Рішення № 8077484, 16.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.10                                                                                           Справа№ 20/190

За позовом: Закритого акціонерного товариства “Київстар Дж.Ес.Ем” в особі філії ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем” у м.Львові, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Квантор Нова Лінія”, м. Львів

про стягнення 10 801,70 грн.

Суддя П.Т.Манюк

при секретарі К.Чопко

          За участю представників:

          від позивача: Шумський Н.М. - представник

          від відповідача: не з”явився.

Зміст ст.22 ГПК України представнику позивача роз”яснено.

Суть спору: Розглядається справа за позовом Закритого акціонерного товариства “Київстар Дж.Ес.Ем” в особі філії ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем” у м.Львові до Товариства з обмеженою відповідальністю “Квантор Нова Лінія” про стягнення неустойки в розмірі 10 801,70 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.11.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.12.2009 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду, в судовому засіданні оголошувалась перерва.

20.01.2010 р. представниками сторін подано клопотання про продовження строку вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судових засіданнях вимоги позивача заперечив, посилаючись на безпідставність позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

30.12.2008 року між Закритим акціонерним товариством “Київстар Дж.Ес.Ем” (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Квантор Нова Лінія” (відповідачем) було укладено договір поставки № 42487. Відповідно до умов договору, Постачальник (ТзОВ “Квантор Нова Лінія”) зобов’язався передати у власність Покупця (ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.”) тренажерний комплекс “Фантом П03” для відпрацювання навиків реанімаційних дій (без монітора з програмним забезпеченням) в асортименті, кількості, якості, вартості та в терміни визначені в Додатку до договору, який є невід‘ємною частиною договору, а Покупець зобов’язався на умовах та в порядку визначених договором прийняти названий товар та оплатити його.

Відповідно до п.3 Додатку №1 до договору відповідач зобов”язувався здійснити поставку товару в термін до 12.02.2009 р.

Відповідач свої зобов”язання перед позивачем виконав неналежно, протермінувавши поставку товару на 91 день, що підтверджується актом від 15.05.2009 року № 05/09.

21.05.2009 р. позивачем було направлено відповідачу претензію № 4424/06/04/02 з вимогою про сплату неустойки у сумі 10 801,70 грн.

Відповідач в свою чергу надав лист відповідь від 19.06.2009 р. № 38/09-383 з відмовою у задоволенні претензійних вимог.

Керуючись п.8.2 Договору, Позивач просить стягнути з відповідача неустойку у сумі 10 801,70 грн.

Відповідач вимоги позивача заперечив повністю, з мотивів, що передбачена сторонами в Договорі неустойка за своєю правовою природою є пенею, а в той же час пеня згідно законодавства стягується за невиконання лише грошового зобов‘язання.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, між сторонами було укладено договір поставки від 31.12.2008 р. № 42487. На виконання умов договору відповідач зобов‘язався здійснити поставку товару в асортименті, кількості та в терміни визначені у додатку №1, який є невід‘ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3 додатку №1, термін поставки товару встановлено до 12.02.2009 року.

До матеріалів справи долучено акт № 05/09 приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю, з якого вбачається що поставку товару здійснено повністю 14.05.2009 р. згідно накладної № 05/09. Даний акт складено та підписано повноважними особами сторін 15.05.2009 р. Отже, з наведеного вбачається, що відповідач протермінував поставку товару на 91 день, чим порушив умови договору.

Відповідно до п.8.2 Договору, у разі прострочення терміну (строків) поставки та ремонту (заміни) товару, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1 % від вартості недопоставленого товару, за кожний день прострочення, але не більше ніж 10 відсотків від ціни непоставленого або не відремонтованого (незаміненого) товару.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач вказує на те, що позивач помилково стверджує, що визначена в п. 8.2. договору неустойка - 0,1 % від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення підпадає під дію ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України, оскільки згідно вказаної норми штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання. Головна відмінність пені від штрафу полягає в тому, що пеня –це триваюча неустойка, а штраф –одноразова стягувана сума неустойки. Проте, як вбачається з п. 8.2 договору, в ньому не йдеться про одноразову стягувану суму, а викладена неустойка за кожен день прострочення виконання (триваюча неустойка), тобто така неустойка підпадає під визначення пені, а пеня в свою чергу стягується за неналежне виконання грошового зобов‘язання.

Суд не погоджуючись із доводами відповідача виходячи із наступного.

Підставою, яка породжує обов‘язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов‘язання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання). Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов‘язання як сплата неустойки.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договорами.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов‘язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, шляхом невиконання або неналежного виконання господарського зобов‘язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов‘язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов‘язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки, Господарський кодекс називає неустойку, штраф, пеню різновидами штрафних санкцій, однак не визначає ні один із цих різновидів, тому слід керуватися приписами частини 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, де неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Штрафом, згідно з частиною 2 вказаної статті Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання, а пенею, згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Неналежне виконання зобов‘язання, що виникло з договору поставки від 31.12.2008 р. № 42487, зокрема виконання з порушенням строків, представником відповідача не заперечується.

Відповідно до п.8.2 Договору, у разі прострочення терміну (строків) поставки та ремонту (заміни) товару, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1 % від вартості недопоставленого товару, за кожний день прострочення, але не більше ніж 10 відсотків від ціни непоставленого або не відремонтованого (незаміненого) товару.

Положення даного пункту договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення суми штрафу виходячи з кількості днів прострочення виконання зобов‘язань, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов‘язання.

Частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Варто зауважити, що не може бути підставою відмови у задоволенні вимог про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (негрошового) зобов‘язання, оскільки така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України. Коли обов‘язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв‘язку з порушенням зобов‘язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводить ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Позивачем достатньо наведено фактів, які свідчать про порушення відповідачем умов договору, щодо термінів поставки товару, за таких обставин позовні вимоги щодо стягнення неустойки в сумі 10 801,70 грн. підлягають до задоволення повністю.

Оскільки, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати покладаються на нього повністю.

          На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 526, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Квантор Нова Лінія”(79008, м. Львів, вул. Винниченка, 30, код ЄДРПОУ 32801460) на користь Закритого акціонерного товариства “Київстар Дж.Ес.Ем.” в особі філії ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем” у м.Львові (79048, м. Львів, вул. Генерала Грекова, 3, код ЄДРПОУ 25546088) суму в розмірі 11 145,70 грн. з них:

-          10 801,70 грн. –неустойки;

-          108,0 грн. –державне мито;

-          236,00 грн. –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

Суддя