Рішення № 8077040, 09.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.10                                                                                           Справа№ 11/9

За позовом: Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах в особі 1 об»єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту, м.Львів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова індустрія», с.Підберізці Пустомитівського району Львівської області

Про стягнення заборгованості в розмірі 6361,05грн.

Представники:

Від позивача –Покора-пом. прок. посвідчення № 22, Гальчинський –майор юстиції

Від відповідача - не з»явився

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Військовим прокурором Львівського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах в особі 1 об»єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова індустрія»6361,05грн. боргу.

Ухвалою господарського суду від 15.01.2010року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 09.02.2010року.

Позивач позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності сторони, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

1 об'єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0110) є складовою частиною Державної спеціальної служби транспорту (в подальшому ДССТ), яка є спеціалізованим державним органом транспорту у складі Міністерства транспорту України, призначеним для стійкого функціонування транспорту в мирний час та в умовах воєнного і надзвичайного стану. Відповідно до ст. 19 Закону України „Про Державну спеціальну службу транспорту майно, що закріплене за військовою частиною Т 0110 є державною власністю, що перебуває у сфері управління Міністерства транспорту, і належить їй на правах оперативного управління. Фінансування зазначеної військової частини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, для захисту порушеного права в\частина Т 0110 ДССТ уповноважена виступати стороною в Господарському суді, оскільки командир в/частини Т 0110 несе повну відповідальність перед державою за стан та діяльність військової частини, а також за ефективне використання закріпленого державного майна, витрачання грошових коштів, контроль за виконанням договірних зобов'язань, і повинен вживати заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних військовій частині, для чого діяти у відповідності із законом.

9 червня 2009 року між 1 об'єднаним загоном Державної спеціальної служби транспорту (в подальшому Виконавцем) та ТзОВ «НОВА ІНДУСТРІЯ»(в подальшому Замовником) було укладено Договір № 9-0110-2009/нп виконання робіт механізованим комплексом. Відповідно до умов Договору Виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати Замовнику роботи механізованим комплексом (екскаватор САТ-320Б, автокран КС-557, бульдозерами ДЗ-27 та ДЗ-170Б), а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги. Порядок оплати за надані Виконавцем послуги Замовником проводиться відповідно до ст. 2 Договору.

Відповідно до п.2.3 Договору оплата на виконані роботи здійснюється шляхом перерахування Замовником грошових коштів на реєстраційний рахунок Виконавця на протязі 5-ти робочих днів після закінчення календарного місяця, згідно рахунків, пред'явлених Виконавцем Замовнику до оплати. Згідно п. 2.4 Договору - протягом 5-ти банківських днів поточного місяця після підписання Договору, Замовник перераховує на реєстраційний рахунок Виконавця аванс в сумі 10000 грн. Статтею 4.1.5 Договору, Замовник зобов'язався оплатити витрати на відрядження працівників Виконавця.

У відповідності до п. 3.2 Договору, термін виконання робіт був встановлений до 1 вересня 2009 року.

14 липня 2009 року Замовником та Виконавцем складений акт № 1/9 про виконання робіт механізованим комплексом згідно Договору № 9-0110-2009/нп від 9 червня 2009 року. Відповідно до даного акту Виконавцем виконані, а Замовником прийняті роботи на загальну суму 56415,41 грн.

У відповідності до умов Договору військова частина направила рахунок №33 від 14.08.09 на суму 56415,41 грн. та рахунок №33/1 в сумі

відшкодувань відряджень працівників Виконавця в розмірі 900 грн., для оплати вказаних послуг ТзОВ «Нова індустрія», яка в свою чергу зобов'язання щодо оплати виконаних робіт по Договору в повному об'ємі не виконала.

17 червня 2009 року Замовник оплатив послуги на суму 10000 грн. Таким чином, Відповідач заборгував Позивачу станом на 23 грудня 2009 р. -46415,41 грн. за виконання робіт механізованим комплексом та 900 грн. за відшкодування відряджень Виконавця (в порядку ст. 4.1.5 Договору).

Відповідно до ст. 5.1 Договору за несвоєчасну оплату Замовником вартості виконаних робіт, останній сплачує пеню у розмірі 0,5 % від загальної вартості виконаних робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, коли сплачується пеня від суми заборгованості. Згідно ст.ст. 1, 3 закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N543/96-ВР від 22.11.1996 р. - «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін». Статтею 3 Закону Ш43/96-ВР визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Визначений у такий спосіб розмір пені становить 3607,33 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, відповідно до розрахунків, які додаються, Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача 3 % річних у розмірі 528,89 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1324,83 грн.

Доказами, що підтверджують неналежне виконання Відповідачем зобов'язань умов договору є:

-          договір № 9-0110-2009/П від 09.06.2009 р. з додатками;

-          акт про виконання робіт від 14.07.09 р.;

-          рахунок № 33 від 14.07.2009 р.;

-          рахунок № 33/1 від 14.07.2009 р.;

-          інші документи, зазначені в додатку до позовної заяви.

Згідно п. 6.2 Договору у випадку, коли сторони не дійшли до згоди, суперечності між ними розглядаються в господарському суді згідно чинного законодавства України. Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 1 ГПК України, Позивач вправі звернутися за захистом своїх порушених прав та інтересів до господарського суду з позовом про примусове стягнення боргу.

27 жовтня 2009 року господарським судом Львівської області по справі №16/159, прийнято рішення про стягнення з ТзОВ «Нова Індустрія»на користь 1 об'єднаного загону Держспецтрансслужби 46415.41 грн. Дане судове рішення прийнято на підставі звернення 1 об'єднаного загону Держспецтрансслужби з позовною заявою про стягнення з ТзОВ «Нова Індустрія»основного боргу в розмірі 46 415.41 грн., який виник в зв'язку з невиконанням ТзОВ «Нова індустрія»зобов'язання щодо оплати за надані послуги на підставі Договору № 9-0110-2009/П від 09.06.2009 р.

Станом на 23 грудня 2009 року заборгованість ТзОВ «Нова індустрія»перед 1 об'єднаним загоном Держспецтрансслужби не погашена.

Недоодержання Державною спеціальною службою транспорту військової частини Т 0110 зазначених у позовній заяві коштів призвело до зменшення доходної частини бюджету, чим порушено інтереси держави, що відповідно до ст.121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", рішення Конституційного Суду України від 8.04.1999 року № 13-РП/99, є підставою для порушення справи господарським судом.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути із відповідача суму основного боргу в розмірі 900.00грн., який виник за відрядження працівників виконавця, 528,89грн.-річних, 1324,83грн.- інфляційних та 3607,33грн.-пені.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторони, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне:

Військовий прокурор Львівського гарнізону діє згідно п. 2 ст. 121 Конституції України - звертається з позовом до господарського суду в інтересах Держави в особі військової частини Т 0110 ДССТ як органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних питаннях, оскільки невиконання зобов'язань щодо відшкодування в\частини ТО 0110 ДССТ призводить до зменшення доходної частини державного бюджету України.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Рішенням господарського суду від 27.10.2009року № 16/159 прийнято стягнуто із ТзОВ «Нова Індустрія» на користь 1 об'єднаного загону Держспецтрансслужби 46415.41 грн. боргу який виник в зв'язку з невиконанням ТзОВ «Нова індустрія»зобов'язання щодо оплати за надані послуги на підставі Договору № 9-0110-2009/П від 09.06.2009 р.

Однак, кошти станом на 23.12.2009року не стягнуто.

Згідно ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Враховуючи те, що у зв’язку із таким невиконанням рішення 1 об»днаний загін Державної спеціальної служби транспорту несе відповідні фінансові збитки, пов’язані із непоступленням коштів, розмір невідшкодованих збитків збільшився у зв’язку із ростом цін на майно.

Таким чином, позивач просить суд стягнути із відповідача інфляційні збитки понесені ним внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов’язання та 3% річних за користування чужими коштами.

Відповідач (Емітент) не може бути звільненим від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання згідно вимог пункту 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Окрім того, пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, Емітент (Відповідач) повинен сплатити на вимогу кредитора (Позивача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

По-друге, боржник (Відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (Позивача) зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, стаття 536 ЦК України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Враховуючи тривалий період часу, який пройшов з моменту коли зобов’язання повинне було бути виконаним, відповідач несе відповідні фінансові збитки, пов’язані із не поступленням коштів.

Таким чином, позивач просить суд стягнути із відповідача інфляційні збитки понесені ним внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов’язань та 3% річних за користування чужими коштами.

Відповідно до Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.05.1999року № 02-5/223 „Про деякі питання пов’язані із застосуванням індексу інфляції” відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків.

У разі необхідності господарські суди можуть витребувати від органів статистики дані про розмір індексу інфляції за той чи інший період.

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Відповідно до п.4 Роз’яснення ВСУ, викладеному у Постанові № 8/406 (02/083) від 25.03.2002року –три проценти річних, передбачені статтею ЦК України, стягуються лише при простроченні виконання грошового зобов’язання. Ця форма передбачає спеціальну відповідальність, яка не ототожнюється з неустойкою, тому скорочені строки позовної давності на дані вимоги не поширюються.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

Позивачем представлено обґрунтований розрахунок інфляційних в розмірі 1324,83грн., та річних в розмірі 528,89грн.

Належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується та 3% річних на момент пред'явлення позову.

Разом з тим господарський суд, приймаючи рішення про відшкодування збитків, на підставі пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України може, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів потерпілої особи, виходити за межі позовних вимог і стягувати збитки у розмірі, обчисленому на день вирішення спору.

Відповідно до ст. 5.1 Договору за несвоєчасну оплату Замовником вартості виконаних робіт, останній сплачує пеню у розмірі 0,5 % від загальної вартості виконаних робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, коли сплачується пеня від суми заборгованості. Згідно ст.ст. 1, 3 закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N543/96-ВР від 22.11.1996 р. - «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін». Статтею 3 Закону Ш43/96-ВР визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Визначений у такий спосіб розмір пені становить 3607,33 грн.

Відповідач відповідно до вимог ст. 33 ГПК України не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили заперечення ним даного позову чи сплату боргу.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України,

суд –

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова індустрія», вул.Франка, 12, с.Підберізці Пустомитівського району Львівської області (код ЄДРПОУ 33932732) на користь 1 об»єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0110), м.Львів, вул. Листопадового чину, 10 (код ЄДРПОУ 33252672) 900,00грн. основного боргу, 528,89грн.-річних, 1324,83грн.- інфляційних та 3607,33грн.-пені.

3.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова індустрія», вул.Франка, 12, с.Підберізці Пустомитівського району Львівської області (код ЄДРПОУ 33932732) 102,00грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Накази видати відповідно ст. 116 ГПК України.

Суддя