Рішення № 80770525, 22.03.2019, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/2004/18

Провадження № 2/565/260/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2019 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області-

в особі судді Ковтуновича М.І.,

з участю:

секретаря судового засідання Ковальчук В.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Відділу культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області (далі – відділ культури та туризму) у якому просила: 1) поновити її на посаді головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу культури та туризму; 2) стягнути з відділу культури та туризму в її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 вересня 2018 року і до дня поновлення на роботі, в сумі 63406, 42 грн.; 3) стягнути з відділу культури та туризму в її користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн. та понесені судові витрати.

Позов обґрунтовується тим, що з 06 лютого 2018 року ОСОБА_1 працювала головним бухгалтером централізованої бухгалтерії відділу культури та туризму. З 11 вересня 2018 року по 18 вересня 2018 року позивач перебувала на стаціонарному лікуванні у зв’язку з хворобою. Постановою Вараської ТВК від 16 вересня 2018 року №26 її визнано обраною депутатом Вараської міської ради та зареєстровано депутатом цієї ради, а 18 вересня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про скликання позачергової сесії міської ради. Цього ж дня позивач подала керівнику відділу культури та туризму ОСОБА_4 заяву про увільнення від трудових обов’язків на час виконання депутатських повноважень, проте в задоволенні такої заяви ОСОБА_1 було відмовлено. 19 вересня 2018 року голова ТВК ОСОБА_5 та член ТВК і депутати Вараської міської ради ОСОБА_6, ОСОБА_7 позивачу за місцем її роботи вручили посвідчення депутата, а керівнику відділу культури та туризму – копію постанови про обрання ОСОБА_1 депутатом. Позивач повторно написала заяву про увільнення від трудових обов’язків, яку ОСОБА_4 погодила, проте через деякий час порвала заяву, мотивуючи це тим, що така заява не потрібна. Після цього ОСОБА_1 поїхала на сесію Вараської міської ради Рівненської області. Повернувшись на робоче місце позивач дізналася, що її звільнено з роботи. 20 вересня 2018 року, вийшовши на роботу, ОСОБА_1 отримала наказ про звільнення за прогул. Посилається на те, що усі зазначені події відбулися через день після її виходу з тимчасової непрацездатності, і стан її здоров’я знову погіршився, через стрес загостився хронічний гастрит, розвинувся астено-невротичний синдром. З 20 вересня 2018 року протягом двох тижнів позивач вимушена була лікуватися амбулаторно.

ОСОБА_1 звільнення її з роботи вважає необґрунтованим та незаконним через недотримання матеріальних і процесуальних підстав, що полягало в такому. Керівником відділу культури та туризму ОСОБА_4 не з’ясовано чи було порушення, не обґрунтовано відсутності поважних причин (хоча вказаний керівник знала про перебування позивача на сесії міської ради), не відібрано пояснень, не видано наказу про звільнення в день звільнення, не проведено вчасно розрахунок. Посилається ОСОБА_1 й на те, що її відсутність на робочому місці у зв’язку виконанням депутатських повноважень є поважною причиною і не може вважатися прогулом. Також порушенням порядку звільнення ОСОБА_1 зазначає відсутність попередження Вараської міської ради Рівненської області про звільнення позивача з роботи не менш ніж за п’ятнадцять днів до такого звільнення.

Посилається позивач, що такі дії відповідача завдали ОСОБА_1 моральних страждань, вона втратила душевний спокій, постійно перебуває в роздратованому стані, погіршився стан здоров’я, зокрема почастішали гіпертонічні кризи, розлади шлунку, сон. У зв’язку з незаконними діями відповідача у ОСОБА_1 загострилися хвороби і це призвело до повторного лікування. Покликається, що відповідач позбавив позивача права на працю та можливості реалізувати свої творчі здібності, здійснивши це в особливо цинічний спосіб, як покарання за виконання громадянського обов’язку і переслідування за політичні переконання. Розмір відшкодування моральної шкоди позивач оцінює в 20000 грн.

Відділ культури та туризму у відзиві зазначає про невизнання позову ОСОБА_1 повністю і просять відмовити в позові. Позиція відповідача полягає в такому.

Постановою Вараської міської виборчої комісії від 16 вересня 2018 року №26 ОСОБА_1 (в порядку заміщення депутатів, які вибули) визнано обраною депутатом Вараської міської ради на чергових виборах депутатів до місцевих рад 25 жовтня 2015 року та зареєстровано депутатом цієї ради. Проте, відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження ОСОБА_1, як депутата, починаються з дня заслуховування на черговому після виборів депутата місцевої ради пленарному засіданні відповідної місцевої ради повідомлення територіальної виборчої комісії про підсумки виборів, тому реєстрація позивача 19 вересня 2018 року як депутата була неможливою перед відкриттям пленарного засідання 28 сесії. Відтак, у ОСОБА_1 не було підстав для здійснення депутатських повноважень, а саме, участі в позачерговій сесії Вараської міської ради 19 вересня 2018 року, тому причина її відсутності на роботі 19 вересня 2018 року не є поважною.

У зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 на роботі більше трьох годин протягом робочого дня 19 вересня 2018 року без поважних причин, її звільнено з посади головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу культури та туризму на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. Наказ про звільнення ОСОБА_1 вручений їй наступного дня 20 вересня 2018 року, через неможливість вручення наказу в день звільнення у зв’язку з відсутністю позивача на роботі 19 вересня 2018 року. Відповідач також заперечує завдання ОСОБА_1 моральних страждань, оскільки 03 грудня 2018 року вона була прийнята на роботу начальником планово-економічного відділу централізованої бухгалтерії в Управлінні освіти виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області. Вважають, що відсутній предмет спору в справі, оскільки позивач працевлаштована.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначає про те, що 19 вересня 2018 року вона, як депутат місцевої ради, перебувала на сесії Вараської міської ради Рівненської області правомірно, і керівником відділу культури та туризму було погоджено її заяву про увільнення від роботи.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, давала суду пояснення, подібні за змістом до обґрунтувань позову. Крім того з її пояснень вбачається, що приблизно о 10 год. 50 хв. – 11 год. 19 вересня 2018 року ОСОБА_1 залишила робоче місце, пішовши на сесію міської ради, на якій перебувала приблизно до понад 13 год. Робоче місце залишила після погодження керівником ОСОБА_4 її увільнення від роботи, тобто після того, як прибули до відділу культури та туризму представники Вараської міської виборчої комісії Рівненської області, депутати, представники громадськості, журналіст, яка знімала події на відео. У період 13-14 год. за трудовим розпорядком у позивача обідня перерва. Тому, на робочому місці позивач була відсутня протягом двох годин з поважної причини, оскільки мусила іти для виконання депутатських повноважень. ОСОБА_1 о 14 год. 00 хв. (або 01хв.) того ж дня 19 вересня 2018 року повернулася на робоче місце. Її одразу покликала ОСОБА_8 і запропонувала ознайомитися з наказом про звільнення за прогул. Позивач відмовилася від ознайомлення, так як хотіла порадитися з кимось, як правильно для неї у такій ситуації діяти. Приблизно о 14 год. 30 хв. – 14 год. 35 хв. до відділу культури та туризму прибули її колеги-депутати і чекали ОСОБА_4, однак її не було на робочому місці. ОСОБА_8 теж пішла з робочого місця. Позивач чекала до закінчення робочого дня, однак ОСОБА_4 не з’явилася у відділі культури та туризму. Щодо зазначеної у позові суми 63406, 42 грн. як заробітку за час вимушеного прогулу, то ця сума визначалася приблизно, вона не є остаточною і, на думку позивача необхідно здійснити нарахування такого виду виплати на підставі наявних у суду даних. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховувала, що вона залишилася без доходу, не мала коштів на продовження лікування, дитині не могла забезпечити заняття з репетиторами. Покликається, що протягом півроку перебуває на заспокійливих засобах і таке звільнення з роботи було образливим. ОСОБА_1 вважає, що була звільнена з роботи з особистої неприязні, через особисту дружбу керівника відділу культури та туризму з особою, яка була відкликана з числа депутатів та на той час тимчасово здійснювала повноваження міського голови.

Представник позивача ОСОБА_2 під час розгляду справи підтримував позицію ОСОБА_1 Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позову не визнала повністю. Давала пояснення, що за змістом подібні до відзиву на позовну заяву. З пояснень представника відповідача також вбачається, що графік робочого часу у відділі культури та туризму з 8 год. 00 хв. – 13 год. 00 хв. і 14 год. 00 хв. – 17 год. 15 хв. Зі слів працівників відділу культури та туризму, зокрема ОСОБА_8, представнику відповідача відомо, що підставою звільнення позивача була відсутність на роботі з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася. Надісланий за відомим суду з матеріалів справи місцем проживання виклик не отримала. Оскільки у суду немає даних про зареєстроване місце проживання третьої особи ОСОБА_4, то її виклик відповідно до норми ст.128 ч.11 ЦПК України здійснено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Суд, заслухавши та проаналізувавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, показання свідків, дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, а також часткового задоволення вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди.

З копії трудової книжки АХ №456070 та копії наказу відділу культури та туризму від 06 лютого 2018 року №11-ос судом встановлено, що ОСОБА_1 06 лютого 2018 року призначена на посаду головного бухгалтера централізованої бухгалтерії Відділу культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради на період відсутності основного працівника.

Згідно з копією наказу відділу культури та туризму від 19 вересня 2018 року №87-ос вбачається, що ОСОБА_1 звільнено 19 вересня 2018 року з посади головного бухгалтера централізованої бухгалтерії Відділу культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради, за прогул без поважних причин відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України. Підставою зазначено акт відсутності на робочому місці головного бухгалтера централізованої бухгалтерії №1 від 19 вересня 2018 року.

Нормою ст.40 ч.1 п.4 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише, в тому числі, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При встановленні обставини чи мав місце 19 вересня 2018 року у діянні ОСОБА_1 прогул без поважних причин суд виходить із такого.

Відповідно до копії постанови Вараської міської виборчої комісії Рівненської області від 16 вересня 2018 року №26 ОСОБА_1 визнано обраною депутатом Вараської міської ради на чергових виборах депутатів до місцевих рад 25 жовтня 2015 року в багатомандатному виборчому окрузі, та зареєстровано депутатом Вараської міської ради. З копії цієї ж постанови вбачається, що ОСОБА_1 визнано депутатом у зв’язку із достроковим припиненням повноважень депутатів Вараської міської ради.

У копії акту відділу культури та туризму від 19 вересня 2018 року №1, складеного начальником відділу культури та туризму ОСОБА_4, головними спеціалістами відділу культури та туризму ОСОБА_8, ОСОБА_9, бухгалтерами першої категорії централізованої бухгалтерії відділу культури та туризму ОСОБА_10, ОСОБА_11 зазначено, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 19 вересня 2018 року з 10 год. 00 хв. В аналізованому акті не зазначено кінцевого значення часу, до якого позивач була відсутня на робочому місці.

Під час розгляду справи свідок ОСОБА_8 давала показання про те, що 19 вересня 2018 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці з 10 год. 00 хв., що і відображено в акті. Після 12 год. керівник відділу культури та туризму дала свідку усне доручення готувати зазначений вище акт відсутності позивача на роботі. Приблизно о 12 год. 30 хв. ОСОБА_8 почала готувати акт і потім він був підписаний членами комісії о 12 год. 55 хв. Після цього керівник відділу культури та туризму сказала свідку готувати проект наказу про звільнення ОСОБА_1 ОСОБА_8 пропонувала видати наказ про витребування пояснень у позивача, однак керівник відділу культури та туризму відповіла, що не погодить такого наказу. Далі, наказ про звільнення ОСОБА_1 керівник відділу культури та туризму ОСОБА_4 підписала під час обідньої перерви 19 вересня 2018 року. Коли о 14 год. 05 хв. позивач прийшла на роботу, свідок запросила її, щоб ознайомити з наказом про звільнення і вручити трудову книжку.

Показаннями свідка ОСОБА_6 підтверджується, що 19 вересня 2018 року він, коли побачив, що ОСОБА_1 не прийшла на сесію міської ради, то прибув до відділу культури та туризму приблизно о 10 год. ОСОБА_1 у цей час була на нараді у ОСОБА_4 Свідок повідомив ОСОБА_4, що позивач зареєстрована депутатом міської ради і попросив відпустити останню на сесію міської ради. ОСОБА_4 заперечила. Тоді, приїхали до відділу культури та туризму інші депутати, журналіст ОСОБА_12 Були також представники міської виборчої комісії, зокрема голова цієї комісії ОСОБА_5 передала позивачу посвідчення депутата. Після цього ОСОБА_4 погодилася відпустити позивача на сесію міської ради. ОСОБА_1 написала відповідну заяву. Далі ОСОБА_4 розірвала вказану заяву. ОСОБА_1 пішла з відділу культури та туризму на сесію міської ради приблизно о 11 год. Позивач була на сесії приблизно до 13 год. – 13 год. 30 хв. і пішла на робоче місце. Після обідньої перерви ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_6 і повідомила про її звільнення з роботи. Після цього депутати знову прибули до відділу культури та туризму, перебували там приблизно годину і складали акт про відсутність ОСОБА_4 на роботі.

Показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_14 теж підтверджується обставина, що 19 вересня 2018 року ОСОБА_1 залишила робоче місце приблизно о 10 год. 50 хв. – 11 год. та пішла на сесію міської ради. З показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_7 вбачається і те, що о 14 год. 20 хв. вони знову прибули до відділу культури та туризму, де перебувала ОСОБА_1, оскільки остання повідомила про її звільнення.

У своїх показаннях свідок ОСОБА_14 також ствердила, що ОСОБА_1 в той день не було на робочому місці приблизно дві години з 11 год. до 13 год. Після обідньої перерви позивач була на робочому місці.

Допитана свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні не змогла підтвердити, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці із 10 год. 00 хв., за вищенаведених обставин. В той же час свідок ствердила, що її біля 13 год. запросили підписати акт про відсутність позивача на роботі.

Оцінюючи наведені показання свідків щодо обставини часу залишення позивачем свого робочого місця 19 вересня 2018 року перед участю в роботі сесії міської ради суд визнає достовірними в цій частині показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_14, які не мають підстав для викривлення цієї обставини. Їхні показання узгоджуються між собою, з поясненнями позивача, з матеріалом дослідженого в суді відеозапису подій і не спростовані іншими доказами. В той же час суд визнає недостовірними в цій аналізованій частині показання свідка ОСОБА_8, оскільки цей свідок формувала зміст вищевказаного акту про відсутність позивача на роботі, в теперішній час залежна від відповідача по службі та не переконливо свідчила в суді. А також показання ОСОБА_8, як і дані акту №1 від 19 вересня 2018 року щодо відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 10 год. 00 хв. спростовані показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_14 З показань ОСОБА_8 вбачається, що в період, коли був у той день у відділі культури та туризму ОСОБА_7, то ОСОБА_1 ще перебувала на роботі.

Сторонами не оспорюється, що в період часу 13 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. у відділі культури та туризму неробочий час - обідня перерва. Обставини щодо прибуття ОСОБА_1 о 14 год. 19 вересня 2018 року на робоче місце істотно не впливають на вирішення справи, оскільки, як встановлено в суді, на цей час уже був виданий відповідачем наказ про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважної причини.

Отже, в судому засіданні підтверджено належними доказами, що ОСОБА_1 не перебувала на робочому місці у робочий час з 10 год. 50 хв. – 11 год. до 13 год. 00 хв. 19 вересня 2018 року, оскільки брала участь у сесії Вараської міської ради Рівненської області як депутат, та повернулася на робоче місце у відділ культури та туризму о 14 год. 19 вересня 2018 року. Тобто, доведено відсутність позивача на робочому місці менше трьох годин протягом робочого дня, а тому така відсутність працівника на робочому місці не може кваліфікуватися як прогул в сенсі норми ст.40 ч.1 п.4 КЗпП України.

Окрім наведеного вище, неспроможними є доводи відповідача про законність підстав для звільнення відповідача за прогул і через те, що твердження відповідача про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. у будь-якому разі не доводить наявності прогулу, так як цей час становив би три години рівно, а за правилом ст.40 ч.1 п.4 КЗпП України прогулом вважається відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.

Щодо поважності причини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 19 вересня 2018 року суд враховує таке.

Необхідно зазначити, що у цій справі не є предметом судового розгляду питання щодо законності набуття ОСОБА_1 повноважень депутата Вараської міської ради, тому суд це питання розглядає лише в обсязі, необхідному для вирішення цього трудового спору.

Показаннями свідка ОСОБА_6 наданими під час розгляду справи, а також фрагментом дослідженого відеозапису, підтверджено, що 19 вересня 2018 року за місцем роботи позивача в присутності керівника відділу культури та туризму позивачу ОСОБА_1 вручено посвідчення депутата Вараської міської ради Рівненської області. Керівнику відділу культури та туризму повідомлено про необхідність участі депутата Вараської міської ради у сесії міської ради 19 вересня 2018 року.

З копії протоколу Вараської міської ради Рівненської області №28 вбачається, що 19 вересня 2018 року відбулося пленарне засідання двадцять восьмої сесії Вараської міської ради сьомого скликання. Копією листа реєстрації депутатів на двадцять восьмій сесії Вараської міської ради сьомого скликання підтверджено перебування 19 вересня 2018 року на сесії ОСОБА_1

Нормою ст.1 Закону України «Про статус депутатів місцевих ради» визначено, що статус депутата місцевої ради визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно з положеннями ст.4 ч.ч.1, 3 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради набуває свої повноваження в результаті обрання його до ради відповідно до Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Повноваження депутата місцевої ради, обраного замість того депутата, який вибув, або на повторних виборах, починаються з дня заслуховування на черговому після виборів депутата місцевої ради пленарному засіданні відповідної місцевої ради повідомлення територіальної виборчої комісії про підсумки виборів.

Тобто в зазначених нормах визначається функціональний початок повноважень депутата місцевої ради і одразу після заслуховування відповідного повідомлення територіальної виборчої комісії про підсумки виборів депутат може далі брати участь у роботі сесії місцевої ради. Саме такі обставини і мали місце 19 вересня 2018 року щодо участі депутата Вараської міської ради ОСОБА_1 на пленарному засіданні сесії Вараської міської ради.

Згідно зі ст.49 ч.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» депутат зобов'язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

Відповідно до ст.32 ч.1 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» на час сесії чи засідання постійної комісії місцевої ради, а також для здійснення депутатських повноважень в інших передбачених законом випадках депутат місцевої ради звільняється від виконання виробничих або службових обов'язків.

Отже, важливо, що станом на 19 вересня 2019 року Вараською міською виборчою комісією Рівненської області ОСОБА_1 була зареєстрована депутатом Вараської міської ради, отримала посвідчення депутата міської ради. Про такі обставини, а також про необхідність участі депутата ОСОБА_1 у роботі сесії міської ради було доведено до відому керівника відділу культури та туризму ОСОБА_4

Окрім того, нормою ст.4 ч.4 Закону України «Про статус депутатів місцевих ради» передбачено, що спори щодо набуття повноважень депутатів місцевої ради вирішуються судом.

А відтак відділ культури та туризму за законом не наділений правом щодо визначення набуття повноважень ОСОБА_1 як депутата Вараської міської ради Рівненської області.

Виходячи із зазначеного слід констатувати, що ОСОБА_1 19 вересня 2018 року була відсутня на робочому місці з поважної причини, у зв’язку з її особистою участю в роботі сесії Вараської міської ради, як депутата цієї ради.

Також нормою ст.33 ч.3 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено, що депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду.

Однак, вищезазначеної гарантії про необхідність попередження ОСОБА_1 у встановленому законом порядку про звільнення та про письмове повідомлення про таке попередження не менше ніж за 15 днів відповідної місцевої ради, дотримано відповідачем не було.

Не дотримано відповідачем і вимоги норми ст.149 ч.1 КЗпП України про те, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. З встановлених судом обставин справи вбачається, що позивачу відділом культури та туризму не було забезпечено можливості надати письмові пояснення на свій захист до моменту звільнення.

Отже, з урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про відсутність законної, з дотриманням визначеного законом порядку, підстави для звільнення позивача з роботи за нормою ст.40 ч.1 п.4 КЗпП України, так як ОСОБА_1 не допущено 19 вересня 2018 року прогулу без поважної причини.

Відповідно до ст.235 ч.1 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тому, є підстави для поновлення позивача на роботі.

Вирішуючи вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходив з такого.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток позивача повинен бути визначений згідно зі ст.27 ч.1 Закону України «Про оплату праці», - за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулося 19 вересня 2018 року то середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи, а саме за липень та серпень 2018 року.

З довідки про доходи від 17 жовтня 2018 року №03-30/319/18 вбачається, що заробіток ОСОБА_1 у відділі культури та туризму за липень 2018 року складає 5902, 89 грн., за серпень 2018 року – 7454, 52 грн., тому розрахункова величина (середньоденний заробіток) для нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 392, 86 грн. ((5902, 89 грн. + 7454, 52 грн.) / (15 відпрацьованих днів у липні 2018 року + 19 відпрацьованих днів у серпні 2018 року)).

Тому, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 20.09.2018р. (початок вимушеного прогулу) – 22.03.2018р. (день ухвалення судового рішення у справі) складає 49893, 22 грн. (392, 86 грн. х (7 робочих днів у вересні 2018 року + 22 робочих дні у жовтні 2018 року + 22 робочих дні в листопаді 2018 року + 20 робочих днів у грудні 2018 року + 21 робочий день у січні 2019 року + 20 робочих днів у лютому 2019 року + 15 робочих днів у березні 2019 року)). Також, щодо початку періоду вимушеного прогулу (20 вересня 2018 року) суд зазначає, що відповідно до п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58) днем звільнення вважається останній день роботи. Тобто, день звільнення (19 вересня 2018 року) ОСОБА_1 – це останній робочий день, коли працівник перебувала у трудових відносинах з відповідачем.

Разом з тим, відповідно до п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз’яснено, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

З копії трудової книжки серії АХ №456070 (запис №15) судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03 грудня 2018 року прийнята на посаду начальника планово-економічного відділу централізованої бухгалтерії Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області.

Відповідно до довідок про доходи ОСОБА_1, виданих Управлінням освіти виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області, нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за грудень 2018 року складає 8094, 34 грн., за січень 2019 року – 10744 грн., за лютий 2019 року – 9281, 80 грн., за березень 2019 року (за уточненням позивача у судовому засіданні – до 22 числа) – 4776, 69 грн., а загальна сума нарахованої заробітної плати за час роботи в Управлінні освіти виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області складає 32896, 83 грн. Ця сума підлягає вирахуванню із загального розміру середнього заробітку за вимушений прогул, як отримана за місцем нової роботи.

Тому, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача, складає 16996, 39 грн. (49893, 22 грн. – 32896, 83 грн). Із зазначеної суми мають бути утримані загальнообов’язкові платежі (податки) відповідно до закону. Враховуючи позицію позивача, висловлену під час судового розгляду справи щодо неостаточності та неточності визначення нею середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також її покликання на необхідність визначення судом такої виплати на підставі наявних доказів, суд вважає, що має місце повне задоволення цієї позовної вимоги, відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.2371 ч.ч.1, 2 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з нормами ст. 23 ч.ч.1, 2, 3 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд визнає доведеним під час судового розгляду, що ОСОБА_1 внаслідок її незаконного звільнення з роботи, що має ознаки грубого недотримання вимог законодавства про працю, зазнала душевних переживань, страждань, які слід кваліфікувати як моральну шкоду. Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину, тривалість та характер душевних страждань позивача, враховує, що шкоди завдано відповідачем внаслідок умисних дій керівника відділу культури та туризму, направлених на незаконне звільнення позивача з роботи. Слід врахувати також, що позивач була прийнята на нове місце роботи і це мало б зменшити її подальші тривоги щодо розглядуваного незаконного звільнення з роботи. При цьому суд керується засадами розумності і справедливості та визначає розмір відшкодування моральної шкоди – 4000 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Позовна заява ОСОБА_1 містить дві вимоги майнового характеру та одну немайнового характеру. Відповідно до ст.5 ч.1 п.1 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за позовні вимоги в частині поновлення її на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а за майнову вимогу про стягнення відшкодування моральної шкоди позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1762 грн., про повернення якого у судовому засіданні клопотав представник позивача. Суд не вбачає підстав для повного повернення ОСОБА_1 судового збору за позовну вимогу про стягнення відшкодування моральної шкоди, оскільки така позовна вимога є самостійною майновою вимогою, за яку слід сплачувати судовий збір. Разом з тим, є підстави повернути позивачу надміру сплачений судовий збір за майнову вимогу про стягнення відшкодування моральної шкоди в розмірі 1057, 20 грн., що становить різницю між фактично сплаченим судовим збором і розміром судового збору, що підлягав сплаті (1762 грн. – 704, 80 грн.). Далі, на підставі ст. 141 ч.1 ЦПК України, стягненню з відповідача, пропорційно до задоволеної частини позовної вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди, підлягають документально підтверджені судові витрати позивача в справі у сумі 140, 96 грн. (оскільки така позовна вимога задоволена судом на 20 %) та 352, 40 грн. (витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду). Також, з відповідача до Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір за вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1409, 60 грн. (704, 80 грн. х 2).

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу. Згідно з положеннями ст.137 ч.ч.2, 4 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до додаткового договору від 15 березня 2019 року укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським бюро ОСОБА_2 вартість послуг щодо захисту прав та інтересів ОСОБА_1 складає: вивчення матеріалів позову, дослідження відзиву, аналіз діючого законодавства на час спору та вступ у судовий процес – 3200 грн. (п.1.1), участь адвоката в судових засіданнях – 750 грн. за кожне судове засідання (п.1.2), непередбачувані витрати – 1000 грн. (п.1.3), витрати адвоката на приїзд власним авто до Кузнецовського міського суду – 300 грн. (п.1.4), остаточна оплата гонорару адвоката в разі повного задоволення позову – 8000 грн., а при частковому задоволенні позову – 5000 грн.

Витягом по рахунку за 15 березня 2019 року та дублікатом квитанції №0.0.1302990876.1 від 20 березня 2019 року підтверджено, що ОСОБА_1 частково оплатила витрати на професійну правничу допомогу двома платежами в розмірі 3200 грн. та 1050 грн.

З урахуванням вимог ст.137 ч.4 ЦПК України суд вбачає підстави для присудження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5700 грн., з яких: 3200 грн. - вивчення матеріалів позову, дослідження відзиву, аналіз діючого законодавства, вступ представника у судовий процес; 1500 грн. - участь адвоката в двох судових засіданнях (750 грн. х 2); а також необхідно врахувати тривалість (тобто час роботи адвоката) та інтенсивність роботи у судовому засіданні 22 березня 2019 року та додати до суми остаточного гонорару 1000 грн. Для присудження витрат на професійну правничу допомогу в більшому розмірі не доведено доказами відповідних обставин.

Витрати представника позивача, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту не підтверджені доказами. Отже, не доведено підстав для стягнення витрат представника позивача, пов’язаних з переїздом до Кузнецовського міського суду Рівненської області, які, згідно з постановою КМ України від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265, 430 ч.1 п.п.2, 4 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю, а про стягнення вішкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера централізованої бухгалтерії Відділу культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради.

Стягнути з Відділу культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради у користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 16996 (шістнадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто шість) гривень 39 копійок, із утриманням з цієї суми загальнообов’язкових платежів (податків) відповідно до закону.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в сумі платежу за один місяць – 8642 (вісім тисяч шістсот сорок дві) гривні 92 копійки підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Відділу культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради у користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) гривень відшкодування моральної шкоди.

У решті вимог позову ОСОБА_1 до Відділу культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради про стягнення відшкодування моральної шкоди – відмовити, через недоведеність.

Стягнути з Відділу культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради у користь ОСОБА_1 5700 (п’ять тисяч сімсот) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу та 493 (чотириста дев’яносто три) гривні 36 копійок судових витрат на сплату судового збору.

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 1057 (одну тисячу п’ятдесят сім) гривень 20 копійок судового збору як такого, що був внесений в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Стягнути з Відділу культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради судовий збір в розмірі 1409 (однієї тисячі чотириста дев’яти) гривень 60 копійок до Державного бюджету України.

ОСОБА_1: зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, мікрорайон ПеремогиАДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1; Відділ культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради: місцезнаходження за адресою: Рівненська область, м.Вараш, м-н Перемоги, будинок №23, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань – 02027486; ОСОБА_4 (третя особа): місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, мікрорайон БудівельниківАДРЕСА_2.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Кузнецовський міський суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складене 27.03.2019р.

С у д д я: