготовлено та підписано 11 липня 2007 року.

Головуючий                                                         Сіренко О.І.

 Судді                                                                  Подобайло З.Г. 

                                                                            Мельникова Л.В.

                                   ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

                              адміністративного суду                                             Подобайло З.Г.