Рішення № 8076933, 09.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.10                                                                                           Справа№ 26/5

За позовом: Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»в особі Філії ПАТ «ІМЕКСБАНК»у м. Львові, м. Львів

до відповідача: Корпоративного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФЦС ЛІФТ», м. Трускавець Львівської області

про: стягнення 267430,63 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Гула Ю.О. –представник (довіреність № 250909 від 25.09.2009 р.)

від відповідача не з’явився

Представнику позивача роз’яснено його права та обов’язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК»в особі Філії ПАТ «ІМЕКСБАНК»у м. Львові, м. Львів звернувся до господарського суду з позовною заявою до Корпоративного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФЦС ЛІФТ», м. Трускавець Львівської області про стягнення 267430,63 грн.

Ухвалою суду від 11.01.2010 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.02.2010 р.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 11.01.2010 р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому прядку не заперечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

04.03.2008 р. між сторонами укладено Кредитний договір № 28 (далі по тексту –Кредитний договір). За умовами Кредитного договору позивач зобов’язався надати відповідачу у тимчасове користування кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Пунктом 1.1. статті 1 Кредитного договору передбачено, що грошові кошти надаються в сумі 30 000,00 Євро зі сплатою 12% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості до 02.03.2010 р. на умовах, визначених цим договором.

Позивачем виконано взятий на себе обов’язок, відповідачу надано в користування кошти в сумі 30 000,00 Євро. Факт перерахування коштів на рахунок відповідача підтверджується банківською випискою по операції за 05.03.2008 р.

03.11.2008 р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, якою сторони погодили встановити відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 20% річних починаючи з 03.11.2008 р.

Позивачем надіслано на адресу відповідача письмові вимоги від 11.03.2009 р. та 05.11.2009 р., якими вимагав дострокової сплати заборгованості за кредитом, сплати нарахованих відсотків та пені та попереджав про звернення стягнення на заборгованість, в тому числі на заставлене майно. Однак відповідач письмових вимог не виконав, заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками не погасив, доказів зворотнього суду не надав.

Відтак заборгованість відповідача перед позивачем на момент звернення до суду становить: 18 899,17 Євро заборгованості за кредитом, 2 970,50 Євро нарахованих та не сплачених за користування кредитом відсотків; 1 438,71 Євро пені за простроченими відсотками та кредитом, а всього –23 308,38 Євро, що за курсом НБУ станом на 29.12.2009 р. становить 267 430,63 грн. (11,473583 грн. за 1 Євро відповідно до розпорядження НБУ № 417/504 від 28.12.2009р.).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до вимог закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог договору. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа –кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі, такого самого роду) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1.1. Кредитного договору передбачено, що основна сума заборгованості (кредит) погашається по 10 число включно кожного місяця, наступного за розрахунковим в розмірі 1 250,00 Євро згідно графіку, вказаного у п. 1.1. Кредитного договору.

Пунктом 2.4. Кредитного договору передбачено, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється щоденно у валюті кредиту на фактичну суму щоденної заборгованості за методом „факт/360” виходячи з фактичної кількості днів у році та сплачується позичальником (відповідачем) щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця в період дії Кредитного договору.

Оскільки суду не представлено доказів належного виконання відповідачем обов’язку зі щомісячної сплати основної заборгованості за кредитом та нарахованими за користування кредитом відсотками, суд вважає дії відповідача неправомірними та такими, що порушують умови Кредитного договору.

Відповідно до п. 3.2.8. Кредитного договору позивач має право вимагати (незалежно від настання строку погашення) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом, сум неустойки, передбачених кредитним договором у разі невиконання відповідачем у строк своїх обов’язків по поверненню кредиту та/або сплаті відсотків за користування кредитом. Про необхідність дострокової сплати кредиту, відсотків кредитор зобов’язаний письмово попередити позичальника не менше, ніж за десять календарних днів до дати сплати. Після закінчення зазначеного строку позичальник (відповідач) зобов’язаний сплатити кредит та відсотки, якщо інший термін не зазначено в вимозі кредитора.

Таким чином, суд визнає правомірною дострокову вимогу позивача повернути позичені кошти та відсотки за користування ними.

Згідно п. 4.1. Кредитного договору, у випадку прострочення позичальником строків сплати відсотків, встановлених п.п. 1.1., 2.4. Кредитного договору, а також прострочення строків повернення кредиту, встановлених п.п. 1.1., 2.8.2., 3.2.3., 3.3.8., 4.2. Кредитного договору, позичальник сплачує пеню за кожен день прострочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми. Таким чином, нарахування банком 1 438,71 Євро, що за курсом НБУ станом на 29.12.2009 р. становить 16 507,16 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків та основної суми заборгованості по кредиту є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 610, 611, 1049, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Корпоративного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФЦС ЛІФТ», м. Трускавець, вул. Стебницька, 61, Львівська область (р/р 26000008846001 в філії АТ «ІМЕКСБАНК»у м. Львові, МФО 385491, код ЄДРПОУ 34119299) на користь Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»в особі Філії ПАТ «ІМЕКСБАНК»у м. Львові, м. Львів, вул. Томашівського, 7 (код ЄДРПОУ 33080863) заборгованість у сумі 23 308,38 Євро (в тому числі: 18 899,17 Євро суми основного боргу, 2 970,50 Євро нарахованих за користування кредитом відсотків, 1 438,71 Євро пені), що за курсом НБУ становить 267 430,63 грн.; 2 674,31 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя