Ухвала суду № 80770795, 28.03.2019, Борівський районний суд Харківської області

Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/293/19

провадження: 1-кс/614/159/19

категорія:

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2019 року Борівський районний суд Харківської області в складі:

слідчого судді Гуляєвої Г.М.

за участю: секретаря Євтіхієвої С.В.

ст. слідчого СВ Борівського ВП ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Борова Харківської області клопотанняслідчого СВ Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 про арешт майнав рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220230000076 від 27.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.190 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 за погодженням прокурора Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської областіОСОБА_3 звернувся з клопотанням про арешт майна до Борівського районного суду Харківської області, в якому просить накласти арешт на майно.

З подання вбачається, що упровадженні слідчого відділення Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220230000076 від 27.03.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України за фактом того, що 18.03.2019 в обідній час ОСОБА_4, що працює бухгалтером у ФГ «ЗІБОГ», де за попередньою домовленістю та відповідно до договору між ТОВ «ГЛОБАЛПОСТАЧ» код ЄРДПОУ 38851763, 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола б. 20А, та ФГ «ЗІБОГ» зробила переказ грошових коштів у розмірі 50% від суми зазначеної у договорі, що складає 155 750 грн. для отримання від ТОВ «ГЛОБАЛПОСТАЧ» товар «КАС N32» в розмірі 35 тон по ціні 8500 гривень.

Після грошового переказу вказаних грошових коштів на вказаний рахунок, з ТОВ «ГЛОБАЛПОСТАЧ» пропав зв'язок, та наданий момент відсутній. У зв'язку з тим, що вказані умови договору не виконані, та зв'язок з ТОВ «ГЛОБАЛПОСТАЧ» відсутній в діях представників ТОВ «ГЛОБАЛПОСТАЧ» вбачається склад кримінального правопорушення – злочину заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, що завдало значної шкоди потерпілому.

Відповідно до наданої копії договору вбачається, що ТОВ «ГЛОБАЛПОСТАЧ» код ЄРДПОУ 38851763, р/р 26005000002192, користується Акціонерним банком «Південний», МФО: 328209, ІПН 388517610130, директором якого є ОСОБА_5

Крім того, відповідно до наданої копії платіжного доручення №182 від 18.03.2019 встановлено, що платник ФГ «ЗІБОГ» за допомогою банку АТ «Мегабанк» виконав оплату отримувачем, якої є ТОВ «ГЛОБАЛПОСТАЧ», банк отримувача Акціонерний банк «Південний», код банку 328209, кредитний рахунок № 26005000002192, сума переказу 155 750 гривень, призначення платежу: «часткова оплата рахунку-фактури №81 від 18.03.2019р. за КАС в т.ч. ПДВ 25958.33».

Внаслідок вказаних дій ТОВ «ГЛОБАЛПОСТАЧ» шляхом обману, незаконно заволоділа коштами ФГ «ЗІБОГ» на загальну суму 155 750 гривень.

В судовому засіданні ст. слідчий вимоги клопотання уточнив, просив накласти арешт на грошові кошти та надати можливість їх подальшого вилучення, як у готівковому так і у безготівковому вигляді, які на даний час перебувають у власності публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний».

Представник ФГ «ЗІБОГ» в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі.

Представник публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» в судове засідання не викликався. Відповідно до ч.2 ст.172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Суд, заслухавши пояснення ст. слідчого, вивчивши матеріали додані до клопотання: витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується; копію платіжного доручення №182 від 18.03.2019; копію рахунку-фактури №81 від 18.03.2019 р.; копію Специфікації №72-03-19/81 до Договору поставки №72-03-19 від 18 березня 2019 р.; копію Договору №72-03-19 від 18 березня 2019 р.; копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; пояснення ОСОБА_4В; вважає, що є підстави для надання дозволу на арешт майна, оскільки згідно п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18.02.2016 року арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

В свою чергу, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Слідчий суддя наголошує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. наприклад пункт 53 рішення Європейського Суду у справі «Суханов та Ільченко проти України»).

Таким чином, право на володіння речами і документами не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Важливим в даних правовідносинах є те, що в кримінальному проваджені арешт допускається в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч.3 ст.170 КПК України,у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

На підставі ч.4 ст.173 КПК України «у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб».

Відповідно до ч.1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;

3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 27.03.2019 року Борівським відділенням поліції Ізюмського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст.190 КК України внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220230000076 від 27.03.2019.

Ст. слідчим доведено ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування.

На даному етапі досудового розслідування вимоги клопотання виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Клопотання подано з додержанням вимог ст. 171 КПК України.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, суд вважає, що клопотання слід задовольнити та накласти арешт на визначене майно.

Крім того, арешт вказаного майна є тимчасовим заходом забезпечення у кримінальному провадженні, а тому його власник, в подальшому, в передбачених КПК України випадках, має право звертатися із клопотанням про скасування даного арешту.

Таким чином, клопотання органу досудового слідства є обґрунтованим, заснованим на законі, доводи слідчого знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, в зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст.170-173, 175, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотанняслідчого СВ Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 про арешт майна – задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти та надати можливість їх подальшого вилучення, як у готівковому так і у безготівковому вигляді, які можуть бути набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, є предметом вчинення злочину, а також з метою забезпечення відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, та які на даний час перебувають у власності публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», що знаходиться за адресою: 65059, м. Одеса, вул. Краснова, 6/1, МФО 328209, Код ЄДРПОУ 20953647, на розрахунковому рахунку ТОВ «ГЛОБАЛПОСТАЧ» № 26005000002192.

Копію ухвали направити слідчому СВ Борівського ВП Ізюмського відділу поліції ГУНП в Харківській обл. та прокурору Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області- для виконання, представнику ФГ «ЗІБОГ» та публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Південний» – для відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Гуляєва Г. М.