Рішення № 8076217, 05.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.10 Справа № 40/414-7/309/09-24/2/09

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області ( 69001 , м. Запоріжжя , вулиця Перемоги , 50 ; код 20495280).

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Запорізької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” , м. Запоріжжя ( 69063 , м. Запоріжжя , вулиця Тургенєва , 29)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Українське державне підприємство поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Запорізької дирекції , м. Запоріжжя .

про стягнення неустойки та зобов’язання повернути майно .

Суддя Азізбекян Т.А.

За участю представників:

від позивача: Тувайкін Р.В. пров. спеціаліст –юрисконсульт, дов. № 01/2 від 12.01.2010 р.

від відповідача: Вишняков Д.О. - довіреність від 03.11.2009 р.

Від третьої особи –не прибув

Розпорядженням від 07.12.2009 р. № 1213 на розгляд передані матеріали справи № 40/414- 7/309/09 , за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” та третьої особи - Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Українське державне підприємство поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Запорізької дирекції, м. Запоріжжя про виселення орендаря та стягнення неустойки в сумі 12050,57грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.12.2009 р. справа прийнята до провадження суддею Азізбекян Т.А., справі присвоєно № 40/414-7/309/09-24/2/09, судове засідання призначено на 16.12.2009р.

В судовому засіданні 16.12.2009р. позивачем збільшено позовні вимоги в частині стягнення неустойки. Судом прийняті та розглядаються збільшені позовні вимоги про виселення орендаря та стягнення неустойки в сумі 21644,70грн. за період з 05.02.2009р. по 15.12.2009р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.12.2009р. до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено - Українське державне підприємство поштового зв’язку “Укрпошта” в особі Запорізької дирекції та здійснено процесуальну заміну відповідача на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” в особі Запорізької обласної дирекції. Засідання суду призначено на 18.01.2010р.

В судовому засідання 18.01.2010р. оголошувалась перерва до 05.02.2010р.

В судовому засіданні 05.02.2010р. справу розглянуто та оголошено рішення.

За клопотаннями представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник третьої особи в судове засідання 05.02.2010р. не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд вирішив розглянути справу у відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві № 10-01-04483 від 10.08.2009р. та заяві про збільшення позовних вимог № 10-01-07485 від 15.12.2009р. Суду пояснив наступне. Між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (позивач) та ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” (відповідач) був укладений договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ЗДУДІШЗ “Укрпошта” від 20.02.2006р. № 1850/д (далі - договір). По умовам договору оренди, майно, а саме - вбудовані в перший поверх адміністративного будинку (літера А: приміщення з 34 по 38 включно, площею 57,7кв.м.; приміщення з 44 по 47 включно площею 55,7кв.м.) загальною площею по внутрішньому обміру 113,4 кв.м. було передане у платне строкове користування за Актом прийому-передачі. Майно, розташоване за адресою: Запорізька область, смт. Куйбишево, вул. Леніна, 43. Цільове призначення об'єкту оренди - розміщення відділення запорізької обласної дирекції банку. Договір оренди припинився 05.02.2009 року у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено (згідно п.10.1 договору). Рекомендованим листом від 17.02.2009 року вих. № 19-13-00883 відповідачеві було повідомлено, що після закінчення дії договору оренди він не буде пролонгований. Також направлені акти прийому-передачі об'єкту оренди, які він повинен був підписати разом із балансоутримувачем та надати до регіонального відділення. Орендар зобов'язався у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства повернути орендодавцеві (балансоутримувачу) орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на дату передачі його в оренду (п.5.8.) Проте, відповідач, в порушення умов договору та вимог регіонального відділення, не здійснив повернення орендованого майна та продовжує користуватись об'єктом оренди. Станом на теперішній час, у зв’язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення майна, державне нерухоме майно перебуває у користуванні без правових підстав. Умовами Договору оренди передбачена відповідальність: за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за Договором, а саме, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором (п.9.1.); За відмову Орендаря на вимогу Орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії Договору Орендар відшкодовує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору до підписання акту прийому-передачі, який затверджує фактичне повернення орендованого майна (п.9.3.). Просить суд позовні вимоги задовольнити та виселити орендаря та стягнути неустойку в сумі 21644,70грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що посилання позивача на Лист № 19-13-00883 від 17.02.2009р. щодо припинення терміну дії Договору та повернення майна по Акту приймання-передачі не заслуговує на увагу оскільки аргументом при виселенні є саме факт направлення (а не написання) листа про припинення Договору в місячний термін після його припинення. Напис з номером листа, що зроблений на повідомленні, не доводить того факту, що саме цей лист було направлено на адресу відповідача, оскільки напис можна зробити в будь-який момент. З тексту Листа вбачається, що як на підставу для припинення Договору позивач послався на ст. 73 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”. Згідно ч. 4 ст. 73 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2009 рік” - редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, після закінчення строку дії договору, орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного та комунального майна. Згідно Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. зроблено висновок, що законом про Держбюджет не можна вносити змін до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві. Конституція не надає закону про держбюджет

вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто, ЗУ “Про Держбюджет” не можуть регулюватися орендні відносини. 10.06.2009р. ч. 4 ст. 73 ЗУ “Про Державний бюджет на 2009 рік” було викладено наступного змісту: “Орендар який належно виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки”. Таким чином, на даний час, на час розгляду даної справи, відсутня будь-яка правова підстава для виселення та зобов'язання орендаря через конкурс продовжувати дію договору. Процедура припинення договору оренди у зв'язку із закінченням його терміну пов'язана з переважним правом орендаря на продовження договору оренди. Просить суд в позові відмовити.

Представник третьої особи в письмових поясненнях № 03-13/01-2 від 13.01.2010р. зазначив, що з січня 2009р. й по теперішній час відповідач не має заборгованості перед Балансоутримувачем за оренду майна та у повному обсязі компенсує комунальні послуги, що є доказом того, що Договір на даний час є діючим. Запорізька дирекція УДППЗ “Укрпошта”, як Балансоутримувач, не заперечує проти продовження договору оренди однак остаточне рішення приймає орендодавець. Вважає, що позовні вимоги не відповідають діючому законодавству України та фактичним обставинам справи, а на час розгляду даної справи, відсутня будь-яка правова підстава для виселення та зобов'язання орендаря через конкурс продовжувати дію договору.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 20.02.2006р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (надалі позивач) та ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” (правонаступником якого є ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”, надалі відповідач) був укладений договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ЗДУДІШЗ “Укрпошта” № 1850/д (далі - Договір).

Згідно пп. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудовані в перший поверх адміністративного будинку пошти (літера А: приміщення з 34 по 38 включно, площею 57,7кв.м.; приміщення з 44 по 47 включно площею 55,7кв.м.) загальною площею по внутрішньому обміру 113,4 кв.м. відповідно до плану першого поверху та експлікації приміщення з технічного паспорту будинку, розташованого за адресою: Запорізька область, смт. Куйбишево, вул. Леніна, 43. Орендоване майно знаходиться на балансі Запорізької дирекції УДППЗ “Укрпошта” (далі по тексту - Укрпошта).

Орендар зобов'язався у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства повернути орендодавцеві (балансоутримувачу) орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на дату передачі його в оренду (п.5.8. Договору).

Відповідно до пп. 10.1 Договору Договір укладений з 20 лютого 2006 року по 15 лютого 2007 року.

У відповідності до пп. 10.3 Договору зміни, доповнення, припинення або розірвання , Договору оренди можуть мати місце за погодженням сторін договору оренди та Балансоутримувача. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються сторонами протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні. Зміни та доповнення погоджуються Орендарем з Балансоутримувачем. Одностороння відмова від Договору не допускається.

Згідно з пп. 10.4 Договору на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду (суду) у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України та цим Договором.

Згідно пп. 10.5 Договору Договір оренди припиняється в разі:

•          закінчення строку, на який його було укладено;

•          банкрутства Орендаря;

•          загибелі (знищення) орендованого майна;

•          ліквідації суб'єкта господарювання (Орендаря);

•          за згодою сторін або за рішенням господарського суду (суду).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, рекомендованим листом від 17.02.2009 року вих. № 19-13-00883 відповідача було повідомлено, що після закінчення дії договору оренди його не буде пролонговано. Також були направлені акти прийому-передачі об'єкту оренди, які відповідач повинен був підписати разом із балансоутримувачем та надати до регіонального відділення.

Матеріалами справи встановлено та сторонами не заперечується, що відповідач упродовж дії Договору належним чином виконував взяті на себе зобов’язання по сплаті орендної плати, орендну плату у повному обсязі та визначені Договором строки вносив як до Державного бюджету, так і балансоутримувачу.

Згідно зі ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Норму аналогічного змісту містить ст. 284 ГК України, якою передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 284 ГК України у разі відсутності зави однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих умовах, які були передбачені договором.

Договір оренди № 1850/д від 20.02.2006 р. укладено на нерухоме майно, що знаходиться в державній власності. Отже відносини щодо оренди цього майна регулюються, крім того, нормами Закону України “Про оренду державного та комунального майна” № 226-ХІІ від 10.04.1992 р., про що зазначено в ст. 1 цього Закону.

Частинами 1 і 2 ст. 17 зазначеного Закону встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або закінчення терміну дії договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих саме умовах, які були передбачені договором.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що єдиною умовою продовження дії договору оренди є відсутність заяви однієї із сторін про припинення договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору.

Строк дії Договору відповідно до пункту 10.1 та відповідних Договорів про зміни пролонгований сторонами до 15.02.2010 р.

Пунктом 10.6 Договору сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії, при наявності згоди Балансоутримувача та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майном Балансоутримувача, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Продовження терміну дії договору оренди проводиться з урахуванням вимог чинного законодавства про оренду державного майна.

У відповідності до п.2.5. Договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта прийому - передачі. Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, 19.02.2009 р. відповідачем був отриманий лист РВ ФДМУ по Запорізькій області № 19-13-00883 від 17.02.2009 р. “Про припинення терміну дії договору оренди від 20.02.2006 р. № 1850/д державного майна”, яким позивач повідомив відповідача про припинення з 04.02.2009 р. дії Договору № 1850/д від 20.02.2006 р. Крім того, посилаючись на ст. 73 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, якою встановлено, що державне майно, яке було предметом договору оренди, в подальшому може бути передано в оренду виключно на конкурсних засадах, а після закінчення строку дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов’язки, бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного та комунального майна. Відповідачем лист отриманий 19.02.2009р. про свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 519570. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що в порушення вимог чинного законодавства та п. 10.3 Договору лист № 19-13-008834 від 17.02.2009 р., яким позивач повідомляє про те, що Договір № 1850/д від 20.02.2006р. продовжений не буде, не був погодженним сторонами договору оренди та Балансоутримувачем. Зміни та доповнення погоджуються Орендарем з Балансоутримувачем. Одностороння відмова від Договору не допускається. Жодної оферти на підписання Додаткової угоди до Договору щодо його припинення до Банку не надходило. Статтею 777 ЦК України передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов’язки за договором найму, після спливу строку дії договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов’язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, – в розумний строк.

Частиною 3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (в редакції Закону від 19.02.2009 р. № 1022-17) встановлено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач (орендодавець) не дотримався вимог чинного законодавства та умов Договору № 1850/д від 20.02.2006 р. Крім того, матеріали справи не містять відомостей щодо того, що позивач, як орендодавець майна, що передавалося відповідачу за Договором, мав намір використовувати зазначене майно для власних потреб.

Крім того, посилання позивача на ст. 73 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” як на підставу для припинення дії спірного Договору оренди державного майна № 1850/д від 20.02.2006 р. є необґрунтованим, оскільки на час винесення судового рішення у даній справі частинами 3 та 4 зазначеної статті Закону (в редакції Закону № 1032323-09 від 10.06.2009р.) передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов’язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки. Орендар, який має намір скористатися таким правом, повинен повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди нерухомого майна.

Згідно Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. зроблено висновок, що законом про Держбюджет не можна вносити змін до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві.

Конституція не надає закону про держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто, ЗУ “Про Держбюджет” не можуть регулюватися орендні відносини.           10.06.2009р. ч. 4 ст. 73 ЗУ “Про Державний бюджет на 2009 рік” було викладено наступного змісту: “Орендар який належно виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки”.

Також судом приймається до уваги, що відповідачем укладені відповідні договори на надання комунальних послуг, на електропостачання та систематичного використання мереж, на послуги зв’язку.

Отже, підстави для припинення дії Договору оренди державного майна № 1850/д від 20.02.2006 р. відсутні, Договір є пролонгованим на новий строк.

                    За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про виселення відповідача з об'єкту оренди - вбудованого в перший поверх адміністративного будинку (літера А: приміщення з 34 по 38 включно, площею 57,7кв.м.; приміщення з 44 по 47 включно площею 55,7кв.м.) загальною площею по внутрішньому обміру 113,4 кв.м. було передане у платне строкове користування за Актом прийому-передачі. Майно, розташоване за адресою: Запорізька область, смт. Куйбишево, вул. Леніна, 43 та повернення майна балансоутримувачу - Українському державному підприємству поштового зв'язку “Укрпошта” за участю Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області за актом приймання-передачі.

З урахуванням встановленого, в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 21644,70 грн. неустойки у зв’язку із невиконанням обов’язку щодо повернення орендованого майна за період з 05.02.2009 р. по 15.12.2009 р. також відмовляється внаслідок її необґрунтованості.

Крім того, судом враховується те, що відповідачем належним чином та у повному обсязі сплачувалася орендна плата, як балансоутримувачу майна, так і до Державного бюджету, що підтверджується платіжними дорученнями (копії в матеріалах справи). Позивачем кошти, сплачені платіжними дорученнями, відповідачу повернуті не були.

На підставі викладеного, в задоволені позову відмовляється повністю.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати не стягуються.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 284 ГК України, ст., ст. 763, 777 ЦК України, Законом України “Про оренду державного та комунального майна”, ст., ст. 22, 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

          Суддя                               Т.А. Азізбекян