Ухвала суду № 80763893, 28.03.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/3418/18

№ 1-кс/183/739/19

28 березня 2019 року м. Новомосковськ

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Крохмалюк І.П., секретар судового засідання Данильченко Т.В., розглянувши клопотання слідчого Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1, погоджене прокурором Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 23.05.2018 року за № 12018040350000980 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України,

за участю:

прокурора Тихонова М.С.,

захисника ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И Л А:

До слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку ст.. 170 КПК України надійшло клопотання слідчого Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1, погоджене прокурором Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна. В обґрунтування свого клопотання слідчий зазначив, що досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_4, будучи директором Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦДОРРЕМБУД» (далі – ТОВ «СПЕЦДОРРЕМБУД») код ЄДРПОУ 40196224, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції на Товаристві, тобто відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, будучи службовою особою, підозрюється в скоєнні ряду умисних злочинів за таких обставин.

30.05.2017 року між Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської ОДА, в особі директора ОСОБА_5 та ТОВ «СПЕЦДОРРЕМБУД», в особі директора ОСОБА_4 укладено договір на виконання робіт по об’єкту «Капітальний ремонт вул. Лісова, с. Новоселівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області» № 68.

Під час надання послуг за вказаним договором у директора ТОВ «СПЕЦДОРРЕМБУД» ОСОБА_4 виник умисел на заволодіння чужим майном, шляхом внесення в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей, а саме частиною бюджетних коштів, які зобов`язався сплатити Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації під час виконання зазначених робіт.

Так, у вересні 2017 року, більш точну дату досудовим розслідуванням не встановлено, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, а саме грошовими Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, ОСОБА_4, будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, зловживаючи своїм службовим становищем, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно, із корисливих мотивів, достовірно знаючи, що ряд ремонтних робіт за договором на виконання робіт по об’єкту «Капітальний ремонт вул. Лісова с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області» № 68 від 30.05.2017 року ним особисто, працівниками Товариства та будь-якими іншими особами не виконувались, вніс в офіційні документи – акти форми КБ-2В за серпень 2017 року № 7/115 від 19.08.2017 року та № 7/118 від 22.08.2017 року завідомо неправдиві відомості про об`єми виконаних робіт та їх вартість, в яких вказав, що під час виконання робіт за вказаним договором на поперечному профілі конструкції дорожнього одягу типа № 1 на довжині 1, 010 км, виконувалися наступні види робіт: розбирання дорожнього одягу 295,65 м3; навантаження сміття 466,26 тонн; перевезення сміття 466,26 тонн; улаштування щебеневої основи 202 м3, тим самим вчинив службове підроблення, тобто внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, та видав до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської ОДА офіційні документи – акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року № 7/115 від 19.08.2017 року та № 7/118 від 22.08.2017 року, в які були внесені завідомо неправдиві відомості про об`єми виконаних робіт та їх вартість.

Після чого, службовими особами Головного управління державної казначейської служби у Дніпропетровській області на підставі завідомо підроблених актів форми КБ-2В за серпень 2017 року № 7/115 від 19.08.2017 року та № 7/118 від 22.08.2017 року, згідно яких фактична невідповідність виконаних робіт складає 311.692,79 грн., які мали всі необхідні реквізити і підтверджували факти, що мають юридичне значення та ззовні оформлені правильно, було складено платіжні доручення № 13882 від 19.08.2017 року, № 13894 від 22.08.2017 року та № 14265 від 25.10.2017 року, згідно з якими з казначейського рахунку №35424105085140 перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «СПЕЦДОРРЕМБУД» № 26009300002305 відкритий в ПАТ «АБ» РАДАБАНК», бюджетні кошти в сумі 1.328.924,58 гривень, 956.623,51 гривень та 150.305,31 гривень відповідно, за договором на надання послуг з поточного ремонту № 68 від 30.05.2017 року, у тому числі 311.692,79 грн. за фактично невиконані роботи, якими ОСОБА_4 незаконно заволодів.

Внаслідок вказаних умисних злочинних дій ОСОБА_4, будучи директором ТОВ «СПЕЦДОРРЕМБУД», зловживаючи своїм службовим становищем незаконно заволодів бюджетними коштами на загальну суму 311.692,79 гривень, чим спричинив державі в особі Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації спричинено матеріальні збитки на вказану суму.

Таким чином, своїми злочинними умисними діями ОСОБА_4 скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого у великих розмірах та внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

Враховуючи викладене, та те, що Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків, спричинених злочином на загальну суму 311.692,79 гривень, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, виникла необхідність в арешті майна підозрюваного у кримінальному провадженні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно відповіді з ТСЦ 1246 РСЦ МВС у Дніпропетровській області встановлено, що за ОСОБА_4 зареєстровано 2 транспортні засоби, а саме:

- автомобіль «Skoda Octavia Tour», державний знак НОМЕР_1;

- автомобіль «ВАЗ НОМЕР_2», державний знак НОМЕР_3.

В судовому засіданні прокурор Тихонов М.С. клопотання про накладення арешту на майно підозрюваного підтримав, просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 – ОСОБА_3 заперечував проти клопотання, обґрунтувавши свою позицію тим, що підозра у відношенні його підзахисного є необґрунтованою та не підтверджується жодним доказом; вартість майна, на яке слідчий просить накласти арешт, не є розумною та співрозмірною з сумою збитків, завданих внаслідок злочину; позов про відшкодування збитків не відповідає вимогам чинного законодавства щодо вимог до позовної заяви. Просив відмовити в задоволенні клопотання.

Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши позицію прокурора та думку захисника, слідчий суддя дійшла до висновків.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

У відповідності з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 8 ст. 170 КПК України передбачено, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Як вбачається з клопотання, слідчим не встановлена вартість майна, на яке просить накласти арешт.

Частиною 1 ст. 173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, в тому числі:

1) правову підставу для арешту майна;

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Аналізуючи наведені захисником аргументи щодо заперечення проти задоволення клопотання, слідчий суддя вважає, що наявність, на думку захисника, необґрунтованої та безпідставної підозри не може бути враховане слідчим суддею при вирішенні клопотань на стадії досудового розслідування.

Так, відповідно до п. 55 рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» факти, які викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред’явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Не може бути також підставою для відмови в задоволенні клопотання про арешт майна невідповідність поданої позовної заяви з мотивів невідповідності її вимогам чинного законодавства, оскільки це питання також відноситься до виключної компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

В той же час, слідчий суддя вважає, що слідчим в клопотанні та прокурором під час судового розгляду не надано слідчому судді доказів про розумність та співрозмірність спричиненої у даному кримінальному провадженні матеріальної шкоди з вартістю майна, на яке планується накласти арешт. Так, слідчим в клопотанні не зазначена вартість майна, на яке просять накласти арешт слідчий та прокурор, в клопотанні не зазначено чи не є це майно спільною власністю, в тому числі, подружжя.

А тому слідчий суддя, в порушення вимог п. 6 ч. 2 ст. 173 КПК України не може самостійно врахувати наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Тому, слідчий суддя вважає, що клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 170, 171, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Відмовити в задоволенні клопотання слідчого Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1, погоджене прокурором Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 23.05.2018 року за № 12018040350000980 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя І.П. Крохмалюк