Рішення № 8078700, 16.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2009 р.Справа № 28/177-09-4531 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АМІРАНДА";

до відповідача Державне підприємство дослідне господарство "БОГУНІВСЬКА ЕЛІТА" Селекційно-генетичного інституту-Національного Центру насіннєзнавства та сортовивчення

про стягнення 65626,48грн.

Суддя

Представники:

від позивача: Олевинський С.Є. –за дорученням;

від відповідача: Сомок В.М. –за дорученням;

Суть спору: позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АМІРАНДА»(далі позивач) звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Державного підприємства дослідне господарство «Богунівська еліта»селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про стягнення 65 626,48 гривень.

12.10.2009 року за вх.№26114 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача не визнає та просить суд застосувати строки позовної давності та у задоволені позову відмовити.

Не погоджуючись з викладеними у відзиві заперечення представник позивача 09.11.2009 року надав до канцелярії суду заперечення на відзив, в якому вказує на те, що позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності.

Також представник позивача 16.11.2009 року надав пояснення щодо позовної заяви.

По справі відповідно до ст..77 ГПК України, оголошувалася перерва.

Представник позивача в судове засідання з’явився позов підтримує та просить стягнути з відповідача 65626,48 гривень.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, вимоги позивача не визнає вказуючи на те, що позивачем пропущено строки позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив:

12 вересня 2007 року Господарським судом Одеської області було прийнято рішення по справі №8/194-07-6660, згідно якого стягнуто з відповідача Державного підприємства дослідного господарства "Богунівська еліта" селекційно-генетичного інституту-Національного Центру насіннєзнавства та сортовивчення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміранда" борг у сумі 72642,85 гривень та витрати по сплаті державного мита в сумі 726,43 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень.

На виконання вказаного рішення господарський суд Одеської області 24 вересня 2007 року видав наказ на примусове виконання рішення суду від 12.09.2007 року.

Державним виконавцем Іванівського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження постановою від 05.10.2007 року та надано відповідачу строк добровільного виконання до 13.10.2007 року.

Як зазначає позивач в своєму позові, що відповідних подій, які припиняють виконання зобов'язання, що передбачені чинним законодавством не відбулося, тому зобов'язання відповідача не є припиненими.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких підстав позивач звернутися до господарського суду про стягнення суми на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання.

Позивачем наведено розрахунок та відповідно за поставку насіння соняшника від 15.01.2005 року нараховано в сумі 6707,25 гривень з яких 3% річних складає 893,28 гривень та інфляційні в сумі 5 813,97 гривень; за поставку комплектуючих деталей для борони від 23.08.2005 року на загальну суму 190,08 гривень; за договором обробки полів №28-2005 року на загальну суму 32034,08 гривень та за договором обробки полів №01-2005 загальна сума складає 26695,07 гривень.

Представник відповідача вимоги не визнає вказує, що позивачем порушено загальний строк позовної давності та просить суд у задоволені позову відмовити повністю.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання –це вид цивільних правовідносин.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 договору обробки полів №28-2005 передбачено, що у разі неналежного виконання зобов’язань щодо здійснення несвоєчасної оплати вартості виконаних робіт то відповідач сплачує пеню у розмірі 1% за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Таким чином позивачем нараховано суму пені в розмірі 3034,85 гривень за період з 30.09.2006 року по 30.03.2007 року, крім того розмір пені за період з 12.09.2007 року по 12.03.2008 року складає 6191,01 гривень та за договором №01-2005 року нараховано пеню за період з 30.09.2006 року по 30.03.2007 року та складає 2529,04 гривень.

За умовами договору №28-2005, відповідач зобов’язався здійснити розрахунок у відповідності до п.2.1 договору, а саме до 30 вересня 2006 року, що передбачено додатковою угодою №1 від 28.04.2006 року.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

А згідно до п. 2. ст..258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За таких обставин суд застосовує строк позовної давності та у задоволені вимог щодо стягнення пені відмовляє.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та згідно до п.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила або за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання п.5 ст.261 ЦК України. А згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Таким чином суд приймає як доказ лист відповідача від 23.03.2007 року, а тому вважає що строк позовної давності триває до 23.03.2010 року. Згідно п.3.2.1 договору №28-2005 відповідач зобов'язався здійснити розрахунок з позивачем у відповідності з п.2.1 цього договору не пізніше 30.09.2006 року, таким чином, позовна давність щодо цих вимог спливає 30.09.2009 року. 28 квітня 2006 року сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору №01-2005 від 24 січня 2005р. згідно якої розрахунок за виконані роботи повинен бути здійснений не пізніше 30.09.2006 року, за таких обставин строк позовної давності спливає 30.09.2009 року.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Перевіривши розрахунок суд вважає, що позивачем при нарахуванні було допущено неточності та стягує з відповідача 3% річних за поставку насіння соняшнику в розмірі 563,85 гривень, поставку комплектуючих в розмірі 18,40 гривень, за договором №28-2005 в розмірі 3160,11 гривень та за договором №01-2005 року в розмірі 2633,42 гривни, всього 3% річних складає 6375,78 гривень.

Також позивачем невірно нараховані інфляційні за поставку насіння соняшника інфляційні складають 4109,69 гривень, інфляційні за поставку комплектуючих складає 134,09 гривень, за договором №28-2005 інфляційні складають 22680 гривень та за договором №01-2005 сума інфляційних складає 18900 гривень, таким чином суд стягує з відповідача інфляційні в сумі 45823,78 гривень.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, в межах задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства дослідного господарства "Богунівська еліта" селекційно-генетичного інституту-Національного Центру насіннєзнавства та сортовивчення (67252, Одеська область, Іванівський район, с. Богуново, р/р 26000302000092 в АКБ “Мрія”, МФО 388410, код ЄДРПОУ 00850307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміранда" (65014, м. Одеса, вул. Польська, 9/13, кв.30, р/р 26003313332 в АКБ “Південний”, МФО 328209, код ОКПОУ 25831328) інфляційні в сумі 45823 (сорок п’ять тисяч вісімсот двадцять три) гривни 78 копійок, 3 % в сумі 6375 (шість тисяч триста сімдесят п’ять) гривень 78 копійок, витрати по сплаті державного мита в сумі 522 (п’ятсот двадцять дві) гривни, витрати на послуги ІТЗ судового процесу в сумі 188 /сто вісімдесят вісім / гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 20 листопада 2009 року.

Суддя