Рішення № 80764759, 18.03.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5103/18

Провадження № 2/206/98/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2019 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

в складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Стахів О.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3

ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, Самарський районний у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпрі ради про визнання шлюбу недійсним та фіктивним з моменту його укладення

І. Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідачів та пояснення третіх осіб.

02.07.2004 відповідач ОСОБА_4, який приходиться рідним дядьком позивачу, зареєстрував шлюб із відповідачем ОСОБА_3 Між тим, такий шлюб було зареєстровано без вільної згоди ОСОБА_4, оскільки на момент його реєстрації, останній страждав важким психічним розладом, а відтак не міг керувати своїми діями та усвідомлювати їх, крім того, ОСОБА_4 не мав будь-якої освіти, таким чином, останній не міг не підписати ні прочитати текст заяви про реєстрацію шлюбу. На думку позивача, реєстрація вказаного шлюбу була вчинена з метою набуття відповідачем ОСОБА_3 житлових прав, а саме на право користування квартирою АДРЕСА_1 (далі - квартира), де вона на сьогодні проживає, як член сім'ї ОСОБА_4 На думку позивача, про вказане свідчить наявність іншої цивільної справи, де ОСОБА_3 будучи в статусі третьої особи, подала позовну заяву про визнання за нею права користування вказаною вище квартирою, переоформлення на ім'я ОСОБА_4 особистого рахунку в КП «ЖКСР» ДМР як на уповноваженого наймача, тоді коли уповноваженим наймачем була - ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, та реєстрації ОСОБА_3 у вказаній квартирі, яка згодом була скасована. В той же час, письмової згоди, позивач, який також є членом сім'ї відповідача ОСОБА_4, на вселення відповідача ОСОБА_3, не надавав, та взагалі заперечує проти її проживання у вказаній квартирі, а отже проживання ОСОБА_3 порушує права позивача щодо неприватизованої квартири. Також, позивач звернув увагу на той факт, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області відповідача ОСОБА_3 було виселено із квартири, а позивача та третю особу - ОСОБА_6, яка є матір'ю позивача вселено. На сьогодні, відповідач ОСОБА_4 перестав виконувати вказане рішення та перестав давати доступ до квартири, через заперечення відповідача ОСОБА_3, яка в порушення рішення суду продовжує проживати у квартирі. На підставі вищевикладеного позивач просив визнати шлюб укладений між відповідачами недійсним та фіктивним з моменту його укладення (т. 1 а.с. 2-10).

Не погоджуючись із обставинами викладеними у позові, а також із заявленими вимогами, відповідач ОСОБА_3 зазначила таке. Так, позовна заява, в порушення ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, не містить відомостей про те, за захистом якого суб'єктивного права позивач звернувся до суду, як це право порушується, не визнається або оспорюється відповідачами саме внаслідок реєстрації шлюбу між відповідачами. Крім того, позивач не обґрунтовує яким чином обраний ним спосіб захисту забезпечить відновлення його порушеного права, якщо таке є. На думку відповідача реєстрація шлюбу між нею та ОСОБА_4 жодним чином не порушує та не зачіпає будь-яких прав позивача, отже у випадку якщо шлюб буде визнаний недійсним непорушені права та інтереси позивача не будуть відновлені, оскільки не пов'язані із їхнім шлюбом. Крім того, позивач не має права звертатись з таким позовом в інтересах ОСОБА_4, оскільки законом таке право йому не надано, таким чином, за відсутності порушеного права та як стороння людина, останній не має права на ініціювання питання про визнання шлюбу відповідачів недійсним, ставити питання про витребування документів про стан психічного здоров'я ОСОБА_4, які є конференційною інформацією, вимагати призначення психіатричної експертизи, тощо. Додатково відповідач зазначила, що шлюб між нею та ОСОБА_4 був укладений та зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому, дійсно ОСОБА_4 є інвалідом ІІ групи, однак, жодного дня на лікуванні у психіатричній лікарні не знаходився, з 1966 року і до виходу на пенсію - 1997 рік він працював на заводі арматурником та електрозварником, недієздатною особою визнаний не був. Шлюб укладався відповідачами заради створення сім'ї. Понад 14 років вони живуть як сім'я, піклуються один про одного, разом відпочивають, відвідують гостей. На думку відповідача, даний позов виник у зв'язку із розглядом іншої цивільної справи за житловим спором. Таким чином, відповідач зазначила, що якщо позивач вважає порушеними його житлові права він повинен використовувати належні і передбачені законом способи захисту, а не втручатись у особисте та сімейне життя відповідачів та руйнувати їхній шлюб. Щодо реєстрації шлюбу з метою отримання житлових прав, відповідач зазначила, що на момент одруження вона була забезпечена житлом, більш того весняно-літній період вони з відповідачем проживають у її будинку, що знаходиться в Магдалинівському районі. Спори щодо користування спірною квартирою тривають з 1990 року, тобто за довго до реєстрації оспорюваного шлюбу, оскільки мати позивача - ОСОБА_6 використовує будь-які способи щоб виселити її з квартири і привласнити її всупереч правам інших осіб (т. 1 а.с. 87-92).

Заперечуючи проти обставин викладених у відзиві на позов позивач наполягав, що оспорюваний шлюб порушує житлові права позивача, оскільки відповідач, в порушення рішення суду, яким її було виселено із квартири, повторно вселилась у неї, та продовжує в ній проживати як дружина ОСОБА_4, без згоди позивача (т. 1 а.с. 123-126).

Відповідач ОСОБА_4 у своєму відзиві на позов зазначив, що їхній шлюб з ОСОБА_3 було укладено виключно для створення сім'ї, вони поважать, підтримують і кохають один одного. Відповідач додатково звернув увагу, що позивач не має родинних стосунків з ним, а також те, що за зареєстрованою адресою позивач ніколи не проживав (т. 1 а.с. 161-163).

Також, не погоджуючись із заявленими позовними вимогами третьою особою - Самарським районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було надано письмові заперечення за змістом яких було вказано, що актовий запис про шлюб № 150 від 02.07.2004 було складено в присутності наречених (відповідачів) в приміщенні відділу державної реєстрації актів цивільного стану громадян та скріплено їх власними підписами. При реєстрації шлюбу жодних порушень законодавства допущено не було. Інформації про те, що наречений страждає важким психічним розладом, проходить амбулаторне лікування у психіатра до відділу не надходило (т. 1 а.с. 63).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

28.09.2018 провадження у справі відкрито, призначено підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 60).

23.10.2018 на адресу суду від Самарського районного у м. Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшли письмові заперечення по справі (т. 1 а.с. 63).

23.10.2018 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, яке було залишено без розгляду, а документи повернуто позивачу (т. 1 а.с. 67-68, 73-74).

23.11.2018 на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 87-92).

12.11.2018 від представника позивача надійшло клопотання про зобов'язання третьої особи - Самарський районний у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області надати суду докази, а саме: актовий запис про шлюб, акт про виділення та знищення заяв відповідачів про укладення шлюбу, яке судом було залишено без розгляду (т. 1 а.с. 110-111, 115).

23.11.2018 від представника позивача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (т. 1 а.с. 112).

29.11.2018 від представника позивача надійшло клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи в задоволенні якої судом було відмовлено (т. 1 а.с. 120-121, т. 2 а.с. 68-70).

06.12.2018 представником позивача до канцелярії суду було подано відповідь на відзив (т. 1 а.с. 123-126).

03.12.2018 від представника позивача надійшло клопотання про виклик свідків, яке було задоволено у судовому засідання, та про продовження позивачу процесуального строку для подання доказів (т. 1 а.с. 128-129, 130-132, 147).

13.12.2018 від третьої особи - Органу опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпрі ради надійшов лист, за змістом якого представник третьої особи просив розгляд справи проводити у їхню відсутність (т. 1 а.с. 135).

14.12.2018 від представника відповідача надійшло клопотання про виклик свідків, яке було задоволено у судовому засіданні (т. 1 а.с. 136, 147).

04.01.2019 від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 161-163).

25.01.2019 представником позивача до канцелярії суду було подано клопотання про долучення доказів та поновлення строків для їх долучення, яке судом було задоволено (т. 2 а.с. 6, 44).

27.02.2019 представником позивача було подано уточнене клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи в задоволенні якого було відмовлено (т. 2 а.с. 47-48, 65-67).

Під час розгляду справи судом було заслухано сторони їх представників, допитано свідків, лікаря - психіатра, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

18.03.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до копії ордеру № 02-211, виданого Житлово-комунальним відділом Придніпровської ДРЕС міста Придніпровська 25.08.1958, ОСОБА_9 було надано право на заняття квартири АДРЕСА_1, для проживання членів його сім'ї в кількості 5 чоловік (т. 1 а.с. 36).

Щодо оспорюваного шлюбу.

02.07.2004 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Самарського районного управління юстиції м. Дніпропетровська було зроблено запис № 150, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 (т. 1 а.с. 11).

Згідно із копією актового запису про шлюб № 150 від 02.07.2004, у вказаному документі містяться відомості про осіб, які реєструють шлюб, а саме про: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, їхнє громадянство, місце проживання та підписи вказаних осіб (т. 1 а.с. 194).

У відповідності до копії акту № 1/03-114 про виділення до знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню, затвердженого начальником Дніпропетровського міського управління юстиції Горбалінським В.В. 12.02.2008, заяви громадян про реєстрацію шлюбу з 13.01.2004 по 27.12.2004, були знищені шляхом їх подрібнення та спалення (т. 1 а.с. 195-196).

Щодо особи ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Відповідно до копії посвідчення НОМЕР_6 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію, яка призначена йому у зв'язку із ІІ групою інвалідності, з 25.05.1997 - безстроково (т. 1 а.с. 12).

В той же час, відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, наявна інформація про те, що з 1966 року по 1997 рік працював на посадах арматурника ІІ розряду, електрозварника ІІ розряду на підприємствах. На титульній сторінці трудової книжки наявна інформація, що володілець трудової книжки неграмотний, також наявний підпис ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 93-95).

Згідно із листом Органу опіки та піклування Самарської районної у місті Дніпрі ради № 2-17/1800 від 13.12.2018 ОСОБА_4 на обліку в органі опіки та піклування Самарської районної у місті Дніпрі ради, як особа, яка в судовому порядку визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена, та над якою встановлено опіку або піклування, не перебуває (т. 1 а.с. 135).

Відповідно до листа Головного лікаря КЗ «ДМП № 1» ДМР Вишневської Н.Г. № 11/669 від 12.12.2018 ОСОБА_4 знаходиться під наглядом лікаря-психіатра КЗ «ДМП № 1» ДМР з діагнозом: «Помірна розумова відсталість». Захворювання не є прогредієнтним, медикаментозного лікування не потребує (т. 1 а.с. 137).

Відповідно до довідки до акта медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 491849 від 30.03.2016, ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства, ІІІ група з 01.04.2016 (т. 1 а.с. 44).

Згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_12 та ОСОБА_6, між якими 10.05.1975 було укладено шлюб, відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_8, який було розірвано 23.05.1989 - свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_9 (т. 1 а.с. 45 - 47).

Щодо відносин, які склались між сторонами з 1990 року по час розгляду справи.

22.11.1990 рішенням Української Радянської Соціалістичної Республіки, по цивільній справі № 2-1085/90 у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_4 про зміну договору найма жилого приміщення відмовлено, у зв'язку із тим, що в малометражних квартирах, в яких суміщені ванні кімнати та санвузли, договори найму не підлягають зміні (т. 1 а.с. 104).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.03.2006 ОСОБА_8, ОСОБА_4, а також ОСОБА_6, ОСОБА_13 в задоволенні позовних та зустрічних вимог відмовлено повністю.

30.08.2006 апеляційним судом Дніпропетровської області у вказаній вище цивільній справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_13 про визнання втратившими право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.03.2006 було скасовано в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3, та виселено ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1. Вказане рішення у відповідній частині мотивовано тим, що ОСОБА_3 вселилась в спірну квартиру у вересні 2004 року за дозволом наймача - ОСОБА_8, але при цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_1, які мають право користуватись вказаною квартирою, письмової згоди на її вселення не давали. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.03.2006 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_8 та ОСОБА_4 до ОСОБА_6 і ОСОБА_1 про визнання втратившими право користування житловим приміщенням залишено без зміни (т. 1 а.с. 21-23).

27.11.2006 державним виконавцем Державної виконавчої служби у Самарському районі м. Дніпропетровська Семиренком Є.О. було складено акт про те, що 27.11.2006 було проведено виконання рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська, яким ОСОБА_3 було виселено (т. 1 а.с. 24).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська 30.12.2009 у цивільній справі № 2-85/09 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_8, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_1, треті особи: КВЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська, Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про визнання осіб такими, що втратили право на житло та зняття з реєстраційного обліку та зустрічної позовної заяви ОСОБА_6, ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа КВЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська про визначення порядку користування житловим приміщенням, відкриття окремого особистого рахунку та виселення, відмовлено повністю (т. 1 а.с. 105-106).

Вказане вище рішення, зокрема, було мотивовано тим, що доводи позивачів ОСОБА_8 та ОСОБА_4 про те, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_1 починаючи з 1989 року не користуються спірним приміщенням без поважних причин, у зв'язку з чим вони втратили право користування цим житлом, суд не може вважати такими, що відповідають дійсності, оскільки спростовуються зібраними матеріалами цивільної справи, а саме рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.08.2006, за змістом якого, починаючи з 1987 року між сторонами по справі виникли неприязні стосунки, у зв'язку із чим відповідачі не завжди мали можливість перебувати у спірній квартирі, в якій знаходились їхні речі, та необхідністю лікування і догляду хворої матері ОСОБА_15, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 При цьому суд дійшов до висновку, що ОСОБА_3 повторно була вселена у спірну квартиру як член сім'ї наймача, будучи дружиною сина позивача ОСОБА_4 без письмової згоди на вселення відповідачів, які перестали бути членами сім'ї наймача та постійно не проживають у спірній квартирі. Рішення набрало чинності 25.03.2010 (т. 1 а.с. 105-106).

07.10.2016 у цивільній справі № 206/418/16-ц за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_1, треті особи: Комунальне підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради та Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визначення особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи: Комунальне підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3 про вселення, Самарським районним судом м. Дніпропетровська було відмовлено повністю.

25.01.2017 апеляційним судом Дніпропетровської області рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07.10.2016 в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог було скасовано. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи: Комунальне підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3 про вселення були задоволені. Вселено ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_2 (в минулому Кантемирівська) в місті Дніпрі. В іншій частині рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07.10.2016 залишено без змін. Прийнятим рішенням встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 відсутні у спірній квартирі з 2000 року у зв'язку із конфліктом між сторонами з приводу користування вказаним житловим приміщенням, тобто з поважних причин (т. 1 а.с. 25-27).

24.10.2016 між КП «ЖГ Самарського району» ДМР та ОСОБА_4 було укладено типовий договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, відповідно до якого ОСОБА_4 та членам його сім'ї було надано у безстрокове користування квартиру АДРЕСА_3 (Кантемирівська) в м. Дніпро на підставі ордеру (т. 1 а.с. 38-40).

25.10.2016 ОСОБА_4 було надано письмову згоду на реєстрацію у квартирі ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 41).

14.11.2016 висновком за результатами службової перевірки, затвердженого директором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Пономарьовим А.С., було скасовано реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою: квартира АДРЕСА_2 (в минулому Кантемирівська) в місті Дніпрі, у зв'язку із тим, що ОСОБА_3 разом із завою про реєстрацію місця проживання від 25.10.2016 подала типовий договір найму житла, укладеного 24.10.2016 між КП «ЖГ Самарського району» ДМР та ОСОБА_4, в якому містились завідомо неправдиві дані, що призвело до порушення прав інших осіб (т. 1 а.с. 33-35).

01.12.2017 у цивільній справі № 206/6434/17 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою було відкрито провадження, що підтверджується відповідною копією ухвали (т. 1 а.с. 15).

24.04.2018 у цивільній справі № 206/6434/17 було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання права користування житловим приміщенням та об'єднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою, яку зупинено до розгляду даної цивільної справи (т. 1 а.с. 16-19).

Так, відповідно до копії довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 9497 від 10.10.2017 за адресою: квартира АДРЕСА_1, до складу сім'ї/зареєстрованих/ входять: ОСОБА_8 уповноважений власник, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4 син, ОСОБА_6, ОСОБА_1 онук (т. 1 а.с. 42, 43).

Відповідно до листа ГУ НП в Дніпропетровській області № 12/8-2350 від 11.05.2018 ОСОБА_6 було здійснено виклик 04.05.2018 співробітників поліції, у зв'язку із тим, що один із співмешканців квартири АДРЕСА_1 замінив замки, через що заявниця не може потрапити до своєї квартири (т. 1 а.с. 29).

08.06.2018 ОСОБА_1 звернувся з заявою до начальника Самарського ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ про поновлення виконавчого провадження у цивільній справі № 206/418/16-ц та вселення його та ОСОБА_6 у квартиру АДРЕСА_2 (в минулому Кантемирівська) в місті Дніпрі (т. 1 а.с. 30).

23.07.2018 державним виконавцем було складно акт про те, що ОСОБА_4 вільний доступ до квартири не заперечується. Встановлено, що його жінка, яка є іншою особою у виконавчому провадженні, перешкоджає вільному доступу до квартири (т. 1 а.с. 32).

В той же час, відповідно до копії свідоцтва на право приватної власності на житловий будинок, ОСОБА_3 є власником цілого житлового будинку АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 97).

За змістом довідки № 604, виданої 27.12.2018 В.о. старости Виконавчого комітету Чумаківської сільської ради Козирським В.В., ОСОБА_3 і її чоловік дійсно в літній період проживають та доглядають за присадибною ділянкою за адресою: АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 181).

Щодо отриманих судом показів свідків.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_18, яка є хрещеною матір'ю позивача, суду показала, що реєстрація шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_4 була здійснена з метою виселення ОСОБА_6 та ОСОБА_1 з квартири.

Свідок ОСОБА_19 показала, що її чоловік хрестив ОСОБА_1, шлюб укладений між відповідачами є фіктивним.

Свідок ОСОБА_12, який приходиться рідним братом відповідачу ОСОБА_4, батьком позивачу та колишнім чоловіком ОСОБА_6, суду показав, що відповідачі познайомились у 2003 році, а одружились у 2004 році, укладати шлюб їх ніхто не примушував, проживають разом близько п'ятнадцяти років. ОСОБА_4 до четвертого класу відвідував із ним школу, однак не офіційно, в психіатричних лікарнях не лежав, має вади у спілкуванні. ОСОБА_6 має на меті виселити ОСОБА_3 та вселитись у спірну квартиру. Свідок часто спілкується з відповідачами, зустрічаються на святах.

Допитаний судом в якості свідка лікар - психіатр ОСОБА_20 суду показав, що ОСОБА_4 повноцінний член суспільства, додатково зазначив, що ОСОБА_4 має діагноз - помірна розумова відсталість, його недієздатність не встановлена.

ІV. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність. При цьому, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В підтвердження обставин викладених у позові, а саме: наявності у ОСОБА_4 важкого психічного розладу станом на дату укладення оспорюваного шлюбу (02.07.2004) позивачем суду було надано копії довідки Сер МСЕ - ДНА-01 № 034222 та висновку лікарської комісії медичного закладу, які судом відхиляються з підстав наведених нижче.

Так, згідно із копією довідки Сер МСЕ - ДНА-01 № 034222 від 27.05.1997 наявна наступна інформація: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, огляд якого проводився вперше, група інвалідності - ІІ, причина інвалідності - загальне захворювання, рекомендовані заходи по відновленню працездатності - нагляд та лікування у психіатра (т. 1 а.с. 13).

В той же час, вказана довідка не може свідчити про наявність у позивача важкого психічного розладу.

Відповідно до копії висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу № 1260, хворий ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом ІІ групи з 27.05.1997 - безстроково, за рівнем обмеження життєдіяльності: обмежений в обслуговуванні, обмежений в здатності до орієнтації, обмежена здатність до спілкування, обмеження здатності контролювати свою поведінку, у зв'язку із чим потребує постійного стороннього догляду. Висновок дійсний до 16.11.2018.

В той же час, копія вказаного висновку не містить дати його складення, також із копії документу не можливо встановити інформації про заклад охорони здоров'я, та членів комісії закладу які складали відповідний висновок (т. 1 а.с. 14).

Крім того, в підтвердження інших обставин справи, позивачем до матеріалів справи було долучено копію рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10.01.2018, яку було отримано з реєстру судових рішень. Враховуючи викладене, а також те, що із вказаної копії неможливо встановити фізичну особу відносно якої стосується таке рішення, а також те, що така копія не засвідчена у відповідності до вимог чинних нормативно-правових актів (Інструкція з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затверджена Наказом Державної судової адміністрації України 17.12.2013 № 173), судом такий доказ відхиляється.

На підтвердження здійснення оплати комунальних послуг, отриманих за адресою: квартира АДРЕСА_1 зі сторони відповідача було надано копій квитанцій про оплату комунальних послуг, де ОСОБА_3 є платником за комунальні послуги, однак такі докази, також, підлягають відхиленню, оскільки в долучених копіях квитанцій відсутня інформація за якою адресою була здійснена відповідна оплата (т. 1 а.с. 98-103).

V. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частина 2 ст. 24 СК України передбачає, що реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.

Так, ст. 38 СК України передбачено, що підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу (досягнення шлюбного віку, добровільності шлюбу, одношлюбності, реєстрації шлюбу між родичами або усиновленими).

Пунктами 3, 4 ст. 39 СК України встановлено, що недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною. За заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з особами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті.

Згідно із ч. 1 ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

При цьому, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про психіатричну допомогу» тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.

В той же час, частиною 1 ст. 39 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Статтею 40 ЦК України передбачено, що фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

Окрім того, частиною 2 ст. 40 СК України встановлено, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

Частинами 1, 4 ст. 45 СК України передбачено, що недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України. Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.

При цьому, стаття 42 СК України передбачає, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

Так, позивач звернувся до суду за захистом та відновленням свого порушеного права, а саме житлового права, до порушення якого, на думку позивача, призвела реєстрація у 2004 році шлюбу відповідачами, оскільки відповідач ОСОБА_3 будучи дружиною відповідача ОСОБА_4 вселилась у спірну квартиру без письмової згоди позивача, який має рівні права із наймачем.

В той же час, суд не може погодитись із тим, що у даному випадку мало місце порушення права позивача з огляду на таке.

Статтею 64 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

При цьому, статтею 65ЖК УРСР встановлено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

В той же час, судами неодноразово було встановлено, що позивач перестав бути членом сім'ї відповідача ОСОБА_4 (через розірвання шлюбу з ОСОБА_12 - сином первісного наймача) та постійно не проживає у спірній квартирі (через неприязні стосунки, та необхідністю лікування і догляду хворої матері ОСОБА_6), а відтак його (позивача) письмова згода на проживання у квартирі відповідача ОСОБА_3 об'єктивно нічим не передбачена, таким чином, судом не встановлено порушення житлового права позивача, яке виражається лише у проживанні ОСОБА_3 без його письмової згоди, аналогічного висновку прийшов у своєму рішенні Самарський районний суд м. Дніпропетровська від 30.12.2009, яке набрало чинності.

Додатково слід звернути увагу й на ту обставину, що достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість ОСОБА_4 керувати своїми діями та надавати собі звіт у вчиненні таких дій, як на момент реєстрації оспорюваного шлюбу так і на момент розгляду справи, суду надано не було, як наслідок і підстав для призначення за клопотанням представника позивача відповідної (судово-психіатричної) експертизи, враховуючи надані у судовому засіданні пояснення самого ОСОБА_4 та лікаря-психіатра ОСОБА_20, призначення якої, відповідно до ст. 105 ЦПК України, призвело б до втручання у фізичну недоторканність відповідача, а відтак - у його приватне життя, що є порушенням ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (підстави для відмови у задоволенні клопотання представника позивача щодо призначення судово - психіатричної експертизи наведено в ухвалі суду від 14.03.2019 у даній справі).

Посилання позивача на той факт, що ОСОБА_4 не мав будь-якої освіти, як наслідок не міг поставити свій підпис у заяві про реєстрацію шлюбу, також, суд відхиляє з тих підстав, що відсутність освіти не може свідчити про неможливість особи за час його життя оволодіти навиком виконання власного підпису, враховуючи також те, що відповідач ОСОБА_4 безпосередньо у судовому засіданні продемонстрував відтворення власного підпису на папері, та вказав на свій підпис в копії актового запису, а також наявності його підпису на інших документах, судових розписках про дату та час судового засідання, а також, його трудовій книжці, копія якої міститься у матеріалах цивільної справи.

Слід зазначити, що вказані вище обставини, також, були підставою для відмови в задоволенні клопотання позивача про проведення судової почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_4 в актовому записі, враховуючи, також і пояснення ОСОБА_4 за якими останній пояснив у судовому засіданні, що в актовому записі про шлюб підпис виконано саме ним, що було його власним волевиявленням.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні на поставлені питання пояснював, що саме він ставив підпис в заяві про реєстрацію шлюбу, те, що він бажає жити у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, у них склались міцні стосунки, вони турбуються один про одного, а також тривалість їхнього спільного проживання як подружжя (понад п'ятнадцять років), характер їхніх взаємин, спільний відпочинок, той факт, що відповідач з 1966 року по 1997 працював на підприємствах,а також і те, що з 1990 по сьогодні відповідач ОСОБА_4 займав (є) активну громадську позицію у відстоюванні своїх житлових прав, про що свідчить рішення судів, де останній неодноразово виступав в якості позивача та відповідача, суд приходить до висновку, що підстави для визнання шлюбу недійсним та фіктивним відсутні.

Щодо наданих у судовому засіданні показів свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_18, які є хрещеними родичами позивача та його матері - третьої особи, та які продовжують з ними спілкування, а саме: щодо фіктивності оспорюваного шлюбу, то такі доводи свого підтвердження під час розгляду справи не знайшли та спростовуються показами свідка ОСОБА_12 та іншими встановленими судом обставинами.

При цьому варто зауважити, що крім іншого, судом було встановлено, що між сторонами дійсно виникли неприязні стосунки, однак, визнання оспорюваного шлюбу недійсним, у даному конкретному випадку, не позбавить відповідачів можливості повторно укласти шлюб та продовжувати проживати разом у спірній квартирі однією сім'єю.

Не можна залишити поза увагою зазначені позивачем дійсні наміри звернення до суду з даним позовом, а саме відсутність будь-яких претензій до ОСОБА_4 як відповідача та наявність бажання будь-яким шляхом вирішити свої житлові питання.

Крім вищевикладеного - ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

В той же час, судом під час розгляду даної цивільної справи було встановлено втручання позивача до приватного та сімейного життя відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що полягало у пред'явленні безпідставного позову, заявлені клопотань, в тому числі, про проведення судово-психіатричної експертизи, оспоренні шлюбу, реєстрація якого жодним чином не порушує права позивача, фіктивність/дійсність якого жодного разу з 2004 року не була предметом розгляду у судовому порядку.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за різними ознаками (частина перша та друга статті 24 Конституції України).

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, їх представників, допитавши свідків та лікаря-психіатра, оцінивши наявні докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 має бути відмовлено повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 39, 40 ЦК України, ст. ст. 21-40СК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6, РНОКПП НОМЕР_1) до відповідачів ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_3), треті особи: ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_6, РНОКПП НОМЕР_4), Самарський районний у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (49112, м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33383503), Орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпрі ради (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, 51, код ЄДРПОУ 25724070) про визнання шлюбу недійсним та фіктивним з моменту його укладення відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28.03.2019.

Головуючий суддя: К.С. Маштак