Рішення № 8076663, 10.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.10                                                                                           Справа№ 29/157

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ",

м. Львів,

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю “Арко-Трейд”, м.Трускавець,

про: стягнення 2’843,20 грн.

Суддя М. Синчук

За участю представників:

позивача:Дмитришин М. П.- дов. від 01.12.2009 р.,

відповідача:не з’явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ" до товариства з обмеженою відповідальністю “Арко-Трейд” про стягнення 2’843,20 грн. Ухвалою від 21.12.2009 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 21.01.2010 р. Розгляд справи відкладено на 10.02.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач, отримавши товар від позивача, не здійснив його оплати, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 2’701,49 грн. Крім того, відповідачу нараховано 59,23 грн. –3% річних, 82,48 грн. інфляційних збитків.

В судове засідання 21.01.2010 р. представник відповідача не з’явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №5006246 від 28.12.2009 р., причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали від 21.12.2009 р. не виконав без поважних причин.

В судове засідання 10.02.2010 р. представник відповідача повторно не з’явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, проти позову у встановленому порядку не заперечив. Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем існує господарське зобов’язання, яке містить ознаки договору купівлі-продажу, що підтверджується видатковими накладними, підписаними та засвідченими печатками позивача та відповідача, а також банківськими виписками. За умовами цього зобов’язання продавець (позивач у справі) зобов’язується продати покупцю (відповідач у справі) товар, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити його.

На виконання умов зобов’язання позивачем поставлено відповідачу товар на підставі довіреностей відповідача, виданих його повноваженим особам, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач товар прийняв, що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи, однак оплату за отриманий товар здійснив частково, що підтверджується виписками з банку.

На адресу відповідача було направлено претензію-вимогу від 01.07.2009 р., якою позивач просив провести повний розрахунок за отримані будівельні матеріали впродовж семи днів.

Станом на 02.09.2009 р. заборгованість відповідача за отримані будівельні матеріали становить 4’831,03 грн.

Наявність заборгованості перед позивачем підтверджується гарантійним листом, яким відповідач просить відтермінувати проплату за отриманий товар до 14.09.2009 р., а також видатковими накладними та довіреностями на отримання товару.

03.09.2009 р. відповідач повернув частину будівельних матеріалів згідно з видатковою накладною (повернення) №-000000041 від 02.09.2009 р. на суму 129’54 грн.

Крім того, 09.09.2009 р. та 17.09.2009 р. відповідач провів частковий розрахунок з позивачем в сумах 1’000,00 грн. та 1’000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками. Станом на 17.09.2009 р. заборгованість перед позивачем становить: (4’831,03 - 129,54 - 1’000,00 - 1’000,00) 2’701,49 грн.

На день розгляду справи відповідач заборгованість у сумі 2’701,49 грн. не погасив, доказів зворотнього суду не представлено.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, відповідачу була пред’явлена претензія-вимога від 01.07.2009 р., якою позивач просив провести повний розрахунок впродовж семи днів з моменту отримання цієї претензії-вимоги. Таким чином, відповідач повинен був сплатити суму заборгованості до 08.07.2009 р. включно.

Враховуючи ту обставину, що відповідач отримав товар від позивача, не здійснив його оплати в строк, визначений гарантійним листом та претензією-вимогою чим порушив узяті на себе зобов’язання, суд вважає вимоги позивача про стягнення 2’701,49 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 59,23 грн. –3% річних та 82,48 грн. інфляційних збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 193 ГК України, ст. ст. 22, 625 ЦК України, ст. ст. 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Арко-Трейд” (адреса: вул. Мазепи, 23, м. Трускавець, 82200; код ЄДРПОУ 32464371) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ" (адреса: вул. Л.Курбаса, 4/8, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ 23268449) 2’701,49 грн. основного боргу, 59,23 грн. –3% річних, 82,48 грн. інфляційних збитків, 102,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя