Рішення № 80782345, 06.03.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5739/18

Провадження № 2/210/556/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"06" березня 2019 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сільченко В. Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до Металургійного відділу ДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «ПУМБ» звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29.11.2009 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_3 банк», правонаступником за всіма правами та обов'язками якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829 (надалі – Позивач) та ОСОБА_2, (надалі за текстом Позичальник, Третя особа), був укладений кредитний договір № 5899542 від 29.11.2009р. (надалі за текстом - Кредитний договір), відповідно до умов якого, Позивач зобов'язався надати Позичальнику кредит у розмірі 16000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язався сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит частинами в розмірах, в порядку та строки, визначених Договором. В забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за Кредитним договором, між Банком та Позичальником був укладений Іпотечний договір №5899738 (надалі за текстом - Іпотечний договір), згідно з яким. Іпотекодавець передав Позивачу в іпотеку об’єкт нерухомого майна, а саме: житловий будинок з господарчими побудовами, загальною площею 61,4 кв.м., житлова площа 38,0 кв.м., що за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Абхазька, 12, (надалі - Предмет іпотеки). В зв’язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов’язань за Кредитним договором, ПАТ «ПУІМБ» мав намір скористатись своїм правом, набувши права власності на Предмет іпотеки, а саме вищевказаний будинок на підставі застереження в Іпотечному договорі, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, та реалізувавши заставне майно від свого імені в рахунок виконання основного зобов’язання за Кредитним договором. 20.09.2018 року, на підставі Іпотечного договору № 5899738 від 29.11.2007 року. ПАТ «ПУМБ» було набуто право власності на Предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з господарчими побудовами, загальною площею 61,4 кв.м., житлова площа 38,0 кв.м., що за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Абхазька, 12. В процесі прийняття вищевказаного мана у власність банку стало відомо, що на Предмет іпотеки накладено арешт Дзержинським відділом державної виконавчої служби КМУ. Позивач вважає, що діями Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, правонаступником якого є Металургійний відділ державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (надалі Відповідач), порушені охоронювані законом права та інтереси ПАТ «ПУМБ», як заставодержателя та суб'єкта права власності. Тому просить суд звільнити вказане заставне майно з під арешту.

В судове засідання сторони не викликалися.

Відповідачем направлено на адресу суду відзив, відповідно до якого останній заперечую проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиву.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Так з матеріалів справи встановлено, що 29.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_3 банк», правонаступником за всіма правами та обов'язками якого с ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3» та ОСОБА_2, був укладений кредитний договір № 5899542 від 29.11.2007 р., відповідно до умов якого, Позивач зобов'язався надати Позичальнику кредит у розмірі 16000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язався сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит частинами в розмірах, в порядку та строки, визначених Договором (а.с. 4-6).

В забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за Кредитним договором, між Банком та Позичальником був укладений Іпотечний договір №5899738, що 29.11.2007 року посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міською нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий номер 12805, згідно з яким Іпотекодавець передав Позивачу в іпотеку об’єкт нерухомого майна, а саме: житловий будинок з господарчими побудовами, загальною площею 61,4 кв.м., житлова площа 38,0 кв.м., що за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Абхазька, 12, (а.с.7-9).

Між тим, з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на вказаний житловий будинок накладено арешт згідно постанови про накладення арешту, ВП №3089820", виданої 09.08.2012 року Дзержинським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, особа майно якої обтяжуються - ОСОБА_2, об'єкт обтяження - житловий будинок з господарчими спорудами за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Абхазька, 12 (а.с.10-12).

Судом також встановлено, що вказана вище постанова про арешт майна видана в рамках виконавчого провадження, яке не закінчено.

Так, виконавчий лист № 2-2610/11/0408 виданий 22.05.2012 Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення боргу в сумі 171709,98 грн. з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ПУМБ" перебував на виконанні в Металургійному відділі державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 23.01.2012 року до 25.12.2014 року. (АСВП №30898207). Згідно Наказу Міністерства Юстиції України «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах ДВС» від 25.12.2008 №2274/5 акта п.9.9 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки. Згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 20 лютого 2018 року на підставі доручення від 02.01.2018 року проведено знищення виконавчих проваджень, завершених у 2014, 2016 роках, через закінчення строків їх зберігання.

З матеріалів вбачається, що 22.06.2016 стягувач ПАТ «ПУМБ» втретє пред’явив до відділу ДВС виконавчий лист № 2-2610/11/0408 виданий 22.05.2012 Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення боргу в сумі 171709,98 грн. з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ПУМБ".

Державним виконавцем, 22.06.2016р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51487460. В ході проведення виконавчих дій встановлено, що згідно відповідей на запити до ПФУ та ДФС України від 28.11.2018 боржник ніде не працює, розрахункові рахунки відсутні. Проте отримує пенсію в Криворізькому південному об’єднаному управлінні ПФУ.

Відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Як судом встановлено, на час розгляду справи зобов’язання ОСОБА_2 перед кредитором виконані не в повному обсязі та існують усі законні підстави в обмеженні її права на розпорядження майном. Отже постанова про накладення арешту на спірне майно є законною та ухвалена для забезпечення реального виконання рішення, яке належить виконувати.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; підстави, передбачені пунктом 1 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону (ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, з вказаної норми випливає, що Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає можливості зняття арешту при наявності діючого виконавчого провадження, при цьому підстави для закінчення виконавчого провадження згідно ст. 39 того ж Закону – відсутні.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, суд зобов’язаний діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Отже, суд доходить до висновку, що арешт у даному випадку може бути знято виключно якщо виконавче провадження буде закінчено.

Крім того, відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Отже, як судом раніше зазначалось, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Між тим, слід зауважити, що порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб Державної виконавчої служби передбачено врегульовано розділом VІІ ЦПК України та розділом Х Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 74 Закону «Про виконавче провадження» та статей 447 та 448 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження, визнання недійсною чи скасування постанови Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про арешт майна позивача, оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця з приводу відмови у закінченні виконавчого провадження та зняття арешту з майна, на яке було накладено арешт відповідною постановою.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону, в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У випадку відмови державного виконавця зняти арешт з майна, що належить іншій особі, власник майна може у відповідному порядку оскаржити таку відмову.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Позивач пред’являючи позов про зняття арешту з майна не ставить вимоги про визнання за ним права власності на це майно, оскільки є власником.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів доходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не вірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Керуючись, ст.ст. 317, 319, 330, 388 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 191, ч. 2 ст. 247, 259, 264, 265, 268, 273, 274-279, ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до Металургійного відділу ДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України.

Суддя: В. Є. Сільченко