Рішення № 8076802, 02.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.10                                                                                           Справа№ 32/3

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Малинівський склозавод”, смт.Малинівка Харківська область.

До відповідача: Приватного підприємства „Аматі”, м.Буськ Львівська область.

Про стягнення 20 286,24 грн., з яких 3878,71 грн. –3% річних, 10580,65 грн. пені, 5826,88 грн. інфляційні втрати.

За участю представників сторін:

від позивача: Рісний М.Б. –представник (довіреність б/н від 23.11.2009р.).

від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Малинівський склозавод”, смт.Малинівка Харківська область до Приватного підприємства „Аматі”, м.Буськ Львівська область про стягнення 20 286,24 грн. з яких 10580,65 грн. пені, 3878,71 грн. –3% річних, 5826,88 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 31.12.2009р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 02.02.2010р. Рішення прийнято 02.02.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору. Про порушення провадження у справі відповідачу було відомо, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 5076686 від 14.01.2010р. –вручено 18.01.2010р.

Станом на 02.02.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

19.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Малинівський склозавод” (продавець), в собі генерального директора Корнєєва М.Ю. та Приватним підприємством „Аматі” (покупець), в особі директора Діжак М.Д. було укладено договір №19/08, відповідно до якого продавець зобов’язувався передати у власність покупця склопродукцію (надалі –товар), а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.1.3. договору асортимент, ціна, кількість та загальна вартість товару вказуються в додатках до даного договору, які є його невід’ємною частиною.

15.06.2009р. сторонами підписана специфікація №3 до договору купівлі-продажу склопродукції №19/08 від 19.08.2008р. (надалі - договір), згідно якої сторони досягли згоди про те, що по договору протягом червня-липня 2009р. товар відвантажується на умовах FCA-склад продавця, що знаходиться за адресою: Харківська область, Чугуївський район, смт.Малинівка (умови ІНКОТЕРМС в редакції 2000р.). Згідно п.3. специфікації №3 до договору оплата за товар, вказаний в п.2 даної специфікації, виконується шляхом перерахування грошових коштів безготівковим банківським переводом на розрахунковий рахунок продавця на протязі 2 (двох) банківських днів з моменту поставки кожної окремої партії товару. Моментом поставки являється дата підписання видаткових накладних на кожну партію товару. Згідно п.4. специфікації №3 до договору покупець, при порушенні строків оплати, виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, за кожний день прострочки платежу.

30.11.2009р. господарським судом Львівської області було прийнято рішення у справі №27/143, яким задоволено повністю позовні вимоги ТзОВ „Малинівський склозавод” та вирішено стягнути з Приватного підприємства „Аматі” 207018,95 грн. основного боргу, 9342,50 грн. пені, 2163,62 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, пеня в сумі 9342,50 грн. у справі №27/143 була нарахована за період з 30.06.2009р. по 20.09.2009р.

Станом на 21.12.2009р. (день подання позовної заяви) відповідачем будь-яких проплат на користь позивача на виконання вищевказаного рішення суду у справі №27/143 здійснено не було, відповідно позивач згідно умов ст. 625 ЦК України нарахував інфляційні та 3% річних, що згідно поданого ним розрахунку становлять 5 826,88 грн. інфляційних втрат та 3 878,71 грн. три відсотки річних.

Крім того, позивач на підставі п.4. специфікації №3 до договору від 19.08.2008р., за прострочення оплати нарахував відповідачу пеню за період з 21.09.2009р. по 21.12.2009р., яка згідно поданого ним розрахунку становить 10 580,65 грн.

Загальна сума заборгованості становить 20 286,24 грн., з яких 5 826,88 грн. інфляційні нарахування, 3 878,71 грн. три відсотки річних та 10 580,65 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ГПК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи 30.11.2009р. господарським судом Львівської області було прийнято рішення у справі №27/143, яким позовні вимоги задоволено повністю та вирішено стягнути з Приватного підприємства „Аматі” на користь ТзОВ „Малинівський склозавод” 207018,95 грн. основного боргу, 9342,50 грн. пені, 2163,62 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вищевказана заборгованість виникла на підставі укладеного між сторонами договору №19/08 від 19.08.2008р.

Рішенням у справі №27/143 стягнуто пеню в сумі 9342,50 грн. нараховану за період з 30.06.2009р. по 20.09.2009р.

Станом на 21.12.2009р. (день подання позовної заяви) відповідачем будь-яких проплат на користь позивача на виконання вищевказаного рішення суду у справі №27/143 здійснено не було.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктами 9.1. договору та п.4. специфікації №3 до договору передбачено, що сторона винна в невиконанні (неналежному виконанні) обов’язків по договору, несе відповідальність за таке невиконання (неналежне виконання). Сплата пені (штрафу), які передбачені даним договором, не звільняє винну сторону від виконання обов’язків по цьому договору. Покупець, при порушенні строків оплати, виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, за кожний день прострочки платежу.

Відтак з відповідача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 10 580,65 грн. пені за період з 20.09.2009р. по 21.12.2009р.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 5 826,88 грн. інфляційних нарахувань за період з 30.06.2009р. по 30.11.2009р. та 3 878,71 грн. три відсотки річних за період з 30.06.2009р. по 21.12.2009р.

Оскільки сума основного боргу у розмірі 207 018,95 грн. не була сплачена відповідачем у строки, встановлені договором № 19/08 від 19.08.2008р., то має місце прострочення виконання грошового зобов’язання, а тому позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат, пені та 3 % річних.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями № 3352 від 24.12.2009р. –202,87 грн. держмита і № 3353 від 24.12.2009р. –236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627,629 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Аматі” (80500, Львівська область, м.Буськ, м-н.Незалежності, буд.17; р/р 2600063929 в ЗАТ „Райффайзен Банк „Аваль” Буське відділення; МФО 380805; ЄДРПОУ 34107414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Малинівський склозавод” (63525; Харківська область, Чугуївський район, смт.Малинівка, вул.Соїча, буд.5; п/р 26005002320837 у АТ «ОТП Банк»в м.Київ, МФО 300528; код ЄДРПОУ 32858847) інфляційні нарахування в сумі 5 826,88 грн., три відсотки річних в сумі 3878,71 грн., пеню в сумі 10 580,65 грн., держмито в сумі 202,87 грн. та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя