Ухвала суду № 80787631, 22.03.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/869/18

Провадження № 1-кс/487/2178/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2019 року Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Сухаревич З.М., за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1, захисника – ОСОБА_2, підозрюваного – ОСОБА_3, прокурора – Рудь Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відносно:

ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2019 року захисник підозрюваного ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про зміну підозрюваному ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

В клопотанні зазначено, що СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017150030004550 за підозрою ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. 17.10.2018 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. 19.10.2018 до ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.12.2018 року включно, із можливістю внесення застави в сумі 3 000 000,00 грн. 28.11.2018 р. ОСОБА_3 повідомлено про зміну раніше повідомленої 17.10.2018 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. 14.12.2018 ОСОБА_3 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12.02.2019 включно. 01.02.2019 р. ОСОБА_3 повідомлено про зміну раніше повідомленої 28.11.2018 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. 06.02.2019 р. продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_3 до 06.04.2019 включно.

При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу та його продовження слідчим суддею не взято до уваги те, що ОСОБА_3 раніше не судимий, характеризується позитивно, до його складу сім’ї крім дружини та двох дітей, входить його мати – ОСОБА_14, якій встановлено 2-гу групу інвалідності. Батько підозрюваного помер, а тому підозрюваний є єдиною особою, від якої ОСОБА_14 може отримати допомогу. Підозрюваний ОСОБА_3 починаючи з 2014 року звертався за медичною допомогою до лікаря травматолога (хірурга) зі скаргами на болі в спині. Відповідно до довідки від 11.03.2019 р. №152/МИ-07/19 начальника філії центру охорони здоров’я державної кримінально-виконавчої служби України в Миколаївській області ОСОБА_15, при огляді лікарем-терапевтом ОСОБА_3 висловлював скарги на біль в попереково-куприковому відділі, слабкість при пальпації попереково-куприкового відділу відчуває біль, призначено лікування. Майновий стан ОСОБА_3 складається з військової пенсії та заробітної плати дружини. Вагомість наведених обставин, як то відсутність судимостей, не притягнення до будь-якої відповідальності, перебування на пенсії, майновий стан, вік та стан здоров’я підозрюваного, міцність соціальних зв’язків, наявність у підозрюваного постійного місця проживання, репутація повинні бути враховані судом при зміні запобіжного заходу. Паспорт громадянина України ОСОБА_3 та паспорт для виїзду за кордон вилучено та знаходяться в матеріалах кримінального провадження, і у сторони обвинувачення не має законних підстав вважати, що ОСОБА_3 буде переховуватися від органу досудового розслідування чи суду. На переконання сторони захисту, з плином часу ризик сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, втратив свою актуальність, оскільки всі докази стороною обвинувачення вже зібрані. Існування ризику впливу на свідків та потерпілих втратив своє значення внаслідок того, що вказані особи встановлено та допитано, а перебування ОСОБА_3 під домашнім арештом унеможливить його вільне переміщення і спілкування з будь-якими особами. Вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. він не має наміру. ОСОБА_3 більше 5 місяців перебуває під варто. Тяжкість злочину не може слугувати єдиним обґрунтуванням строку тримання під вартою. Ризики в даному кримінальному провадженні зменшились і подальше утримання підозрюваного під вартою буде занадто суворим. Домашній арешт та покладення відповідних обов’язків забезпечить відсутність ризиків. Крім того, стороною обвинувачення і слідчим суддею повністю проігноровано показання свідка ОСОБА_16, яка підтверджує що ОСОБА_3 не виступав організатором діяльності групи компаній. Слідчим суддею суперечності в показах свідків та підозрюваних фактично повністю проігноровані. Вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

В судовому засіданні захисник доводи клопотання підтримав, надав пояснення аналогічні змісту клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_3 підтримав доводи захисника, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що відсутність у підозрюваного паспорту Громадянина України та паспорту для виїзду за кордон не позбавляє його можливості виїхати та тимчасово окуповані території, наявність у підозрюваного стійких соціальних зв’язків не перешкодить йому вчиняти інші злочини. Покази свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, на які посилається захисник, стосуються лише однієї фірми. Оглядом мобільного телефону ОСОБА_3 зафіксовано переписку з невстановленими особами - ОСОБА_12, який надавав консультації з приводу створення фіктивних підприємств, та ОСОБА_17, який займався підбором фіктивних директорів. Тому продовжує існувати ризик впливу на свідків та знищення, спотворення документів. Ризик продовжити кримінальне правопорушення також існує, оскільки до моменту затримання ОСОБА_3 не припинив свої злочинні дії. Посилаючись на викладене, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши надані стонами документи, слідчий суддя дійшов до наступного:

Відповідно до ч.1 статті 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

З урахуванням положень ч.4 статті 201 КПК України щодо розгляду слідчим суддею клопотання про зміну запобіжного заходу згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя повинен встановити наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.02.2019 року, залишеною без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 18.02.2019 року, ОСОБА_3, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 06.04.2019 року.

При розгляді вказаного клопотання слідчим суддею Заводського районного суду м. Миколаєва та Апеляційним судом Миколаївської області при розгляді апеляційного скарги, перевірялося наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень та зазначено, що вона підтверджується: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадження № 12017150030004550; заявами та показаннями потерпілих, показаннями свідків, протоколами пред’явлення для впізнання за фотознімками, протоколами огляду банківського рахунку підприємства, протоколом проведення обшуків в офісних приміщеннях, протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій по зняттю інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентських номерів, протоколом проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту з купівлі транспортного засобу.

ОСОБА_11 доказів, які б спростовували обґрунтованість підозри в ході досудового розслідування на теперішній час не здобуто. А тому, перевіряти ще раз докази, які надавалися стороною обвинувачення та досліджувалися при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу та його продовження, слідчий суддя вважає не доцільним.

Разом з цим, в судовому засіданні захисник посилався на те, що при продовженні запобіжного заходу слідчим суддею були проігноровані покази свідків, які підтверджують що ОСОБА_3 не виступав організатором діяльності групи компаній. Однак, такі доводи захисника не відповідають дійсності, оскільки і в ухвалі слідчого судді і в ухвалі Миколаївського апеляційного суду зазначено про не слушність таких доводів.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що докази надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Слідчий суддя не погоджується з доводами захисту щодо відсутності доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки наявність цих ризиків було доведено під час розгляду клопотання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що знайшло своє відображення в ухвалі суду першої та апеляційної інстанції, та не спростовано в даному судовому засіданні.

Так, наявність позитивної характеристики ОСОБА_3, хворої матері, яка є інвалідом ІІ групи, не зменшує встановлених при застосуванні та продовженні запобіжного заходу ризиків. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 має двох повнолітніх дітей, які відповідно до положень ст. 264 СК України зобов’язані піклуватись про свою бабу. А вилучення паспорту для виїзду за кордон та паспорту громадянина України жодним чином не перешкодить підозрюваному у разі звільнення звернутись до компетентних органів із заявою про їх втрату та видачу нових.

Ризик сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів з плином часу зменшився, але не перестав існувати.

Виходячи з вищевикладеного та з урахуванням даних про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання, що ризики, наявність яких було встановлено при застосування та продовженні запобіжного заходу, не перестали існувати.

Вказані ризики наразі залишаються реальними і триваючими, та виключають можливість зміни міри запобіжного заходу підозрюваному на більш м'який.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

Вид запобіжного заходу, який необхідно застосовувати до підозрюваного, не може оцінюватися виключно на підставі явки до суду і позитивної процесуальної поведінки підозрюваного, а це слід робити з урахуванням низки відповідних обставин, які можуть підтверджувати існування таких ризиків, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для зміни запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом, (пп. «а» п.1ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що зміна запобіжного заходу на домашній арешт не забезпечить належної процесуальної поведінки.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у якому оголошено про підозру ОСОБА_3, дані про його особу та наявність ризиків, відповідно до ст. 177 КПК суд вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки підстави запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпали, альтернативні запобіжні заходи не забезпечують належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.

Застосований запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає підставам і меті запобіжного заходу.

За такого, слідчий суддя не вбачає підстав для зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 176-178, 193-197, 201, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відносно ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя З.М. Сухаревич