Рішення № 8077406, 16.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.10                                                                                           Справа№ 25/02

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м.Львів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеркоппром” (м.Львів)

третя особа:Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій (м.Київ)

про :стягнення неустойки в сумі 17 364,04 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Долішній І.І.-представник, довіреність від 11.01.2010 року

від відповідача:Кульчитський Г.П.-представник, довіреність від 15.01.2010 року №1/1

від третьої особи:Волошин В.П.-представник, довіреність від 20.01.2010 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеркоппром” (м.Львів) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій (м.Київ) про стягнення неустойки в сумі 17 364,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.12.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 15.01.2010 року. Ухвалою від 15.01.2010 року розгляд справи відкладено до 21.01.2010 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 21.01.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 28.01.2010 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 28.01.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 05.02.2010 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 05.02.2010 року розгляд справи відкладено до 16.02.2010 року, для надання доказів по справі.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.12.2009 року, про відкладення від 15.01.2010 року, від 05.02.2010 року, про оголошення перерви від 21.01.2010 року, від 28.01.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

28.01.2010 року за вх.№1668 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 16 632,75 грн.

16.02.2010 року за вх.№3113 позивач надав пояснення по суті спору.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.12.2009 року, про відкладення від 15.01.2010 року, від 05.02.2010 року, про оголошення перерви від 21.10.2010 року, від 28.01.2010 року не виконав повністю, відзив на позов представив, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, явку повноважного представника забезпечив.

14.01.2010 року за вх.№390 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи для виконання вимог ухвали суду.

21.01.2010 року за вх.№1056 відповідач подав відзив на позов, в яклму просить суд відмовити в задоволенні позову.

28.01.2010 року за вх.№1664 відповідач подав клопотання по справі з метою з”ясування усіх обставин справи.

05.02.2010 року за вх.№2330 відповідач надав пояснення по суті спору.

16.02.2010 року за вх.№3121 відповідач надав перелік питань, які не з”ясовані в ході судового засідання.

16.02.2010 року за вх.№3120 відповідач подав клопотання про розтермінування сплати неустойки в розмірі 16 632,75 грн. щомісячно рівними частинами.

16.02.2010 року за вх.№3119 відповідач надав пояснення по суті спору.

Третя особа вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.12.2009 року, про відкладення від 15.01.2010 року, від 05.02.2010 року, про оголошення перерви від 21.10.2010 року, від 28.01.2010 року не виконала повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечила.

В судовому засіданні 28.01.2010 року представник третьої особи надав пояснення по суті спору.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, в присутності представників сторін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 11.11.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

03.07.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі –позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтеркоппром” (надалі –відповідач, орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №83 (надалі –договір).

Відповідно до п.10.6 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Згідно ст.73 Закону України “Про державний бюджет на 2009 рік”, яка діяла на момент виникнення спірних відносин, у 2009 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Після закінчення строку дії договору оренди, орендар, який належним чином виконував свої обов”язки, бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного та комунального майна.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області скеровано на адресу відповідача заяву №11-03-02479 від 10.04.2009 року про припинення договору оренди нерухомого державного майна №83 від 03.07.2006 року.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна, в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов”язаний повернути орендодавцеві об”єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно п.2.4 договору, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі.

31.08.2009 року між відповідачем та Львівським коледжом Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій підписано акт приймання-передачі нерухомого майна.

За твердженням позивача, відповідач не повернув майно у встановлений термін, у зв”язку з чим останньому нараховано неустойку в порядку, визначеному ст.785 ЦК України, розмір якої становить 17 364,04 грн., що підтверджується розрахунком неустойки по договору оренди від 03.07.2006 року.

З метою досудового вреголювання спору, позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 20.10.2009 року №11-11-07126.

За твердженням позивача, на вказану претензію останнім отримано лист –відповідь №1/11 від 05.11.2009 року, в якій орендар не визнав вимог орендодавця та не виконав зобов”язання щодо сплати неустойки.

28.01.2010 року за вх.№1668 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 16 632,75 грн.

В судовому засіданні 16.02.2010 року відповідач визнав розмір заборгованості перед позивачем в сумі 16 632,75 грн., однак, на час розгляду справи не подав доказів погашення боргу, а також просить розтермінувати її погашення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст. ст. 17, 27 закону України „Про оренду державного і комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

Відповідно до ст. ст. 763, 764, 785 Цивільного Кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Згідно ст.226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Зі змісту ст.785 ЦК України випливає, що виконання обов”язку щодо повернення орендованого майна здійснюється орендарем (наймачем) негайно після закінчення договору, а отже, і застосування наслідків (сплати неустойки), передбачених даною нормою, у зв”язку із невиконанням зазначеного обов”язку орендаря, здійснюється з моменту припинення договору оренди (найму).

Враховуючи наведене, у зв”язку із невиконанням обов”язку щодо повернення орендованого майна, згідно з Договором оренди майна, Регіональним відділенням нараховано орендареві (ТзОВ “Інтеркоппром”) неустойку у розмірі 16 632,75 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В судовому засіданні відповідач підтримав заявлене клопотання про розтермінування сплати неустойки в розмірі 16 632,75 грн. щомісячно рівними частинами. Тому, суд дійшов до висновку, що, з врахуванням важкого фінансового становища ТзОВ “Інтеркоппром”, клопотання останнього слід задоволити.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, визнав позовні вимоги позивача, згідно уточнення позовних вимог, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеркоппром” (м.Львів) за участю третьої особи Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій (м.Київ) в частині стягнення неустойки в сумі 16 632,75 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 121 ГПК України, ст.ст.27, 29 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.73 Закону України “Про державний бюджет України”, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеркоппром” (79000, м.Львів, вул.Володимира Великого,33, код ЄДРПОУ 13799967) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м.Львів, вул.Січових Стрільців,3. код ЄДРПОУ 20823070) – 16 632 (шістнадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 75 коп. боргу.

3.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеркоппром” (79000, м.Львів, вул.Володимира Великого,33, код ЄДРПОУ 13799967) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) - 166 (сто шістдесят шість) грн. 32 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Розстрочити виконання судового рішення по справі №25/02, здійснивши стягнення суми 16 632,75 грн. в рівних частинах помісячно у термін на 6 (шість) місяців.

Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя