Рішення № 8076837, 02.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.10                                                                                           Справа№ 23/234

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –ТзОВ) “Агрофірма-Нова”, с. Любеля,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –ТзОВ) “Спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління № 3”, м. Львів,

про розірвання договору та визнання права власності.

За участю представників:

від позивача: Шегинський Р.А. - представник;

від відповідача: не з”явився,

від Червоноградського міжрайонного бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки - Т. Андріанова, яка на вимогу ухвал суду надала інвентаризаційну справу на нерухоме майно, розташоване у с. Любеля по вул. С. Бандери, 14а.

Суть спору: ТзОВ “Агролан Крупець”, с. Крупець, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ “Спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління № 2”, м. Львів, про розірвання договору купівлі-продажу майнового комплексу від 1 липня 2003 р. та визнання права власності на будівлі і споруди, що входять до майнового комплексу по видобутку, виробництву (розливу) мінеральної води, а також обладнання, агрегати, прилади та інше майно майнового комплексу по видобутку, виробництву (розливу) мінеральної води, зокрема: обладнання для розливу мінеральної води, ємності для зберігання води, машинку по видуву пляшок, компресор, нагрівач повітря, електричний фен. Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що відповідач у порушення умов договору станом на 28 жовтня 2009 р. не оплатив позивачу придбане за договором майно. Вказане, на думку позивача, є істотним порушенням умов договору. Крім цього, позивач посилається на норми ст.ст. 525, 651, 692 ЦК України.

          Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає, що передбачена договором купівлі-продажу від 1 липня 2003 р. грошова сума позивачу станом на 8 грудня 2009 р. не сплачена. Проте просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що в умовах договору відсутнє право позивача вимагати розірвання договору купівлі-продажу у зв”язку із невиконанням покупцем свого обов”язку. Одночасно відповідач просить суд розглядати справу без його участі.

У судовому засіданні, призначеному на 02.02.2010 р., за участю представника позивача та представника Червоноградського міжрайонного бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки Т. Андріанової оглянуто судом інвентаризаційну справу на нерухоме майно, розташоване у с. Любеля по вул. С. Бандери, 14а (справа зареєстрована в техн. Кн. 1 (ю/нж) за № 47).

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, Господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Роблячи такий висновок, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.ст. 611, 651, 653 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Між сторонами у справі 01 липня 2003 р. укладено Договір купівлі-продажу майнового комплексу. На підставі цього договору позивач продав, а відповідач купив майновий комплекс по видобутку, виробництву (розливу) мінеральної води, а саме: 1) Будівлі та споруди, що входять до майнового комплексу по видобутку, виробництву (розливу) мінеральної води (цех, прохідну, вбиральню, водонапірну вежу, огорожу з воротами, свердловину); 2) обладнання, агрегати, прилади та інше майно майнового комплексу по видобутку, виробництву (розливу) мінеральної води (обладнання для розливу мінеральної води, ємності для зберігання мінеральної води, машинку по видуву пляшок, компресор, нагрівач повітря, електричний фен). Загальна вартість майна, проданого за договором, становила 95000 грн. (п.п. 1.1., 1.5. договору). Згідно з умовами договору передача майна мала оформлятись актом приймання-передачі, підписаним сторонами (п. 3.2.). Сторони погодили (п.п. 2.1., 2.2., 2.3.), що оплата вартості майнового комплексу здійснюється відповідачем в строк до тридцяти банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі. Оплата проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідачем грошових коштів, можливі й інші форми розрахунків, що не суперечать чинному законодавству, якщо сторони досягнуть такої згоди.

Відповідно до наявного у матеріалах справи акту приймання-передачі майнового комплексу, позивач 01 липня 2003 року передав відповідачу на підставі вищезгаданого договору будівлі та споруди, що входять до майнового комплексу по видобутку, виробництву (розливу) мінеральної води (цех, прохідну, вбиральню, водонапірну вежу, огорожу з воротами, свердловину), обладнання, агрегати, прилади та інше майно майнового комплексу по видобутку, виробництву (розливу) мінеральної води (обладнання для розливу мінеральної води, ємності для зберігання мінеральної води, машинку по видуву пляшок, компресор, нагрівач повітря, електричний фен), що знаходяться за адресою: Львівська область, Жовківський район, вул. С.Бандери, 14а. Крім цього, позивачем передано відповідачу усю наявну та необхідну технічну, геологічну, технологічну і дозвільну документацію, що стосується виробництва (розливу) мінеральної води, що видобувається на території майнового комплексу. З акта приймання-передачі майнового комплексу вбачається, що майно та документація прийняті відповідачем без недоліків щодо якості та без будь-яких застережень. Станом на день розгляду справи судом, у матеріалах справи відсутні та відповідачем на вимогу ухвал суду не подані докази, які б свідчили про сплату ним позивачу 95000 грн. вартості майна, встановленої п. 1.5. Договору купівлі-продажу майнового комплексу. Відповідач у відзиві пояснює, що не сплатив вартість отриманого майна в зв”язку з відсутністю у нього коштів для виконання свого грошового зобов”язання. Таким чином, відповідач понад 6 років не виконує своїх зобов”язань за договором купівлі-продажу від 1 липня 2003 р. Вказане порушення договору є істотним, так як потягнуло за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору впродовж більш, ніж шести років. Внаслідок такого порушення позивач значною мірою був позбавлений того, на що він мав право розраховувати на підставі договору. Відтак, позовні вимоги в частині розірвання цього договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України обгрунтовані й підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір у справі в цій частині, суд також виходить з того, що недотримання стороною договору порядку розірвання договорів, передбаченого ст. 188 ГК України, при наявності встановлених законом матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови в захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б положенням частини 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, та частині 2 ст. 16 ЦК України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Отже, недотримання вимог частини 2 ст. 188 ГК України щодо обов”язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Такий висновок суду узгоджується з судовою практикою та відповідає висновкам Вищого господарського суду України, викладеним у постанові від 18 вересня 2008 р. у справі № 17/10пд.

Позовні вимоги в частині визнання права власності на майно, яке є предметом оспорюваного договору, суд вважає передчасними та необгрунтованими, виходячи з такого. У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не подані докази того, що після набрання рішенням суду про розірвання спірного договору законної сили відповідач заперечуватиме право власності позивача на це майно, або ж чинитиме позивачу перешкоди у здійсненні цього права. Крім того, у судовому засіданні, призначеному на 02.02.2010 р., судом за участю представника позивача та представника Червоноградського міжрайонного бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки Т. Андріанової оглянуто реєстраційну справу, зареєстровану КН. 1(ю/нж) № 47, на цех по розливу мінеральної води в с. Любеля по вул. С.Бандери, № 14а. З матеріалів згаданої справи вбачається, що відповідач в установленому законом порядку не зарестрував права власності на об”єкти нерухомого майна по вул. С. Бандери, 14а у с. Любеля, набуті на підставі спірного договору купівлі-продажу майнового комплексу від 1 липня 2003 р. У матеріалах справи знаходиться не анульоване та не скасоване реєстраційне посвідчення серії БТІ 000579 від 26 жовтня 2000 р., яке засвідчує право власності позивача на цех площею 960,4 кв. м, прохідну площею 10,8 м кв., вбиральню, водонапірну вежу та споруди в цілому, які розташовані в с. Любеля Жовківського району по вул. С. Бандери за № 14 а.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, судом до уваги не беруться, оскільки норми ч. 2 ст. 651 ЦК України не ставлять у залежність право сторони вимагати розірвання договору за рішення суду від того, чи передбачено таке право самим договором, чи ні.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 80,82,84, 85, 116 ГПК України,суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

          Розірвати Договір купівлі-продажу майнового комплексу, укладений 1 липня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма-Нова” (Львівська область, Жовківський район, с. Любеля, вул. С. Бандери, буд. 14 а, код ЄДРПОУ 30985210) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління № 3” (м. Львів, вул. Сахарова, буд.35, код ЄДРПОУ 32261838).

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління № 3” (м. Львів, вул. Сахарова, буд.35, код ЄДРПОУ 32261838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма-Нова” (Львівська область, Жовківський район, с. Любеля, вул. С. Бандери, буд. 14 а, код ЄДРПОУ 30985210) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя