Вирок № 80769965, 28.03.2019, Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 556/1759/18

ВИРОК

іменем України

28 березня 2019 року смт Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Дідика А. В.

при секретарі судового засідання Расевич Г. І.,

за участю сторін та учасників кримінального провадження:

прокурора Полюховича Ф. В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Зарічне кримінальне провадження № 12018180000000377 від 29 травня 2018 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, непрацюючого, в порядку ст. 89 КК України несудимого, неодруженого, учасника бойових дій, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 289 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2018 року близько 01 год. 00 хв. ОСОБА_3 (далі по тексту – обвинувачений, підсудний), перебуваючи у будинку, що за адресою вул. Соборна, 55/1, смт Володимирець Рівненської області, будучи у стані алкогольного сп’яніння без відома власника взяв ключ від замка запалювання автомобіля марки “TOYOTA” моделі “CAMRY”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі – автомобіль, транспортний засіб), який належить на праві власності ОСОБА_4 та, скориставшись вказаним ключем, незаконно заволодів транспортним засобом, який знаходився поблизу будинку чим завдав потерпілому шкоди у розмірі 430 680,00 грн. та розпорядився автомобілем на власний розсуд.

Також, 29 травня 2018 року близько 01 год. 30 хв. ОСОБА_3 в темну пору доби, керуючи технічно справним транспортним засобом марки “TOYOTA” моделі “CAMRY”, реєстраційний номер НОМЕР_1, під час руху по вул. Соборній, біля будинку №6/2 у смт Володимирець Рівненської області зі сторони вул. ОСОБА_5 в напрямку вул. Грушевського у цьому ж населеному пункті на заокругленні вказаної дороги вправо по ходу руху з увімкненим дальнім світлом фар, зі швидкістю більшою 94,5 …101 км/год., та яка перевищує допустиму швидкість руху в населеному пункті – 50 км/год., не був пристебнутим ременем безпеки та перевозив пасажира ОСОБА_6, який також не був пристебнутий ременем безпеки, проявив неуважність до дорожньої обстановки, неправильно її оцінив, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням транспортним засобом, внаслідок чого допустив його виїзд за межі проїжджої частини вправо по ходу руху, де відбувся наїзд автомобіля на дерево. У результаті спричиненої дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_6, отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці події, а транспортний засіб зазнав механічних ушкоджень.

Будучи допитаним під час судового розгляду ОСОБА_1 пояснив, що потерпілий ОСОБА_4 є чоловіком його сестри – шваґром з яким він підтримує дружні відносини. 28 травня 2018 року вдень він використовував належний потерпілому транспортний засіб в особистих цілях для поїздок разом з родичами. Після цього ввечері 28 травня 2018 року разом з потерпілим, керуючи автомобілем марки “TOYOTA” моделі “CAMRY”, реєстраційний номер НОМЕР_1 під’їхав до будинку по вул. Соборній 55/1 у смт Володимирець Рівненської області, де вони спільно вживали алкогольні напої та спілкувались, при цьому ключі від транспортного засобу обвинувачений поклав на стіл біля себе. Близько 01 год.00 хв. 29 травня 2018 року у обвинуваченого виникла необхідність придбати сигарети та алкогольні напої тому він вирішив скористатись транспортним засобом. Вийшовши з будинку побачив, що біля автомобіля перебуває ОСОБА_6 – знайомий обвинуваченого та ОСОБА_4 та його сусід. ОСОБА_6 погодився поїхати разом з ним до магазину. Придбавши у нічному магазині товари обвинувачений по дорозі у зворотньому напрямку до будинку, де залишався ОСОБА_4 на ділянці дороги поблизу буд. 6/2 по вул. Соборній, рухаючись зі сторони вул. ОСОБА_5 у напрямку вул. Грушевського у смт Володимирець, Рівненської області на заокругленні дороги вправо по ходу руху, внаслідок перевищення дозволеної у населеному пункті швидкості, внаслідок заносу автомобіля здійснив виїзд за межі дороги та зіткнувся з деревом, внаслідок чого пасажир ОСОБА_6 помер на місці ДТП, обвинувачений зазнав тілесних ушкоджень, а транспортний засіб зазнав механічних ушкоджень. Пояснив, що, оскільки у нього з потерпілим ОСОБА_4 існують довірительні відносини та він дозволяє йому користуватись власним автомобілем в особистих цілях не вважає, що заволодів ним незаконно.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України не визнав.

Вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину за ч. 1 ст. 289 КК України суд виходить з наступного:

Диспозиція ч. 1 ст. 289 КК України передбачає незаконне заволодіння транспортним засобом. Тобто з об’єктивної сторони дії суб’єкта злочину спрямовані на протиправне позбавлення власника транспортного засобу чи його законного володільця можливості ним розпоряджатись.

Згідно примітки до цієї статті під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Як вбачається із досліджених у судовому засіданні доказів, показів потерпілого ОСОБА_4, який є власником транспортного засобу марки “TOYOTA” моделі “CAMRY”, реєстраційний номер НОМЕР_1 він не вилучався у нього проти його волі, потерпілий не усвідомлював протиправність дій особи, яка керувала його автомобілем за зазначених вище обставин 29 травня 2018 року у період часу з 01:00 – 01:30 год. Попередні взаємовідносини між обвинуваченим та потерпілим, коли останній довіряв обвинуваченому власний автомобіль раніше без будь яких застережень дають підстави вважати, що і у цей час ОСОБА_1 користувався ним за згодою власника, що не є припущенням, оскільки підтверджується показами потерпілого ОСОБА_4 у судовому засіданні, який вказав, що:

- 28 травня 2018 року в день добровільно надав ОСОБА_1, який є його родичем та з яким перебуває у дружніх стосунках, власний транспортний засіб марки “TOYOTA” моделі “CAMRY”, реєстраційний номер НОМЕР_1 для використання у власних цілях, що робив неодноразово і раніше. Ввечері цього ж дня до нього під’їхав обвинувачений та запропонував відпочити, вжити алкогольні напої на що він погодився. Автомобілем керував ОСОБА_1 та підвіз його до будинку по вул. Соборній 55/1 у смт Володимирець Рівненської області, де вони спільно вживали алкогольні напої, грали на комп’ютері, спілкувались. Вночі, близько 01:00 год. вийшов на вулицю, коли почув звук запуску двигуна та побачив, що належний йому транспортний засіб рухається, проте не придав цьому значення оскільки був упевнений, що автомобілем керує ОСОБА_1, якому він довіряв це робити багато разів раніше. Через деякий час довідався, що транспортний засіб під керуванням обвинуваченого потрапив у ДТП, внаслідок якої загинув ОСОБА_6 До обвинуваченого претензій матеріального та морального змісту немає та і на даний час підтримує дружні стосунки з ним. Зазначає, що регулярно надавав у користування ОСОБА_1 власний автомобіль і не вважав, що 29 травня 2018 року обвинувачений заволодів ним протиправно;

Крім того у судовому засіданні поданими доказами не доведено звернення ОСОБА_4 до правоохоронних органів із заявою про незаконне заволодіння його транспортним засобом.

Вказані обставини підтверджує те, що обвинувачений підвіз потерпілого ОСОБА_4 на його автомобілі до будинку по вул. Соборній 55/1 у смт Володимирець Рівненської області. ОСОБА_4 не забрав у нього ключі від автомобіля, які знаходились на столі біля обвинуваченого, разом з документами – свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, тобто беззастережно довіряв йому керувати автомобілем. Таким чином у судовому засіданні не встановлено наявності факту вилучення транспортного засобу у потерпілого всупереч його волі, що виключає наявність складу злочину за ч. 1 ст. 289 КК України – а саме його об’єктивної сторони.

Згідно п. 15 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23 грудня 2005 року “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК ) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз.

Таким чином пред’явлене ОСОБА_1 обвинувачення у незаконному заволодінні транспортним засобом, 29 травня 2018 року приблизно об. 01:00 год., коли він на законних підставах перебував у будинку по вул. Соборній, 55/1 у смт Володимирець Рівненської області та без відома власника взяв ключ від замка запалювання автомобіля марки “Toyota”, моделі “Camry”, д. н. з ВК 8486 ВХ, який належить ОСОБА_4 та, скориставшись вказаним ключем, заволодів цим автомобілем, котрий знаходився поблизу будинку, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України є недоведеним і обвинувачений за цією статтею підлягає виправданню.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, що доводиться показами під час його допиту у судовому засіданні.

Крім визнання своєї вини підсудним факт вчинення ним злочину за ч. 2 ст. 286 КК України доводиться наступними доказами у справі дослідженими у судовому засіданні:

- Наданими у судовому засіданні показами потерпілої ОСОБА_7, рідної сестри померлого ОСОБА_6, яка у судовому засіданні показала, що претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_1 не має. Кошти на поховання його брата, який проживав одиноко обвинуваченим відшкодовано повністю. Обвинуваченого знає з дитинства та перебуває з ним у дружніх відносинах та просить його суворо не карати;

- Протоколом огляду місця дорожньо – транспортної пригоди від 29 травня 2018 року разом із схемою та ілюстративними таблицями (а. с. 12 – 40, т. 1);

- Постановою про визнання і приєднання до матеріалів досудового розслідування речового доказу, від 29 травня 2018 року – фрагментів подушок безпеки та тканини автомобіля “TOYOTA” моделі “CAMRY”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 42-43, т 1) ;

- Довідкою Рівненського обласного центру з гідрометеорології від 08 червня 2018 року № 33-01-15/253 про погодні умови станом на 29 травня 2018 року в період з 00:30 по 02:00, у якій вказано на відсутність опадів та інших несприятливих погодніх умов (а. с. 46, т. 1);

- Протоколом огляду автомобіля від 06 червня 2018 року, складеного за участю потерпілого ОСОБА_4 разом з ілюстративною таблицею (а. с. 75-78, т. 1);

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 25 липня 2018 року (а. с. 105-111, т. 1), за участю обвинуваченого, під час проведення якого відтворено обставини вчинення кримінального правопорушення – ДТП, 29 травня 2018 року близько 01 год. 30 хв. При цьому зауважень обвинуваченого під час проведення слідчого експерименту не поступало. Під час проведення слідчого експерименту підтверджено фактичні обставини, вказані в обвинувальному акті в частині вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України;

- Висновком експерта № 53 проведеного 29 травня – 11 липня 2018 року 2018 року про проведення судово – медичної експертизи трупа потерпілого ОСОБА_6. якою встановлено причинно – наслідковий зв’язок між ДТП 29 травня 2018 року близько 01 год. 30 хв. за участю обвинуваченого та смертю потерпілого (а. с. 182-183, т. 1);

- Висновком експерта від 09 липня 2018 року № 3.1-75/18 судової інженерно – транспортної експертизи з дослідження технічного стану транспортного засобу “TOYOTA” моделі “CAMRY”, реєстраційний номер НОМЕР_1, якою встановлено, що досліджувані несправності цього транспортного засобу виникли внаслідок ДТП 29 травня 2018 року (а. с. 190-195, т. 1);

- Висновком судово - медичної експертизи крові ОСОБА_1 № 527 від 17 липня 2018 року, за якою у його крові виявлено етиловий спирт в концентрації 0,85‰, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп’яніння (а. с. 218-219, т. 1);

- Висновком експерта від 09 серпня 2018 року № 3.1-453/18 судової інженерно – транспортної експертизи (а. с. 12-15, т. 2) є якою встановлено гранично – допустиму швидкість та необхідну швидкість з якою обвинувачений повинен був рухатись на ділянці автодороги поблизу будинку, що по вул. Соборній, 6/2 у смт Володимирець за висновком якої дії водія ОСОБА_1 не відповідають вимогам п.п. 12.1, 12.2, 12.4 ПДР, внаслідок перевищення швидкості, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв’язку з виникненням ДТП 29 травня 2018 року близько 01 год. 30 хв.;

- Постановою про зміну місця зберігання речового доказу транспортного засобу “TOYOTA” моделі “CAMRY”, реєстраційний номер НОМЕР_1, якою вказаний автомобіль передано на зберігання власнику – ОСОБА_4

За змістом закону порушення Правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов'язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК України, полягає в: а) порушенні Правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, тобто в порушенні конкретного правила, передбаченого конкретним пунктом правил; б) настанні суспільне небезпечних наслідків – заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень учасникам дорожнього руху і в) причинному зв'язку між порушенням правил безпеки руху чи експлуатації транспорту та спричиненими наслідками.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення до наслідків. Сама ж дія або бездіяльність при порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту можуть бути як умисними, так і вчиненими з необережності.

Таким чином суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України за фактичних обставин, коли він 29 травня 2018 року близько 01 год. 30 хв. в темну пору доби, керуючи технічно справним транспортним засобом марки “TOYOTA” моделі “CAMRY”, реєстраційний номер НОМЕР_1, під час руху по вул. Соборній, біля будинку №6/2 у смт Володимирець Рівненської області зі сторони вул. ОСОБА_5 в напрямку вул. Грушевського у цьому ж населеному пункті на заокругленні вказаної дороги вправо по ходу руху з увімкненим дальнім світлом фар, зі швидкістю більшою 94,5 …101 км/год., та яка перевищує допустиму швидкість руху в населеному пункті – 50 км/год., не був пристебнутим ременем безпеки та перевозив пасажира ОСОБА_6, який також не був пристебнутий ременем безпеки, проявив неуважність до дорожньої обстановки, неправильно її оцінив, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням транспортним засобом, внаслідок чого допустив його виїзд за межі проїжджої частини вправо по ходу руху, де відбувся наїзд автомобіля на дерево. У результаті спричиненої дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_6, отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці події, а транспортний засіб зазнав механічних ушкоджень. Вказані дії пов’язані з порушенням обвинуваченим п. 12.1, 12.2, 12.4 Правил дорожнього руху.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину за ч. 2 ст. 286 КК України, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

За змістом п. п. 20, 21 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання, та особу винного.

У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Обираючи покарання підсудному суд враховує характер та тяжкість вчиненого злочину, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, а також те, що підсудний повністю визнав вину у вчиненні злочину, є таким, що не судимий згідно ст. 89 КК України, за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно, про що надана довідка Володимирецької селищної ради Рівненської області та Каноницької сільської ради Володимирецького району Рівненської області (а. с. 131, 133 т. 2) на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, про що надана довідка КЗ Володимирецька ЦРЛ (а. с. 137, т. 2), є учасником бойових дій, що підтверджено наданим посвідченням серії ЮА № 036901 від 12 квітня 2017 року (а. с. 134, т. 2), потребує лікування, що доводиться довідкою КП “Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни” № 258/10-08/19 від 27 березня 2019 року про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 27 березня 2019 року по даний час з приводу реабілітації внаслідок осколкового поранення голови – наявності стороннього тіла металевої щільності задньої стінки лівої камери основної пазухи, що підтверджено висновком комп’ютерної томографії від 31 березня 2018 року ТОВ “МДЦ Експерт”.

Крім того при призначенні покарання судом враховано, що на ОСОБА_1 покладений обов’язок щодо матеріального забезпечення двох неповнолітніх дітей, а також щодо забезпечення цивільної дружини ОСОБА_8, яка на даний час вагітна, що підтверджено листком непрацездатності серії АДН № 965642, КЗ “Володимирецької ЦРЛ” та “Індивідуальною карткою вагітної породілі”.

При призначенні покарання суд враховує і думку потерпілої ОСОБА_7, яка підтвердила ту обставину, що підсудний повністю відшкодував їй витрати на поховання її брата, а також яка просила його суворо не карати. Також врахована думка потерпілого ОСОБА_4, який вказав, що немає будь яких претензій до ОСОБА_1, матеріальні збитки за пошкоджений транспортний засіб ОСОБА_1 йому частково відшкодовано та просив суворо його не карати.

Органом пробації надано суду досудову доповідь від 08 лютого 2019 року за якою вважається, що виконання покарання щодо ОСОБА_1 у громаді можливе лише у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально – виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень з покладенням обов’язків, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 76 КК України.

При призначенні покарання враховуються такі пом’якшуючі покарання обставини як: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину обвинуваченим, повне відшкодування матеріальної шкоди та витрат на поховання ОСОБА_6 – потерпілій ОСОБА_7, часткове відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу шкоди потерпілому ОСОБА_4.

Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння легкого ступеня, але таку, що підвищує суспільну небезпечність вчиненого діяння.

При призначенні покарання підсудному слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а також що при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст. 9 Конституції України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого, отже суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням обов’язків зазначених у п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Як слідує з листа територіального сервісного центру № 5643 № 31/17/5643-1115 від 12 червня 2018 року (а. с. 58, т. 1) ОСОБА_1 видавалось посвідчення водія категорії “А”, “Б”.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання підсудному ОСОБА_1 у виді позбавлення права керувати транспортним засобом, суд враховує думку прокурора, який просить застосувати до підсудного додаткове покарання та позбавити його такого права строком на 3 роки. Обвинувачений та захисник з приводу призначення додаткового покарання не висловились тому обґрунтованих підстав не призначати додаткове покарання судом не встановлено.

Питання про долю речових доказів слід вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати та витрати за проведення судових експертиз слід вирішити у порядку ст. ст.120, 124 КПК України.

Дія запобіжного заходу – особистого зобов’язання закінчилась 21 березня 2019 року.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим та виправдати в частині пред’явленого обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, й призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Згідно ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов’язки:

1) періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення експертиз: судової інженерно – транспортної експертизи з дослідження технічного стану транспортного засобу, комплексної судової трасо логічної експертизи та авто технічної експертизи, судової інженерно – транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП, судової авто товарознавчої експертизи загальною сумою 16 016, 00 (шістнадцять тисяч шістнадцять) гривень 00 коп.

Речовий доказ: транспортний засіб марки “TOYOTA” моделі “CAMRY”, реєстраційний номер НОМЕР_1, № кузова JTNBF4FK203027900, залишити у власника ОСОБА_4; речові докази – фрагменти подушок безпеки та фрагмент тканини з переднього пасажирського сидіння транспортного засобу знищити.

Вирок може бути оскаржено сторонами до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Зарічненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя А. В. Дідик