Рішення № 8076237, 02.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.10 Справа № 12/1/10

Позивач - Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Жовтневого району, м. Запоріжжя, 69091, бул. Гвардійський, 137; 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79а

Відповідач - Приватний підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2.

про стягнення 211 606,75грн.

суддя Владимиренко І.В.

Представники учасників:

від позивача Іванчик О.М., дов. № 32, від 04.01.2010 року

від відповідача ОСОБА_3, дов. № 1376 від 19.03.2009р.

До господарського суду Запорізької області 03.12.2009 року звернувся позивач концерн “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району з позовною заявою до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 211 606,75 грн., з яких 177 862,43 грн. основного боргу, 3 716,20 грн. 3% річних, 7 856,57грн. інфляційних витрат, 22 171,55грн. - пені за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600814 від 01.11.2008р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.12.2009р. заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 12/1/10 з призначенням судового засідання на 19.01.2010р.

Ухвалою суду від 19.01.2010р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 02.02.2010р.

У судовому засіданні 02.02.2010 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав документи витребувані судом, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає позовні вимоги позивача неправомірними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

За клопотанням представників сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 02.02.2010р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2008року концерн “Міські теплові мережі” (надалі позивач) та приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі відповідач) уклали договір № 600814 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді (далі договір).

Згідно п. 1.1. договору позивач взяв на себе зобовязання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами даного договору та додатками до нього, що є його невідємними частинами.

Відповідно до п. 2.1. договору, теплова енергія відпускається відповідачу в Гкал згідно з додатком 1 до договору в гарячій воді на потреби:

- опалення та вентиляцію протягом опалювального періоду;

- підігрів води за наявності можливості;

- інші технологічні потреби;

- кондиціювання по замовленню споживача.

Згідно умов договору він набуває чинності з 01.11.2008 р. та діє до 31.10.2009 р. (п. 10. договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Згідно із п. 4.1.1. Договору теплопостачальна організація зобовязана забезпечувати надійне постачання теплової енергії відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. Договору).

Згідно з п. 6.3. Договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобовязаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату (п. 6.4 Договору).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі пяти днів з дати отримання (п. 6.6.1. Договору).

Відповідно до п. 6.6.2. Договору у разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1. Договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Згідно до пп. 3.2.6., 3.2.26. Договору споживач теплової енергії, зокрема, зобовязаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором. Щомісячно, у строки, визначені даним Договором, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Позивач, на виконання умов договору, за період з грудня 2008 по листопад 2009 рік поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 226 290,73 грн. та виставив відповідні акти приймання-передачі теплової енергії, а саме: акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2008 р. на суму 6 571,70 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2009 р. на суму 6 877,35 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2009р. на суму 117 211,10 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2009р. на суму 43 065,13 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2009р. на суму 7 509,35 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.05.2009 р. на суму 7 509,35 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.06.2009 р. на суму 7 509,35 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.07.2009 р. на суму 7 509,35 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.08.2009 р. на суму 7 509,35 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.09.2009 р. на суму 7 509,35 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2009 р. на суму 7 509,35 грн., які отримувалися відповідачем відповідно до реєстру рознесених рахунків та актів приймання передачі теплової енергії.

Позивач виставив відповідачу на сплату поставленої теплової енергії у гарячій воді рахунки, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за вищезазначений період у розмірі 48 428,30грн.

Відповідач не оплатив вартість наданих позивачем послуг, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію за період з грудня 2008р. по листопад 2009 рік , на час розгляду справи у суді, складає 177 862,43грн.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 177 862,43грн. обґрунтована та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов договору, доведений представником позивача у судовому засіданні. Вимоги позивача є законними та підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 177 862,43грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 22 171,55 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові і разі порушення боржником зобовязання.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2.8. Договору в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

В судовому засіданні судом перевірено правильність нарахування позивачем пені. Таким чином, вимоги про стягнення пені у розмірі 22 171,55 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних, яка складає за період з грудня 2008р. по листопад 2009 рік в сумі 3 716,20 грн. та втрат від інфляції за період з грудня 2008р. по листопад 2009 рік в сумі 7 856,57грн.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та втрат від інфляції встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Заперечення відповідача спростовується вищевикладеним.

Станом на час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість по Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600814 від 01.11.2008р. у загальному розмірі 211 606,75 грн., з яких 177 862,43 грн. основного боргу, 3 716,20 грн. 3% річних, 7 856,57грн. інфляційних витрат, 22 171,55грн. пені.

Судові витрати, покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Суд вважає за необхідне на підставі статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито» повернути позивачеві із державного бюджету України зайво сплачену суму державного мита у розмірі 181,80 грн., про що слід видати відповідну довідку.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_2 в ЗРУ ПАТ КБ “Приватбанк” м. Запоріжжя, МФО 313399, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь концерну “Міські теплові мережі” (69137, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДПРОУ 32121458, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) 177 862 (сто сімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 43 коп. основного боргу, пені - 22 171 (двадцять дві тисячі сто сімдесят одна) грн..55 коп.; втрат від інфляції 7 856 (сім тисяч вісімсот пятдесят шість) грн.. 57 коп.; 3% річних у розмірі 3 716 (три тисячі сімсот шістнадцять) грн.. 20 коп.; 2 116 (дві тисячі сто шістнадцять) грн. 07 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Видати позивачу довідку про повернення з Державного бюджету України державного мита у розмірі 181,80 грн., як зайво сплаченого.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 08.02.2010р.

Суддя Владимиренко І.В.

Суддя