Рішення № 80787688, 26.03.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/881/18

Провадження № 2/487/130/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2019 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Біцюка А.В., за участю секретаря Демиденко Н.В., представника позивача ОСОБА_1, представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_5» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) до ОСОБА_6 (54003, АДРЕСА_1), ОСОБА_7 (54003, АДРЕСА_1), ОСОБА_8 (54003, АДРЕСА_1) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, виселення,

В С Т А Н О В И В:

21.02.2018 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_5» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, у якій, представник позивача, посилаючись на відсутність добровільного звільнення спірної квартири відповідачами на вимогу позивача, просить суд:

1. Усунути перешкоди Публічному акціонерному товариству «Перший український міжнародний банк» у користуванні квартирою за номером 53 (п’ятдесят три), що розташована в місті Миколаєві по проспекту Центральний (Леніна), будинок номер 15 (п'ятнадцять), шляхом визнання ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_3) такими, що втратили право користування зазначеним житловим приміщенням.

2. Виселити ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_3) із квартири за номером 53 (п’ятдесят три), що розташована в місті Миколаєві по проспекту Центральний (Леніна), будинок номер 15 (п'ятнадцять) (далі- Квартира).

Позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 03.10.2008 року між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_5», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український ОСОБА_5» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №6906524, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_6 кредит в розмірі 30 000,00 доларів США, а позичальник зобов’язувався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за користування кредитом та повернути позивачу кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором. В якості забезпечення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та позивачем було укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідачі передали в іпотеку позивачу ОСОБА_9. У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за кредитним договором, за позивачем 21.08.2017 року було зареєстровано право власності на предмет іпотеки – спірну квартиру. Однак, після набуття права власності на вказану квартиру позивачу стало відомо, що в ній зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Вищевказані обставини порушують права та законні інтереси позивача, що і стало підставою для звернення до суду.

Представниками відповідачів суду надано відзив, у якому вони вказують на те, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого право власності на спірну квартиру зареєстровано за позивачем, та зобов’язано державного реєстратора скасувати відповідний напис. Таким чином, власниками ОСОБА_9 є відповідачі. Крім того, спірна квартира належала на праві приватної власності відповідачам ще до укладення кредитного договору, що вказує на той факт, що вона придбана не за кредитні кошти. За такого, при виселенні з жилих приміщень, що є предметом договору іпотеки та придбані не за кредитні кошти, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, що прописується у рішенні суду. За відсутності іншого постійного житла, у позові необхідно відмовити. Крім того, позивач не є кредитором за вказаним кредитним договором, оскільки відступив право грошової вимоги за ним ТОВ «Фінансова компанія «Браво».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовільнити.

Представники відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.10.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», правонаступником всіх прав і обов’язків якого є Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 6906524, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 30 000, 00 доларів США, а позичальник зобов’язалась прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за користування кредитом та повернути позикодавцю кредит у повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені кредитним договором.

В якості забезпечення виконання позичальником зобов’язань за вказаним кредитним договором, між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ПАТ «Перший український міжнародний банк» було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 3336, відповідно до якого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передали в іпотеку позивачу ОСОБА_9.

21.08.2017 року державним реєстратором ОСОБА_11 за ПАТ «Перший український міжнародний банк» було зареєстроване право власності на предмет іпотеки (квартира № 53 по проспекту Центральному (Леніна), 15 у м. Миколаєві) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.08.2017 року за індексним номером 36745741.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року по справі № 814/2078/17 визнано протиправним та скасовано вказане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

На даний час, вказане рішення оскаржено, справа № 814/2078/17 перебуває на розгляді у Верховному Суді у складі Касаційного адміністративного суду.

Як вбачається із копії довідки № 4088 від 22.11.2017 року у ОСОБА_9 зареєстровані з правом на житлову площу ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_8

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов’язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Іпотека це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст.1 Закону України «Про іпотеку»).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 цього Закону, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 Житлового кодексу Української РСР (далі – ЖК УРСР) Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Частиною 2 статті 109 ЖК УРСР передбачено, що Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (ч. 2 ст. 109 ЖК України).

Таким чином, ч. 2 ст.109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення у разі, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України: від 18 березня 2015р. у справі № 6-39цс15; від 14 грудня 2016р. № 6-1141цс16.

Як вбачається із п. 2.2 Іпотечного договору від 03.10.2008 року, право власності на нерухоме майно, що є предметом договору іпотеки (ОСОБА_9), зареєстровано за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 16.04.1997 року МП «Ера», згідно з розпорядженням від 19.05.1997 року за № 12, зареєстрованого в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 19.05.1997 року за № 18877; рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.02.2008 року, справа № 2-1624/2008, зареєстрованого в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 25.04.2008 року за № 18877; договору дарування, посвідченого 26.05.2008 року ОСОБА_13 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу за реєстровим № 6145, зареєстрованого в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 28.05.2008 року за № 18877.

Таким чином, враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову, а саме визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою, та їх виселення, так як ОСОБА_9, не була придбана ними за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення, та позивачем не запропоновано відповідачам іншого постійного жилого приміщення, яке повинно бути зазначено в рішенні суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України; ст. ст. 16, 512, 525, 526, 627, 629, 638 ЦК України; ст. ст. 33, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_5» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, виселення- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або до того ж суду через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26.03.2019 року.

Суддя А. В. Біцюк