Ухвала суду № 80782676, 27.03.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 27.03.2019

Справа № 330/1236/19

Провадження № 1-кс/320/799/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі слідчого судді Міщенко Т.М.,

за участі секретаря – Макаренко В.В.,

заявника – ОСОБА_1,

слідчого ДБР – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Першого слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

встановив:

Заявник звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області зі скаргою на бездіяльність начальника Першого слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР. Свою скаргу мотивує тим, що слідчим відділом Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області розслідується кримінальне провадження № 12018080050001017 за ч. 1 ст. 162 КК України. Заявник звертався до слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 з клопотанням про проведення слідчих дій, яке не було належним чином розглянуто. Після цього він тричі скаржився слідчому судді на бездіяльність слідчого щодо не розгляду його клопотання. За результатами розгляду його скарг 17.04.2018, 05.05.2018 та 07.06.2018 слідчим суддею Ленінського районного суду м. Запоріжжя Гнатюком О.М. винесено ухвали, якими слідчого Христьяна Д.О. зобов’язано розглянути по суті його клопотання. До теперішнього часу вказані ухвали слідчого судді слідчим Христьяном Д.О. не виконані, таким чином заявник вважає, що слідчим вчинено злочин, передбачений ч. 2 ст. 382 КК України, тобто невиконання рішення суду вчинене службовою особою. 28 грудня 2018 року він написав заяву до ТУ ДБР про вчинення слідчим злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, проте досі всупереч вимогам ст. 214 КПК України відомості про вчинений злочин за його заявою до ЄРДР не внесли та не вручили йому копію витягу. Натомість він отримав листа, де зазначено, що йому відмовлено у внесенні до ЄРДР відомостей за його заявою.

В судовому засіданні заявник доводи, викладені в скарзі підтримав, просив внести відомості до ЄРДР відповідно до його повідомлення від 28.12.2018 про кримінальне правопорушення.

Начальник Першого слідчого відділу слідчого управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернувся до ДБР із заявою від 28.12.2018 про злочин, вчинений слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3, вказуючи в ній, що слідчим не виконані ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2018 та 05.05.2018. Розглянувши дану заяву, слідчим відділом управління ДБР було встановлено, що ухвали слідчого судді від 17.04.2018 та 05.05.2018 слідчим вже виконані. В заяві даних щодо невиконання слідчим ухвали слідчого судді від 07.06.2018 не було, тому і підстав для внесення відомостей до ЄРДР по заяві ОСОБА_1 також не було.

Заслухавши пояснення заявника, думку начальника Першого слідчого відділу слідчого управління ДБР, дослідивши матеріали скарги та заяву, слідчий суддя вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

До Першого слідчого відділу слідчого управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, надійшла заява від ОСОБА_1, в якій він просив внести відомості до ЄРДР про вчинення слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, а саме невиконання слідчим ухвал слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2018 та 05.05.2018 /а.с.3/.

Однак ОСОБА_1 було відмовлено у внесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань /а.с.4/, у зв’язку з чим він звернувся зі скаргою до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги ухвал слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2018 та 05.05.2018 були виконані слідчим, що підтверджується відповідними постановами слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про часткове задоволення клопотання від 12.04.2018 та від 08.05.2018 /а.с.13,16/.

Крім того, ухвала слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.06.2018, про яку ОСОБА_1 зазначав в своїй скарзі, проте не описував в заяві про вчинення кримінального правопорушення, адресованій до слідчого відділу управління ДБР, також виконана слідчим, розглянуто клопотання ОСОБА_4 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні, за результатами розгляду якого винесено постанову від 14.07.2018, на підтвердження чого в судовому засіданні надано відповідну копію постанови слідчого.

Відповідно до глави 26 КПК України вирішення скарг на дії, рішення чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування відноситься до компетенції слідчих суддів.

Статтею 303 КПК України визначено порядок оскарження бездіяльності, яка може полягати в наступному: невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відповідно п.п. 1.2, 1.3 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення, під розпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення, крім випадків надходження заяви, повідомлення поштою або іншими засобами зв’язку.

Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зазначені положення кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність свідчать про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення. До того ж підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки конкретного кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального характеру. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Отже, відповідній реєстрації підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які мають достатні відомості про кримінальне правопорушення.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме заявою (повідомлення) про злочин є наявність у таких документах об’єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Цими даними є фактичні докази, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення).

Підсумовуючи вищевикладене, слідчий суддя доходить висновку, що у даному випадку повідомлення ОСОБА_1 не містить ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, оскільки, як встановлено судом і підтверджено відповідними постановами слідчого, які містяться в матеріалах, доданих до скарги, ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2018, 05.05.2018 та 07.06.2018 є виконаними на час звернення заявника із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Першого слідчого відділу слідчого управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі.

Таким чином, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303-307 КПК України,

постановив:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Першого слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: