Вирок № 80782677, 26.03.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 26.03.2019

справа № 320/699/19

провадження № 1-кп/320/568/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Редько О.В.,

за участю:

секретаря – Колеснікової Л.В.,

прокурора – Ромащенко М.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження №42018080370000123 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має неповну середню освіту, який проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині А0409 на посаді розвідника розвідувального взводу 3-го механізованого батальйону у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем, відповідно до ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України був зобов’язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов’язок. 18 серпня 2014 року приблизно 0 08 годині 00 хвилин солдат ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свої дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, самовільно залишив місце служби без поважних причин – місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини А0409, який тимчасово дислокувався за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, смт Мирне, мір для повернення до місця несення служби не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами військової частини А0409 до 20 липня 2018 року, тобто тривалістю понад один місяць. 20 липня 2018 року обвинувачений ОСОБА_1 самостійно повернувся до військової частини А0409.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 3 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби без поважних причин, тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 407 КК України визнав повністю і пояснив, що 19 березня 2014 року його було призвано на військову службу по мобілізації та направлено для проходження військової служби. Під час проходження військової служби, йому подзвонила сестра та повідомила, що їх батько захворів онкологічним захворюванням. Тому 18 серпня 2014 року вдень він самостійно залишив місце служби та поїхав додому. Повернувся до військової частини самостійно лише в липні місяці 2018 року.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 407 КК як самовільне залишення місця служби без поважних причин, тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).

Судом роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_1 суть обвинувачення та з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст викладених обставин та у суду відсутні сумніви у добровільності його позиції. Судом роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_1 положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У зв'язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився тільки допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. Інші докази по справі не досліджувалися.

Згідно з ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р., з відповідними змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 свою провину визнав повністю, щиросердно розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, що визнається судом обставиною, що пом’якшує його покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 характеризується згідно службової характеристики задовільно, раніше не судимий.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого згідно ст. 67 КК України не встановлені.

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкцій ч.3 ст.407 КК України, та оскільки його виправлення і перевиховання можливі без ізоляції від суспільства, суд вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням в порядку, передбаченому ст.75 КК України, та покласти на нього обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого в ході досудового слідства не обирався. Клопотань про обрання запобіжного заходу в ході судового розгляду справи не надходило. Підстави для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не встановлені.

Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370,374-376 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, призначивши покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуванням покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов’язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1) періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирати.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, потерпілим, щодо якої здійснюється провадження та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду ОСОБА_2