Рішення № 8076744, 02.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.10                                                                                           Справа№ 6/240

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Фірма “Нафтогазбуд”, м.Львів

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю спільного українсько-польського довірчого товариства з додатковою відповідальністю “С.А.Т.”, м.Львів

про: стягнення 44276грн. 30коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

                                                                       Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Микласевич О.М.

від відповідача: не з’явився

Позивачу, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством “Фірма “Нафтогазбуд” до Товариства з додатковою відповідальністю спільного українсько-польського довірчого товариства з додатковою відповідальністю “С.А.Т.” про стягнення 32615грн. 00коп. основного боргу, 4136грн. 07коп. пені, 1566грн. 84коп. 3 % річних та 5958грн. грн. 39коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 14.12.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.01.2010р. В зв”язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 20.01.2010р. та з метою надання можливості позивачу здійснити перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, ухвалою суду від 20.01.2010р. розгляд справи відкладено на 02.02.2010р.

          В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, подав суду перерахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від 02.02.2010р. відповідно до якого позивач уточнив позовні вимоги в частині інфляційних втрат до 5433грн. 78коп. та 3 % річних до 1260грн. 59коп.

Відповідач в судове засідання 02.02.2010р. не з'явився, письмового пояснення на позов не подав, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Господарському суду пред`явлено достатньо матеріалів, що дає можливість відповідно до ст.75 ГПК України розглянути позов при відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд встановив:

01.04.2008р. між сторонами укладено договір № 01/04/08 на перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до якого позивач зобов”язався здійснювати перевезення вантажів відповідача (замовника за договором), а замовник своєчасно оплачувати вартість послуг перевезень відповідно до умов договору ( п.п.1.1., 2.2.6.).

Відповідно до п.3.2. договору оплата послуг перевізника (позивача) здійснюється замовником (відповідачем) на підставі відповідного документу, що засвідчує факт надання послуг з перевезення (товарно-транспортні накладні, акти здачі приймання робіт і вантажу) протягом 10 днів з моменту його підписання шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок перевізника.

Загальна вартість наданих відповідачу послуг перевезення за період з 01.04.2008р. по 27.10.2008р. становила 55976грн. 60коп. Однак, відповідач належним чином своїх зобов”язань в повному обсязі не виконав, станом на 01.12.2009р. неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 32615грн. 00коп.

          Відповідно до ч.1 ст. 307 Господарського кодексу та аналогічних положень ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов”язанням, відповідно до вимог ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.2 договору та ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку за період з 06.11.2008р. по 06.05.2009р. становить 4136грн.07коп.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до поданого суду перерахунку інфляційні втрати в розмірі 5433грн. 78коп. та 1260грн. 59коп. 3% річних за період з 06.11.2008р. по 02.02.2010р. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю з врахуванням уточненого перерахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.509,525,526,530,625,909 ЦК України, ст.ст.193,231,307 ГК УКраїни ст.ст.33,34,44,49,75,82,84 ГПК України, суд –

                                         ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю спільного українсько-польського довірчого товариства з додатковою відповідальністю “С.А.Т.”, м.Львів, вул.Чайковського, 31 (ідентифікаційний код 20800375) на користь Публічного акціонерного товариства “Фірма “Нафтогазбуд”, м.Львів, вул.Стрийська, 144 (ідентифікаційний код 01293961) 32615грн. 00коп. основного боргу, 4136грн. 07коп. пені, 5433грн. 78коп. інфляційних втрат та 1260грн. 59коп. 3 % річних, 434грн. 44коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя