Рішення № 8077026, 11.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.10                                                                                           Справа№ 11/265

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанії ВЕЕМ-Будмаркет», м.Львів

До відповідача: Приватного підприємства «Дівонія», м.Буськ

Про стягнення заборгованості в розмірі 37400,65грн.

Представники:

Від позивача –Семків Н.М.- предст. доручення б/н від 21.10.2009року

Від відповідача - Івах Ю.П.- керівник

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія ВЕЕМ-Будмаркет»про стягнення із Приватного підприємства «Дівонія»37400,65грн. боргу, з яких: 34538,90грн. - сума основного боргу, 1765,27грн. -пеня, 838,15грн. - інфляційні та 258,33грн.-річні.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2009року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.01.2010року.

В зв»язку із неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 11.02.2010року.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторони відмовились.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

06.04.2009року між сторонами було укладено Договір № Б-00000010 відповідно до якого продавець (позивач по справі) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач за договором) прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Загальна вартість поставленого товару відповідно до п.1.2. договору становить 80662,30грн.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 34552,90грн., що підтверджується видатковими накладними:

-          № Б-00005889 від 01.09.2009року на суму 811,50грн.;

-          № Б-00005872 від 01.09.2009року на суму 3287,69грн.;

-          № Б-00000065 від 01.09.2009року на суму 948,00грн.;

-          № Б-00000083 від 01.09.2009року на суму 4647,89грн.;

-          № Б-00005760 від 01.09.2009року на суму 896,22грн.;

-          № Б-00005761 від 01.09.2009року на суму 8976,00грн.;

-          № Б-00005811 від 01.09.2009року на суму 14985,60грн.;

Відповідно до 4.1 договору покупець, оплачує вартість товару на протязі 14 днів з моменту отримання товару.

Оскільки товар був поставлений 01.09.2009року, а оплата станом на 15.12.2009року здійснена не була, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми.

Крім суми основної заборгованості позивачем нараховано 1765,27грн. пені, 838,15грн. інфляційних та 258,33грн.-річних.

Таким чином, загальна сума позову складає 37400,65грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності та в межах норм цивільного та господарського законодавства України, Відповідачу згідно із умовами Договору надавалася відстрочка щодо оплати вартості отриманої продукції.

Відповідно до 4.1 договору покупець, оплачує вартість товару на протязі 14 днів з моменту отримання товару.

Кінцевою датою проведення розрахунку є 15.09.2009року.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється у відповідній товарно-транспортній накладній, яка є невід’ємною частиною договору. Загальна вартість поставленого позивачем товару складає 34538,90грн.

Проте, Відповідач на власний розсуд та ризик до настання вказаної дати, оплати товару в повному обсязі не здійснив. При цьому, сторони підписали Акт звірки розрахунків за період з 01.09.2009року по 23.09.2009року, відповідно до якого відповідач визнав наявність заборгованості в сумі 34538,90грн.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки не виконав у повному обсязі чим порушив свої обов'язки за Договором.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарських зобов»язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.5.2 договору за несвоєчасну оплату товару відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Розмір пені складає 1765,27грн.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Таким чином, позивач просить суд стягнути із відповідача інфляційні збитки понесені ним внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов’язань та 3% річних за користування чужими коштами.

Відповідач (Емітент) не може бути звільненим від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання згідно вимог пункту 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Окрім того, пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, Емітент (Відповідач) повинен сплатити на вимогу кредитора (Позивача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

По-друге, боржник (Відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (Позивача) зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, стаття 536 ЦК України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи тривалий період часу, який пройшов з моменту коли зобов’язання повинне було бути виконаним, відповідач несе відповідні фінансові збитки, пов’язані із не поступленням коштів.

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Відповідно до п.4 Роз’яснення ВСУ, викладеному у Постанові № 8/406 (02/083) від 25.03.2002року –три проценти річних, передбачені статтею ЦК України, стягуються лише при простроченні виконання грошового зобов’язання. Ця форма передбачає спеціальну відповідальність, яка не ототожнюється з неустойкою, тому скорочені строки позовної давності на дані вимоги не поширюються.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованих за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

Позивачем представлено обґрунтований розрахунок інфляційних в розмірі 838,15грн., та річних в розмірі 258,33грн.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути Приватного підприємства «Дівонія», м.Буськ, Майдан Незалежності, 5 (код ЄДРПОУ 36418858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія ВЕЕМ-Будмеркет», м.Львів, пр-т Чорновола, 57 (код ЄДРПОУ 31978712) 34538,90грн. основного боргу, 1765,27грн. пені, 838,15грн. інфляційних, 258,33грн. річних, 374,01грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя