Рішення № 8078450, 16.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2009 р.Справа № 25-33/77-08-4464 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАТНАФТА-КРИМ”

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „ЛУКОЙЛ-ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД”

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Татнафта-Укрнафтопродукт”

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Підприємство з іноземними інвестиціями „Лукойл-Україна”

про стягнення 23034,79 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Свиридова А.В.. довір. від 05.01.09 р.

Від відповідача: Назім С.І., довір. № 367 від 04.06.09 р.; Соколова Н.В., довір. № 350 від 22.05.09 р., Панченко Ю.О., довір. № 351 від 26.05.09 р.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з’явився

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з’явився

В судовому засіданні 16.11.2009р. приймали участь представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Соколова Н.В., довір. № 350 від 22.05.09 р.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з’явився

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: про стягнення з Публічного акціонерного товариства „ЛУКОЙЛ-ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАТНАФТА-КРИМ” вартості нестачі нафтопродуктів в сумі 23034,79грн.

ТОВ „ТАТНАФТА-КРИМ” звернулось до суду з позовом до ВАТ „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод” про стягнення вартості нестачі нафтопродуктів в сумі 23034,79 грн. за результатами розгляду якої судом було прийнято рішення від 18.11.08 р. по справі № 33/77-08-4464 про відмову у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог, яке постановою ОАГС від 24.02.09 р. було залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.09 р. по справі № 33/77-08-4464 касаційну скаргу ТОВ „Татнафта-Крим” задоволено частково, Постанову ОАГС від 24.02.09 р. та рішення від 18.11.08 р. господарського суду Одеської області скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Так, в Постанові від 09.07.09 р. ВГСУ викладено вимоги, які господарський суд Одеської області в процесі розгляду даної справи має дослідити, а саме: надати правову оцінку акту комісійного приймання бензину за кількістю № 68 від 24.05.08 р., складеного ТОВ „Татнафта- Крим” за участю громадського представника Несторова Д.Ю., що діяв на підставі посвідчення № 52 від 24.05.08 р.; надати правову оцінку залізничній накладній від 20.05.08 р. № 41879366, як угоді на перевезення вантажу, з’ясувати правовідносини сторін з огляду на ст.6 Статуту залізниць України; з’ясувати правовідносини сторін –ПІІ „Лікойл-Україна” з ТОВ „Татнафта-Укрнафтопродукт” та ТОВ „Татнафта- Крим” з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували знаходження вказаних підприємств з ПІІ „Лукойл-Україна” у договірних відносинах, тобто визначити чи мають відношення до даного предмету спору акти, підписані ПІІ „Лукойл-Україна”.

З метою виконання вищенаведених вимог ВГСУ, викладених у постанові від 09.07.09р. суд ухвалами від 30.07.09 р., від 19.08.09 р., від 07.09.09 р. зобов’язав позивача та відповідача надати суду: письмові пояснення та докази з урахуванням Постанови ВГСУ від 09.07.09 р. по справі № 33\77-08-4464.

На виконання вищевикладених вимог суду позивач подав пояснення від 19.08.09 р. вх. № 20971, від 07.09.09 р. вх. № 22625, від 21.09.09 вх.№ 24067, в яких підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив, що ст.6 Статуту залізниць України визначено, що накладна є обов’язковою двосторонньою, оформленою в письмовій формі, угодою на перевезення вантажу, яка укладена між відправником і залізницею на користь третьої особи. Відповідно до цього в процесі перевезення нафтопродуктів відповідачем була складена залізнична накладна №4187936 від 20.05.08 р., в якій він зазначений як відправник, що повністю підтверджує правовий статус відповідача, як вантажовідправника. Звідси, позивач робить висновок, що відповідач як вантажовідправник по договору перевезення, є суб’єктом господарювання, який виступає в договорі перевезення вантажу від свого імені, зобов’язується надати перевізнику для перевезення вантажу перевізні документами, і несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ним в накладній.

На виконання договору перевезення, вагоно-цистерни прибули справними з непошкодженими запорно-пломбіруючими улаштуваннями (ЗПУ) відправника, що є достатнім доказом виконання залізницею своїх зобов’язань по договору перевезення, тобто на підставі п.111 Статуту залізниць залізниця в такому випадку звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, порчу або пошкодження вантажу.

Згідно п.4.1.3.2. Інструкції „Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск і облік нафти та нафтопродуктів на підприємстві і в організаціях України”, затвердженої наказом Держнафтогазпрома України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Держстандарту України, Держкомітету України №81/38/101/235/122 від 02.04.98 р., яка діяла на момент пред’явлення позовних вимог, претензії згідно недостачі нафтопродуктів, що надійшли у непошкоджених вагонах, пред’являються вантажовідправнику.

Так як постачальником вантажу ТОВ „Татнафта-Крим” було ТОВ „Татнафта-Укрнафтопродукт”, то приймання нафтопродуктів повинно було здійснюватись комісією за актом форми 5-НП, що в даному випадку є актом № 68 від 07.09.09 р., з дотриманням п.4.1.3.2. Інструкції № 81 від 02.04.98 р., яким передбачено, що претензія вантажовідправнику виставляється у всіх випадках перевищення нестачі нафтопродуктів, які надійшли більше природної втрати, якщо вантажовідправником і вантажоотримувачем були застосовані рівноцінні методи заміру кількості вантажу. В акті наливу нафтопродуктів в вагони-цистерни № 298 від 19.05.08 р., наданому відповідачем, метод вимірювання відправника визначений як об’ємно-масовий. При прийманні вантажу ТОВ „Татнафта- Крим” також був використаний об’ємно-масовий метод вимірювання, а то ж методи вимірювання вантажовідправника та вантажоотримувача однакові, тому похибка вимірювань не застосовується, а значить при визначенні кількості недостающих нафтопродуктів враховується тільки природна втрата.

Як відмічає позивач, комісія по прийманню нафтопродуктів складалася із осіб, призначених наказом директора ТОВ „Татнафта-Крим”, копія якого надана до матеріалів справи, а твердження відповідача щодо невідповідності акту № 68 вимогам законодавства, так як акт має складатись у трьох екземплярах, є недоречними, оскільки п.4.1.3.20 Інструкції № 81 вимагає складання акту в трьох екземплярах за умови наявності двох взаємопов’язаних обставин, а саме, це встановлення нестачі нафтопродуктів та необхідність пред’явлення претензії Постачальнику. Нараз, обставини даної справи з врахуванням п.4.1.3.20. Інструкції № 81 надають позивачу право пред’являти претензії не до Постачальника, а до вантажовідправника, то не складення акту № 68 в трьох екземплярах не є обґрунтованою підставою для не притягнення вантажовідправника до відповідальності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.09.09 р. на підставі ст.24 ГПК України здійснено заміну первісного відповідача ВАТ „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод” на належного відповідача Публічне акціонерне товариство „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод” у справі № 25-33/77-08-4464.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод”, заявлений позивачем позов не визнає, подав пояснення від 18.08.09 р. вх. № 20743, від 07.09.09 р. вх.№ 22669, наступного змісту: зробивши аналіз приписів ст.307 Господарського кодексу України, ст. 907 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 22 Статуту залізниць України, відповідач зазначає на тому, що не погоджується з твердженням касаційної інстанції, тобто Вищим господарським судом України, що договір перевезення є багатостороннім (сторонами якого є вантажовідправник, перевізник та вантажоодержувач), оскільки жодна із зазначених норм не містить посилання на те, що вантажоодержувач є стороною договору перевезення. Вантажоодержувач, на думку відповідача, виступає лише як третя особа в зобов’язанні, у зв’язку з чим відповідно до ст.511 ЦК України, якою встановлено, що у випадках встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора –але жодним договором, стороною якого є відповідач, таких випадків не встановлено. Звідси, відповідач робить висновки, що не є особою, яка несе будь-які зобов’язання щодо спірних нафтопродуктів перед Позивачем.

          Подалі продовжуючи обґрунтування наведеної своєї правової позиції, відповідач відмічає, що зобов’язанням вантажовідправника за договором перевезення залізничним транспортом є оплата перевезення, а не відвантаження вантажу на користь вантажоодержувача, оскільки такі зобов’язання виникають із господарських або цивільно-правових угод, предметом яких є продаж (поставка) товару. Так як жодних договірних стосунків між відповідачем та позивачем щодо спірних нафтопродуктів (чи то договір поставки, чи купівлі-продажу) не існує та не існувало –отже й не було зобов’язання відповідача перед позивачем щодо поставки товару певної якості та кількості.

          Нараз зобов’язання по поставці спірних нафтопродуктів містяться лише у договорі № 07/389/07/1864, укладеному між відповідачем та ПІІ „Лукойл-Україна”, та це зобов’язання було виконано відповідачем належним чином та в повній мірі, про що свідчать акт наливу нафтопродуктів в вагоно-цистерни № 298 від 19.05.08 р., акт № 19/05 від 19.05.08 р. приймання-передачі нафтопродуктів.

          Крім того, відповідач свою правову позицію викладає ще й з посиланням на ст.ст. 122, 129 Статуту залізниць України, відповідно до яких не було встановлено залізницею у відношенні до даних, зазначених у накладній № 41879366 неправильних, неточних чи неповних залізничних відомостей, в даному випадку маси вантажу, та відповідно не було залізницею складено акту загальної форми або комерційного акту, а навпаки, вантаж був прийнятий перевізником до перевезення без жодних зауважень.

          На думку відповідача, акт № 68 приймання бензину за кількістю від 24.05.08 р. є неналежним доказом встановлення вини ПАТ „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод” у недостачі нафтопродуктів, оскільки постачальником позивача в акті вказано ТОВ „Татнафта-Украфтопродукт”, в порушення вимог п.4.1.2. Інструкції №81 позивачем не застосована відносна похибка вимірювання, що складає 0,8% під час вимірювання маси нетто нафтопродуктів до 100 тонн, не визначено в акті № 68 правового статусу осіб, що фактично прийняли спірні нафтопродукти та його склали, акт № 68 погоджений з генеральним директором ТОВ „Про-Сервіс-Термінал”, при чому правовий статус цього підприємства не відомий, необхідність такого погодження не наведена. Також акт № 68 не складено, як то передбачено п.4.1.3.20 Інструкції № 81 в трьох екземплярах.

          Ухвалою від 19.08.09 р. суд відповідно до ст.27 ГПК України залучив до участі у розгляді даної справи ТОВ „Татнафта-Укрнафтопродукт” як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та ПІІ „Лукойл-Україна” як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ТОВ „Татнафта-Укрнафтопродукт”, заявлений позивачем позов підтримує, надіслав до суду пояснення від 07.09.09 р. вх.№ 22490, від 19.08.09 р. вх.№ 20912, в яких відмічає, що ВАТ „Лукойл-Одеський НПЗ” був відвантажувачем нафтопродуктів ТОВ „Татнафта-Крим” і саме відповідач контролював налив нафтопродуктів в цистерни, відповідно між перевізником –залізницею та відповідачем виникли правовідносини врегульовані ст. 909 ЦК України. Факт виникнення правовідносин перевезення вантажу підтверджується залізничними накладними, що прямо передбачено п.3.ст.909 ЦК України.

Також ст.ст. 24, 111. 129 Статуту залізниць передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними у накладних, а залізниця має право і не зобов’язана перевіряти правильність даних відомостей, кількість і масу вантажу, які вказуються в залізничній накладній. Слідує врахувати, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, або порчу вантажу, якщо вантаж прибув у непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами відправника. Відповідно до всіх цих обставин, відповідальність за відомості та відвантаження вантажу несе вантажовідправник, тобто відповідач.

Відносини ТОВ „Татнафта-Укрнафтопродукт” з фірмами-посередниками ніяким чином не є предметом доказування по цьому позову і не впливають на ступінь відповідальності вантажовідправника перед позивачем, так як всі відносини ТОВ „Татнафта-Укрнафтопродукт” закінчились моментом відвантаження нафтопродуктів вантажовідправником перевізнику і відправленням цистерни на адресу ТОВ „Татнафта-Крим”.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ПІІ „Лукойл-Україна”, підтримує позицію ПАТ „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод” щодо відмови судом в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог, про що виклало у поясненнях від 07.09.09 р. вх. № 22662, де зазначає, що нафтопродукти по залізничній накладній № 41879366 були відвантажені згідно договору № 08\753 від 01.04.08 р., укладеного з ТОВ „Тала-Нафта”, відповідно до п.4.2. якого датою передання товару вважається дата, яка значиться у залізничній накладній, при цьому право власності на товар та ризики втрати товару переходять до покупця з моменту передання товару перевізнику, а акт прийому-передачі нафтопродуктів від 19.05.08 р. підтверджує отримання ТОВ „Тала-Нафта” бензину А-95 у повному обсязі.

Проаналізувавши законодавство щодо стягнення збитків, третя особа зробила висновок, що в порушення ст.33 ГПК України позивач не довів суду безперечних доказів заподіяння збитків відповідачем, протиправності дій відповідача та причинного зв’язку між цими діями та спричиненими збитками, оскільки є акт прийому-передачі нафтопродуктів, підписаний уповноваженими особами ПІІ „Лукойл-Україна” та ТОВ „Тала-Нафта”, та залізнична накладна, у якій вказана маса відвантажених нафтопродуктів.

Разом з тим, тертя особа звертає увагу суду на те, що позивачем при розрахунку суми позову не враховані границі відносної похибки.

          Клопотання ТОВ „Татнафта-Укрнафтопродукт” від 19.08.09 р. вх.№ 20913, від 07.09.09 р. вх.№ 22490 про розгляд судом даної справи за відсутності представника підприємства, судом задоволено.

          Клопотання ПАТ „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод” від 07.08.09 р. вх.№19902 про ознайомлення з матеріалами справи судом задоволено про що свідчить відповідна відмітка представника відповідача на обкладинці справи про ознайомлення з її матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

Відповідно до укладеного 02.01.08 р. між ТОВ „Татнафта-Укрнафтопродукт” та ТОВ„Татнафта-Крим” договору поставки № 9, додаткової угоди № К94 від 19.05.08 р. до нього, складного на їх підставі акту приймання-передачі № К94 від 19.05.08 р., платіжних доручень №244 від 02.06.08 р. на суму 1500000 грн., № 246 від 03.06.08 р. на суму 500000грн. ТОВ„Татнафта-Укрнафтопродукт” поставив, а ТОВ„Татнафта-Крим” отримав та оплатив нафтопродукти.

Перевезення вантажу здійснювалось залізницею, у зв’язку з чим було оформлено залізничною накладною № 41879366, в якій станцією відправлення зазначено Одеса-Застава, вантажовідправником ВАТ „Лукойл-Одеський НПЗ”, правонаступником якого відповідно до наявних в матеріалах справи статутних документів є Публічне акціонерне товариство „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод”, а станцією призначення вказано Сімферополь-Вантажний Придніпровська гілка ППЖТ, одержувачем - ТОВ „Татнафта-Крим”. Даною залізничною накладною було оформлено до перевезення нафтопродукти, налиті в цистерни №№ 74209909, 74201989, 74227075, 74001835, 73739823, із застосуванням запорно-пломбіруючих улаштувань (ЗПУ), про що зазначено в накладній з оформленням відомості ЗПУ.

Відправлення вантажу ВАТ „Лукойл-Одеський НПЗ” здійснював на виконання договірних зобов’язань з ПІІ „Лукойл-Україна” згідно укладеного договору поставки нафтопродуктів № 07/389/07/1864 від 23.07.07 р., додаткової угоди № 3 до нього від 13.03.08р., акту наливу нафтопродуктів у вагони-цистерни № 298 від 19.05.08 р., акту приймання-передачі нафтопродуктів № 19/05 від 19.05.08 р.

З прибуттям, цистерн №№ 74209909, 74201989, 74227075, 74001835, 73739823 на станцію Сімферополь-Вантажний Придніпровська гілка ППЖТ при прийманні нафтопродуктів вантажоодержувачем було виявлено їх нестачу в кількості загалом 3223 кг., за виключенням природної втрати, на суму 23034,79 грн. Нестача вантажу зафіксована в акті № 68 приймання нафтопродуктів по кількості від 24.05.08 р. за формою № 5-НП, актах експертизи регіонального підприємства Торгово-промислової палати Криму № Э-241/1 від 28.05.08 р., № Э-232 від 24.05.08 р., в яких встановлено, що в процесі визначення кількості вантажу, який прибув, об’ємно-масовим методом, тобто методом, застосованим відправником, при непошкоджених запорно-пломбіруючих улаштувань (ЗПУ) відправника, перевезення вантажу під охороною ТОВ „БлекГолд ЛТД”, було виявлено недостачу нафтопродуктів у цистернах №№ 74209909, 74201989, 74227075, 74001835, 73739823 в кількості 3223 кг., з врахуванням і природної втрати нафтопродуктів, про що ВАТ „Лукойл-Одеський НПЗ” був повідомлений телеграмою від 24.05.08 р. № 136/ко із пропозицією про направлення його представника для участі в прийманні цистерн №№ 74209909, 74201989, 74227075.

Акті № 68 приймання нафтопродуктів по кількості від 24.05.08 р. за формою № 5-НП складено комісією, сформованою ТОВ „Татнафта-Крим” відповідно до посвідчення № 52 від 24.05.08 р., наказу № 138 від 24.05.08 р.

З врахуванням наведених обставин перевезення вантажу та встановлення його нестачі, позивач не вбачає підстав для притягнення до відповідальності залізницю, а вважає можливим виникнення недостачі за виною вантажовідправника, тобто ВАТ „Лукойл-Одеський НПЗ”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод”, у зв’язку з чим і звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Так, дані правовідносини сторін регулюються наступним чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст.306 ГК України суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов’язані забезпечити вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (п.п. 1, 2 ст. 307 ГК України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Частинами 9 та 11 ст.6 Статуту Залізниць України передбачено, що накладна –основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення; перевізні документи –накладна та інші залізничні документи на вантаж.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст.129 Статуту Залізниць України).

Частиною 3 ст.32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення (п.а ст.111 Статуту залізниць України).

Згідно зі ч.2 ст. 114, ч.1 ст. 115 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Зокрема, таким документом може бути договір або контракт купівлі –продажу, специфікація на вантаж, довідка відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписана головним (старшим) бухгалтером.

Відповідно до пп. 4.1.2.1. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 01.04.98 р. № 81/38/101/235/122 об’ємно-масовим статистичним методом вимірювань визначається маса нафти і нафтопродукту за їх об’ємом, густиною та температурою. Об’єм нафти і нафтопродуктів визначається за допомогою градуювальник таблиць та засобів вимірювальної техніки рівня нафтопродуктів у резервуарах, залізничних та автомобільних цистернах, танках суден або за повною місткістю зазначених ємностей.

Приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється у відповідності з вимогами нормативної документації, умовами поставки та договорами. У разі виявлення при прийманні нафти і нафтопродуктів нестачі, що перевищує норми природних втрат та границі відповідної похибки вимірювань, а також у випадку виявлення надлишків вантажовідправнику виставляється претензія або направляється повідомлення щодо оприбуткованих надлишків. У разі виявлення при прийманні нафти і нафтопродуктів нестачі, що перевищує норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювань, а також у випадку виявлення надлишків вантажовідправнику виставляється претензія або направляється повідомлення щодо оприбуткованих надлишків. Претензія вантажовідправнику виставляється у всіх випадках перевищення нестачі нафтопродуктів, що надійшли, над природним убутком, якщо вантажовідправником і вантажоодержувачем були застосовані рівноцінні методи вимірювання кількості (ч.1 пп. 4.1.3.1., ч.ч. 1, 11 пп. 4.1.3.2. Інструкції № 81).

Приймання нафтопродуктів провадиться особами, які призначені наказом керівника вантажоодержувача. Ці особи відповідають за недотримання правил приймання нафтопродуктів. На всі нафтопродукти, що надійшли складається „акт приймання нафтопродуктів за кількістю” за формою № 5-НП… Акт складається у день надходження нафтопродуктів і затверджується керівництвом вантажоодержувача не пізніше наступного дня після його складання. Акт підписується особами, які брали участь у прийманні нафтопродуктів. Акт складається у двох примірниках, а за виявлення нестачі і необхідності пред’явлення претензії постачальнику –у трьох примірниках (пп. 4.1.3.18., ч.ч. 1, 2, 4 пп. 4.1.3.19, пп. 4.1.3.20 Інструкції № 81).

Проаналізувавши матеріали справи та положення чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідальність перед позивачем за недостачу вантажу повинна покладатися на ПАТ „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод”, як правонаступника відправника вантажу, оскільки навантаження нафтопродуктів здійснювалось засобами відповідача при цьому відсутні будь-які ознаки втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення, за умови, що цистерни, в яких було виявлено недостачу нафтопродуктів були технічно справним, без ознак пошкоджених запорно-пломбіруючих улаштувань (ЗПУ) відправника, та нестачу встановлено об’ємно-масовим статистичним методом вимірювання, яким при навантаженні нафтопродуктів користувався і відповідач.

Звідси, з огляду на обставини справи, суд дійшов висновку що відповідальність за недостачу вантажу в кількості 3223 кг., з врахуванням природної втрати, на суму 23034,79грн., слід покласти на ПАТ „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод”.

Твердження відповідача щодо неприйняття акту № 68 від 24.05.08 р. як фактичного доказу встановлення недостачі вантажу судом спростовується з огляду на те, що складання цього акту та його оформлення провадилось позивачем з дотриманням вище проаналізованих судом пп.4.1.3.18., 4.1.3.19, 4.1.3.20 Інструкції № 81 та при цьому, суд, погоджується з позицією позивача щодо складення акту по формі №5-НП в трьох екземплярах за наявності двох умов для цього, а саме виявлення нестачі та необхідність пред’явлення претензії постачальнику, в той час коли за дослідженими судом правовідносинами сторін по поставці нафтопродуктів недостача не виникла з вини постачальника ТОВ „Татнафта-Укрнафтопродукт”, то і відповідно претензій до останнього не предявлялось. Разом з цим, при встановленні нестачі у двох цистернах позивач надіслав відповідачу телеграму з пропозицією направити представника для прийняття вантажу у трьох наступних цистернах, яка залишена останнім без відповіді та відповідних дій.

Також, позиція ПАТ „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод” про неврахування під час вимірювання маси нетто нафтопродуктів границі відносної похибки об’ємно-масового статистичного методу вимірювання в +-0,8%, судом не приймається до уваги з огляду на пп.5 п.17 актів експертизи Регіонального підприємства ТПП Криму від 28.05.08р. № Э-241/1, від 24.05.08 р. № Э232, де відзначено, що відносна похибка об’ємно-масового статистичного методу визначення маси нафтопродуктів згідно ДОСТ 26976 в даному випадку складає 0% від фактичної маси.

Викладена відповідачем правова позиція щодо не виникнення у сторін правовідносин по перевезенню із залізничної накладної та відповідно і відповідальності ПАТ „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод” за нестачу вантажу, судом спростовується відповідно до вище проаналізованих положень Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, де відзначено, що при залізничному перевезенні залізнична накладна є трьохстороннім письмовим договором в процесі виконання якого у сторін виникають відповідні права та обов’язки, відповідальність.

Судом не підлягають правовому аналізу правовідносини сторін із посередниками, якими провадилась продаж нафтопродуктів, так як із матеріалів справи вбачається, що ПІІ „ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА” та ТОВ „ТАТНАФТА-УКРНАФТОПРОДУКТ” не є остаточними постачальниками вантажу, тому дослідити в повному об’ємі їх низку, суд не вбачає необхідним та можливим. Акти, складені між відповідачем та ПІІ „ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА” також, на думку суду, в контексті встановлених між ПАТ „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод” та ТОВ „Татнафта-Крим” правовідносин на підставі залізничної накладної не є достатніми фактичними доказами для звільнення відповідача від відповідальності по встановленій нестачі.

Твердження ПАТ „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод” про вірне ним зазначення в накладній кількості нафтопродуктів, оскільки такі дії тягнуть за собою складання залізницею акту загальної форми, комерційного акту та нарахування, стягнення з відправника п’ятикратного штрафу, розрахованого від вартості провізної плати вантажу, спростовується тим, що нарахування такого штрафу та складання акту загальної форми є правом а не обов’язком залізниці, тому не може бути беззаперечною умовою для звільнення вантажовідправника від відповідальності за навантаження вантажу меншої кількості, ніж зазначено в залізничній накладній. А комерційний акт складається залізницею за умови встановлення факту спричинення нестачі з вини залізниці в процесі перевезення.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Таким чином, суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги повністю, у зв’язку з чим загальна вартість нестачі вантажу в сумі 23034,79грн. підлягає стягненню з ПАТ „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод”.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ЛУКОЙЛ-ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД” (65041, м.Одеса, Шкодова гора, 1/1, код ЄДРПОУ 00152282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАТНАФТА-КРИМ” (99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 4, код ЄДРПОУ 32776885) 23034 (двадцять три тисячі тридцять чотири) грн. 79 коп. вартості нестачі вантажу, 231 (двісті тридцять одна) грн. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Суддя

Рішення підписане 20.11.09 р.