Рішення № 8076328, 04.11.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.09 Справа № 28/348/09

Суддя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Перетворювач», м.Одеса

До відповідача: Закритого акціонерного товариства «Ферротрейдінг», м.Запоріжжя

Суддя О.В. Яцун

Представники:

від позивача: Севастьянов Р.Ю. –представник на підставі довіреності №б/н від 09.08.2009р.

Мілютіна Г.В. –представник на підставі довіреності №б/н від 02.10.2009р.

від відповідача: не з’явився

21.09.2009р. позивачем заявлені вимоги про стягнення з ЗАТ «Ферротрейдінг»2.760.000грн.00коп. основного боргу за поставлений товар на підставі договору купівлі-продажу №63 від 24.06.2008р., 13.058грн.64коп. 3% річних, 7.920грн.00коп. інфляційних втрат та 794.400грн.00грн. пені за прострочення виконання зобов’язання.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.09.2009р. порушено провадження у справі №28/348/09, судове засідання призначено на 19.10.09р.

За клопотанням представників позивача справа розглядалась без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

З метою надання додаткових доказів та неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 04.11.2009р.

В судовому засіданні 04.11.2009р. представниками позивача було заявлено клопотання про уточнення позовних вимог, а саме просить стягнути з ЗАТ «Ферротрейдінг»2.550.000грн.00коп. основного боргу на підставі договору купівлі-продажу №63 від 24.06.2008р., 22.130грн.96коп. 3% річних, 37.264грн.00коп. інфляційних втрат та 1.346.300грн.00коп. пені за порушення виконання зобов’язань за договором.

Клопотання заявлено у відповідності до ст. 22 ГПК України, прийнято до розгляду та задоволено.

На підставі зазначеного, судом розглядаються вимоги про стягнення з ЗАТ «Ферротрейдінг»2.550.000грн.00коп. основного боргу на підставі договору купівлі-продажу №63 від 24.06.2008р., 22.130грн.96коп. 3% річних, 37.264грн.00коп. інфляційних втрат та 1.346.300грн.00коп. пені за порушення виконання зобов’язань за договором.

Крім того, в судовому засіданні представниками позивача у відповідності до ст.ст.66, 67 ГПК України було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на все рухоме та нерухоме майно що належить ЗАТ «Ферротрейдінг», накладання арешту на грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках ЗАТ «Ферротрейдінг»у будь-яких банківських установах; заборони ЗАТ «Ферротрейдінг»вчиняти будь-які правочини та дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, транспортних засобів, іншого рухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав (акцій, облігацій, векселів, часток у статутних капіталах господарських товариств та прав засновника в приватних підприємствах), що належать ЗАТ «Ферротрейдінг»на праві власності; заборони Орендному підприємству Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації БТІ, Управління ДАІ в Запорізькій області, Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах»здійснювати дії щодо державної реєстрації правочинів, спрямованих на відчуження відповідачем ЗАТ «Ферротрейдінг», у тому числі договорів купівлі-продажу, міни, дарування та інше.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладання розгляду справи.

Представники позивача проти відкладання судового засідання заперечують

Заслухавши думку представників позивача, оцінивши надані документи, суд клопотання відповідача про відкладення розгляду відхилив.

Крім того, звертаємо увагу відповідача, що ЗАТ «Ферротрейдінг»є юридичною особою і голова правління не був позбавлений права уповноважити будь-яку особу представляти інтереси ЗАТ «Ферротрейдінг»в судовому засіданні або бути присутнім особисто. До того ж, клопотання про відкладання судового засідання було здано нарочно до канцелярії суду в день судового засідання. Таким чином, представник відповідача був присутній в суді в день судового засідання.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до норм ст. 85 ГПК України представникам позивача за його згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив,

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.

Як свідчать надані до суду документи, 24.06.2008р. між ТОВ «Торговий дім заводу «Перетворювач»(продавець) та ЗАТ «Ферротрейдінг»(покупець) укладено договір купівлі-продажу товару №63, за умовами якого продавець зобов’язується передати покупцю товар на загальну суму 7200000 грн. 00 коп., а покупець в свою чергу зобов’язався прийняти та оплатити цей товар.

Згідно з п. 5.1 договору покупець зобов’язується протягом 10 календарних днів після підписання договору перерахувати на рахунок продавця передоплату у розмірі 60% від вартості товару, що складає 4.320.000грн.00коп., в тому числі ПДВ -720.000грн.00коп.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що протягом 5 днів після відвантаження товару, покупець зобов’язується перерахувати на рахунок продавця суму в розмірі 35% від вартості товару, що складає –2.520.000грн., в тому числі ПДВ –420.000грн.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що після вводу в експлуатацію покупець зобов’язується здійснити остаточний розрахунок за товар у розмірі 5%, що складає –360.000грн., ПДВ –60.000грн.

Пунктом 6.1 договору сторонами узгоджено, що строк поставки товару –240 календарних днів з моменту виконання покупцем зобов’язань пункту 5.1.

18.02.2009р. сторони підписали додаткову угоду до договору, якою пункт 5.2 договору виклали в наступній редакції: «Протягом 5 днів після відвантаження товару, покупець зобов’язується перерахувати на рахунок продавця суму у розмірі 10% від вартості товару, що складає 720.000грн., в т.ч. ПДВ –120.000грн.

У строк до 30.06.2009р. покупець зобов’язується перерахувати на рахунок продавця суму у розмірі 10% від вартості товару, що складає –720.000грн., в т.ч. ПДВ –120.000грн.

У строк до 30.07.2009р. покупець зобов’язується перерахувати на рахунок продавця суму у розмірі 10% від вартості товару, що складає –720.000грн., в т.ч. ПДВ –120.000грн.

У строк до 30.08.2009р. покупець зобов’язується перерахувати на рахунок продавця суму у розмірі 10% від вартості товару, що складає –720.000грн., в т.ч. ПДВ –120.000грн.»

Також пункт 6.1 договору виклали в наступній редакції «строк поставки товару по договору –до 15.05.2009р.».

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 7.200.000грн.00коп., про що свідчать видаткова накладна №11-2092 від 19.05.2009р., довіреність серії ЯПО №05.0145 від 19.05.208р. на ім’я Филипенко Ю.В.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийому чи прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Однак, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору. Покупцем було сплачено лише 4.650.000грн.00коп. вартості отриманого товару.

Листом від 02.06.2009р. покупець повідомив позивача про неможливість виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу №63 від 24.06.2008р. щодо здійснення оплати у встановлені строки в зв’язку із скрутним фінансовим становищем на підприємстві, та просив надати покупцю можливість здійснити поетапну оплату починаючи з 16.07.2009р.

Листом від 16.06.2009р. №49 Продавець відмов покупцю у зміні строків оплати та відповідно до ст. 629 ЦК України просив належним чином виконати зобов’язання.

В зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, заборгованість за отриманий товар склала 2.550.000грн.00коп.

Факт наявності заборгованості у розмірі 2.550.000грн.00коп. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не довів, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 2.55.000грн.00коп. суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв’язку з неналежним виконанням відповідачем оплати за поставлений товар, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 1.346.300грн.00коп.

На підставі ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Пунктом 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що за прострочення оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченої суми, за кожний день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача до стягнення пред'явлена сума пені за період прострочення з 25.05.2009р. по 19.10.2009р. у розмірі 1.346.300грн.00коп.

Факт прострочення матеріалами справи доведений.

Вимоги про стягнення пені в сумі 1.346.300рн.00коп. заявлені позивачем обґрунтовано і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також за порушення виконання грошового зобов’язання позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 37.264грн.00коп. та 22.130грн.96коп. 3% річних.

Згідно з ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Інший розмір відсотків договором не встановлений.

Відповідно до розрахунку позивача сума 3% річних за період прострочення з 25.05.2009р. по 19.10.2009р. складає 22.130грн.96коп., сума інфляційних втрат за вказаний період прострочення складає –37.264грн.00коп.

Факт прострочення матеріалами справи доведений.

Враховуючи, що наданий розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних слід задовольнити в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 60.000грн.00коп. у відповідності до ст. 49 ГПК України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір про надання правової допомоги від 10.08.2009р. з додатком №1 від 26.10.2009р., квитанції № 30 від 10.09.2009, №31 від 24.09.2009р., №32 від 05.10.2009р., №33 від 07.10.2009р., №34 від 26.10.2009р., №35 від 29.10.2009р. (на загальну суму 60.000грн.).

У відповідності до роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. №04-5/609 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

З урахуванням зазначеного, з відповідача підлягають до стягнення витрати на послуги адвоката у розмірі 60.000грн.00коп.

Стосовно клопотання позивача про забезпечення позову, слід зазначити наступне:

Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачі вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В той же час, суд відмовляє в задоволенні клопотання про забезпечення позову, оскільки, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюванних законом осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У заяві про забезпечення позову слід указати відомості, необхідні для виконання ухвали про забезпечення позову. Так, у заві про накладання арешту на кошти слід зазначити номери рахунків і найменування установ банків, де розміщено кошти; в заяві про накладання арешту на майно слід зазначити місцезнаходження цього майна, його ознаки тощо.

Необхідно зазначити, що при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат.

При накладанні арешту на майно, заявник повинен чітко охарактеризувати ознаки, за якими той чи інший предмет відрізняються від подібних.

В той же час, позивачем не було надано жодного доказу того, що виконання рішення буде потребувати значних зусиль та витрат.

Крім того, клопотання ґрунтується лише на припущення позивача.

Як свідчать надані до суду документи, відповідач здійснює часткову оплату заборгованості за договором купівлі-продажу №63 від 24.06.2008р.

Судові витрати в тому числі за послуги адвоката відносяться на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 ГПК України, ст.509,526,611,625 ЦК України, ст. ст. 175, 193 ГК України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Ферротрейдінг»(69032, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 59, р\р 26033011601173 в ЗЦО ПІБ м.Запоріжжя, МФО 313355, код ЄДРПОУ 31612766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Перетворювач»(65029, м.Одеса, вул. Мечнікова, 42, кв.6; поштова адреса: 65020 м.Одеса, вул. Разкидайлівська, 13, п/р 26005311151301 в АБ «Південний»м.Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 33970275) 2.550.000 (два мільйони п’ятсот п’ятдесят тисяч)грн.00коп основного боргу, 22.130(двадцять дві тисячі сто тридцять)грн.96коп. 3% річних, 37.264(тридцять сім тисяч двісті шістдесят чотири)грн.00коп. інфляційних втрат, 1.346.300(один мільйон триста сорок шість тисяч триста)грн.00коп. пені, 25.500(двадцять п’ять тисяч п’ятсот)грн. 00коп. державного мита, 236(двісті тридцять шість)грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 60.000(шістдесят тисяч)грн.грн..00коп. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 09 листопада 2009р.