Рішення № 8077015, 09.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.10                                                                                           Справа№ 26/241

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНКО-Україна», м. Івано-Франківськ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер», м. Львів

про: стягнення 6638,19 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача не з’явився

від відповідача Бучко О.З. –юрисконсульт І категорії (довіреність № 309-5792/ТА від 08.09.2009 р.)

Представнику відповідача роз’яснено його права та обов’язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНКО-Україна», м. Івано-Франківськ звернулося до господарського суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер», м. Львів про стягнення неповернутих коштів у сумі 6638,19 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що не зважаючи на те, що позивач 07.07.2009 р. подав банку заяву про закриття поточного рахунку та повернення залишку коштів на рахунку, останній повідомив про неможливість закриття рахунку та повернення залишку коштів, посилаючись на призначення в банку тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Вважає такі дії банку безпідставними та неправомірними.

Ухвалою суду від 30.11.2009 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.12.2009 р. В судовому засіданні 14.12.2009 р. оголошувалась перерва до 20.01.2010 р. Ухвалою суду від 20.01.2010 р. продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладався до 09.02.2010 р.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання призначене на 09.02.2010 р. не забезпечив, надіслав телеграму про розгляд справи за відсутності представника.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між сторонами 02.07.2008 року укладено договір банківського рахунку б/н (далі по тексту –договір), відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відкрити позивачу поточний рахунок № 2600614875 та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування відповідно до вимог чинного законодавства України.

У відповідності до п.п. 2.3.2.-2.3.5. договору, відповідач прийняв на себе зобов'язання виконувати належним чином оформлені розрахункові документи клієнта, якщо вони надійшли протягом операційного часу. Якщо розрахункові документи надійшли до банку (відповідача) після операційного часу, вони виконуються в межах регламенту операційного дня банку (відповідача).

На виконання вказаного договору позивачем подано відповідачу належним чином оформлені платіжні доручення, а саме: платіжне доручення № 2 від 16.02.2009 р. на суму 3,80 грн.; платіжне доручення № 3 від 16.02.2009 р. на суму 1,20 грн.; платіжне доручення № 4 від 16.02.2009 р. на суму 1,37 грн.; платіжне доручення № 5 від 16.02.2009 р. на суму 3,20 грн.; платіжне доручення № 6 від 16.02.2009 р. на суму 4,00 грн.; платіжне доручення № 7 від 16.02.2009 р. на суму 30,00 грн.; платіжне доручення № 8 від 16.02.2009 р. на суму 66,40 грн.

Проте, жодна сума, стосовно якої позивач зробив розпорядження про списання зі свого рахунку, відповідачем адресатам не перерахована.

Листами № 04/2009 від 10.04.2009 р. та № 06/2009 від 27.04.2009 р. позивач звернувся до відповідача, в яких наполягав на проведенні зазначених платежів у найкоротший термін. У відповідь відповідач направив лист, за підписом тимчасового адміністратора, в якому повідомлялось, що у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації, відповідно до постанови НБУ № 229 від 16.04.2009 р. «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ СКБ «Дністер», здійснюється повернення коштів з рахунку № 3739 на поточні рахунки клієнтів (2600, 2604, 2620, 2650) з подальшим їх блокуванням, в сумі залишку коштів, станом на кінець дня 17.04.2009 р., відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

У зв'язку з невиконання відповідачем прийнятих зобов'язань за договором банківського рахунку, позивач 07.07.2009 р. звернувся до відповідача з заявами про розірвання вказаного договору, про закриття поточного рахунку та повернення позивачу залишку коштів на рахунку. Проте, листом № 02/1292 від 07.07.2009 р. відповідач повідомив позивача про неможливість закриття відкритого поточного рахунку та повернення залишку коштів, що там знаходяться, у зв'язку з призначенням в банку тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, строком на шість місяців –з 17.04.2009 р. до 16.10.2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до виписки з особового рахунку позивача від 08.07.2009 р. по рахунку № 2600614875 на час подання заяви про розірвання договору та закриття поточного рахунку на ньому обліковувалась сума в розмірі 6638,19 грн.

Відповідачем подано реєстр платіжних документів з 17.04.2008 р. по 07.12.2009 р. по рахунку позивача, з якого вбачається, що початкове сальдо становить 8,22 грн.; платіжні доручення подані позивачем 16.02.2009 р.: № 2 на суму 3,80 грн., № 3 на суму 1,20 грн., № 4 на суму 1,37 грн., № 5 на суму 3,20 грн., № 6 на суму 4,00 грн. № 7 на суму 30,00 грн. –виконані відповідачем 10.11.2009 р. Залишок коштів (кінцеве сальдо) на рахунку позивача становить 6594,62 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до п. 1.37 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»розрахунково-касове обслуговування –послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Пунктом 1.30. вказаного Закону визначено поняття платіжне доручення. Зокрема платіжне доручення це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі –члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Датою валютування є зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої гроші, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі –членів платіжної системи.

Згідно п. 8.1. ст. 8 вказаного Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Аналогічні вимоги встановлені до п. 2.3.5. укладеного між сторонами договору банківського рахунку, яким встановлено обов'язок банку виконувати належним чином розрахункові документи клієнта протягом операційного дня банку.

Частина 1 ст. 1074 ЦК України визначає, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язань на вимогу однієї із сторін допускається у випадках встановлених договором або законом. Як передбачено ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема: припинення зобов'язань внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Як передбачено ч.ч. 1, 3 ст. 1075 ЦК України, договір банківського рахунку закривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Як передбачено п. 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492, зареєстрованої в Мінюсті України 17.12.2003 р. за № 1172/8493, закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття рахунку. За наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення на інший рахунок клієнта, зазначений у заяві, тощо). Датою закриття рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день.

Таким чином, для розірвання вказаного договору за ініціативою клієнта, достатньо подання клієнтом банку відповідної заяви. При цьому згода банку на розірвання договору не вимагається, оскільки чинними законодавством та даним договором визначено лише дії банку, які він повинен вчинити за наслідками подання клієнтом заяви про розірвання договору та закриття рахунку.

Що стосується позиції відповідача про неможливість повернення позивачу коштів з вказаного рахунку у зв'язку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів то вона є безпідставною виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України складає Конституція України, Цивільний кодекс є основним актом цивільного законодавства, а інші закони України, котрі приймаються у відповідності з Конституцією України та цим Кодексом, є актами цивільного стану.

Стаття 5 ЦК встановлює, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Правовідносини між сторонами щодо перерахунку коштів виникли 07.07.2009 р. з моменту подання позивачем заяви до відповідача з вимогою закрити поточний рахунок та перерахувати кошти.

Відповідно посилання на визначення поняття мораторію та інших суміжних понять відбувається в редакції Закону України «Про банки і банківську діяльність»до 24.07.2009 р. (до внесення змін у визначення мораторію).

Мораторій –зупинення виконання банком майнових зобов'язань перед кредитором і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

В силу ч.ч. 3-5 ст. 85 вказаного закону протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові економічні санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», клієнт банку –будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кредитор банку –юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов’язань.

Враховуючи вищезазначене, обов'язок відповідача закрити вказаний банківський рахунок та повернення залишку коштів на ньому позивачу виник у відповідача після подання, 07.07.2009 р., позивачем заяв про розірвання договору банківського рахунку та про закриття банківського рахунку, тобто після введення тимчасової адміністрації у відповідача та запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів. Крім того, повернення залишку на поточному рахунку, що закривається є поточною операцією тимчасового адміністратора банку, що позивач в даних правовідносинах був не кредитором банку, а його клієнтом, а тому, в силу вимог ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", на вказану вимогу по повернення залишку з даного рахунку мораторій не поширюється.

Посилання відповідача про можливість закриття рахунку позивача лише після проведення останнього платежу, що не проведені в повному об’ємі відповідачем є безпідставним, так як введення мораторію на задоволення вимог кредиторів банку не було перешкодою і законною підставою для невиконання свого обов’язку відповідачем по проведенню платежів та повернення коштів на рахунок позивача зазначений в заяві про закриття поточного рахунку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як передбачено ч. 1 ст.ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Кошти, розміщені позивачем на відкритому відповідачем поточному рахунку на підставі договору банківського вкладу від 02.07.2008 р. є власністю позивача. Дії відповідача по відмові у поверненні коштів у зв'язку з розірвання вказаного договору та закриттям рахунку є грубим порушенням права власності позивача на вказане майно.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України встановлено, що одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 4, 5, 15, 16, 317, 319, 598, 611, 1066, 1074, 1075, 1212 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Судові витрати покласти на відповідача повністю.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер», м. Львів, вул. Переяславська, 6а (код ЄДРПОУ 19159542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНКО-Україна», м. Івано-Франківськ, вул. Джохара Дудаєва, 10 (р/р 2600169012318 в Івано-Франківській філії ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 336752, код ЄДРПОУ 35915347) 6594 грн. 62 коп. неповернутих коштів, 102 грн. 00 коп. державного мита та 315 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5.          У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

Суддя