Рішення № 8077224, 26.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.10                                                                                           Справа№ 32/253

Суддя Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства „БМВ”, м.Жидачів Львівська область.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ходорівський цукровий завод”, м.Ходорів Жидачівський район Львівська область.

Про стягнення 27 610,78 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Балицький М.В. –директор.

від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством „БМВ”, м.Жидачів Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ходорівський цукровий завод”, м.Ходорів Жидачівський район Львівська область про стягнення 27 610,78 грн. з яких 24 473,19 грн. основний борг, 2 471,79 грн. інфляційні нарахування, 665,80 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору. Про порушення провадження у справі відповідачу було відомо, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 5008362 від 23.12.2009р. –вручено 28.12.2009р.

Станом на 26.01.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності відповідача по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

17.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ходорівський цукровий завод” (замовник) та Приватним підприємством „БМВ” (перевізник) було укладено договір на надання послуг по перевезенню (надалі –договір) цукрових буряків та виробленого з них цукру-піску, жому з урожаю 2008 року (далі по тексту –вантаж).

Згідно п.2.1. договору перевізник зобов’язувався для виконання погодженого сторонами плану перевезення вантажу згідно додатку №1 до даного договору виділяти придатні для перевезення вантажу автомобілі, передбачені в додатку №1 та забезпечити їх готовність станом на 01.09.2008 року.

За умовами п.2.1.1. договору перевезення вантажу здійснюється виконавцем на основі розпоряджень замовника, які оформляються у встановленому порядку замовником з видачею товарно-транспортних накладних до повного завершення сезону переробки цукрових буряків замовником.

Відповідно до п.2.1.2. договору товарно-транспортна накладна, завірена штампом замовника, є підставою для отримання вантажу до перевезення.

Згідно п.2.11. договору перевізник зобов’язувався після закінчення надання послуг провести з замовником звірку взаємних розрахунків.

За умовами п.3.3. та п.3.7. договору замовник зобов’язувався надавати перевізнику тариф на надання послуг по перевезенню вантажу для його узгодження. Провести оплату наданих послуг після проведення звірки взаємних розрахунків.

Вартість наданих послуг замовник перераховує перевізнику при виставленні ним рахунків та проведенні взаємозвірки (п.2. розділу II договору).

Згідно п.4. розділу IV договору після підписання даного договору обома сторонами він вважається первинною заявкою замовника на надання перевізником послуг по перевезенню вантажу.

Договір діє з дня його підписання сторонами та до виконання ними своїх зобов’язань по предмету договору (п.5. розділу IV договору).

Згідно додатку №1 до договору на надання послуг по перевезенню від 17.09.2008р. сторони погодили план перевезень та перелік автомобілів, які будуть задіяні при перевезенні вантажу по вищевказаному договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, здійснивши перевезення вантажу (цукру-піску, жому) за маршрутом вказаним у накладних автомобілями марки: ЗІЛ-130, державний номерний знак та серія –ВС 54-07 АВ, шофер –Рудий Б.М.; ЗІЛ-130, державний номерний знак та серія –ВС 16-11 ВН, шофер –Мураль І.В., що підтверджується товарно-транспортними накладними з 01.11.2008р. по 26.11.2008р. (оригінали знаходяться в матеріалах справи). Вартість наданих послуг по перевезенню вантажу становить 24 473,19 грн.

На виконання умов п.2.11. договору сторони підписали акт звірки відповідно до якого борг відповідача станом на 11.11.2009р. складає 24 473,19 грн., підписаний та скріплений печатками сторін у справі.

Позивач надіслав відповідачу вимогу від 11.11.2009р., в якій просив повернути борг у в сумі 24473,19 грн. Проте дану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за перевезення вантажу станом на 14.12.2009р. (дата подання позовної заяви) складає 24 473,19 грн.

Позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував інфляційні та 3% річних, що згідно поданого ним розрахунку становлять 2 471,79 грн. інфляційних втрат та 665,80 грн. три відсотки річних.

Загальна сума заборгованості становить 27 610,78 грн. з яких 24 473,19 грн. основний борг, 2 471,79 грн. інфляційні нарахування, 665,80 грн. три відсотки річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт виконання позивачем своїх зобов’язань по договору підтверджується товарно-транспортними накладними з 01.11.2008р. по 26.11.2008р. (оригінали знаходяться в матеріалах справи) на загальну суму 24 473,19 грн.

Між сторонами підписано акт звірки відповідно до якого борг відповідача станом на 11.11.2009р. складає 24 473,19 грн.

Відтак, суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 24 473,19 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з договору сторони не передбачили строку сплати відповідачем боргу, відтак застосуванню підлягає ч.2 ст.530 ЦК України, де вказано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач стверджує про надсилання 11.11.2009р. відповідачу вимоги вих. №29, в якій просив повернути борг у розмірі 24473,19 грн. Проте, на виконання вимоги ухвали суду від 18.12.2009р., доказів про надсилання такої вимоги відповідачу не представив, але як вбачається з матеріалів справи разом з вимогою відповідачу був надісланий акт звірки складений станом на 11.11.2009р., який ним підписаний, отже відповідач отримав і вимогу.

Оглянувши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що позивачем неправильно визначено термін прострочення. При нарахуванні інфляції та 3% річних позивач вказує період з 01.01.2009р. по 10.12.2009р., але згідно ч.2 ст.530 ЦК України позивач має право нарахувати 3% річних та інфляційні втрати з 19.11.2009р. по 10.12.2009р. Відтак судом здійснено перерахунок 3% річних, які за період з 19.11.2009р. по 10.12.2009р. становлять 44,25 грн.

За даними Державного комітету статистики України величина індексів інфляції у листопаді 2009р. становила –101,1; у грудні 2009р. –100,9. При розрахунку втрат від інфляції встановлено, що таких за період з 19.11.2009р. по 10.12.2009р. не було.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б свідчили про погашення боргу, або ж спростовували позовні вимоги чи сам факт надання транспортних послуг.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає що позов підлягає задоволенню частково, а саме до стягнення підлягає 24 473,19 грн. основного боргу та 44,25 грн. 3% річних.

Згідно вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 610, 612, 625, 627-629, 908, 909 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ходорівський цукровий завод” (81750, Львівська область, Жидачівський район, м.Ходорів, вул.В.Чорновола, 10; р/р 260057878 в ЛОД АППБ „Аваль”; МФО 325570; код ЄДРПОУ 31206577) на користь Приватного підприємства „БМВ” (81700, Львівська область, м.Жидачів, пл.Свободи, буд.5/10; р/р 26004301103 в Ощадбанку м.Жидачів; МФО 385167) 24 473,19 грн. основного боргу, 44,25 грн. 3% річних, 245,18 грн. держмита та 209,56 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя