Рішення № 8076060, 25.01.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.10 Справа № 6/23/10

Суддя

За позовом           Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)

До           Приватного підприємства „Фінко” (71500, м. Енергодар Запорізької області, вул. Козацька, буд. 28, кв. 34)

Про стягнення 628 грн. 12 коп.

Суддя                    Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача:           Прохода І.В. –дов. № 01/3 від 12.01.2010р.

Від відповідача:          не з’явився

Розглянувши матеріали справи за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя до Приватного підприємства „Фінко” м. Енергодар Запорізької області про стягнення 628 грн. 12 коп., суддя

                     В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасне повернення майна в сумі 628 грн. 12 коп.

В матеріалах справи знаходиться довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців , в якій вказано, що ПП “Фінко” знаходиться за адресою: м. Енергодар Запорізької області, вул. Козацька, буд. 28, кв. 34.

Позовна заява позивачем та ухвала суду про порушення провадження у справі були надіслані відповідачу саме за цією адресою.

Пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України передбачено, що: перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Якщо зазначену відмітку про відправку оформлено відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Вказана позиція викладена в п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року.

На зворотній стороні ухвали про порушення провадження у справі від 18.12.2009р. . має місце відмітка про відправлення двох примірників цієї ухвали сторонам по справі, що підтверджується вихідним реєстраційним номером № 09-1204/27210 від 21.12.2009р. із зазначенням кількості таких примірників.

Таким чином, у суду є достатні докази направлення цієї ухвали сторонам по справі з повідомленнях їх про час та місце судового засідання.

Відповідач, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав, проти позову не заперечив.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Пунктом 2 ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.09.2009р. по справі 6/225/09 було встановлено наступне:

29.12.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі - позивач) та ПП «Фінко»(далі - відповідач) укладено договір № 2260/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі державного підприємства «Спеціалізована медична частина - 1», зі змінами.

Згідно вказаному договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Енергодар, вул. Комсомольська, 14.

Договір оренди укладався сторонами терміном до 25.12.2007 року та був продовжений до 21.12.2008 року, відповідно до пункту 10.6 договору.

Згідно частини 2 статті 17 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно пункту 10.6 договору, в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, при наявності згоди балансоутримувача та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майно балансоутримувача, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

19.01.2009р. позивач надіслав відповідачу заяву № 11-13-00270 “Про припинення терміну дії договору оренди від 29.12.2006р. № 2260/д державного майна” з актом прийому –передачі на повернення майна.

Таким чином , позивач направив відповідачу заяву , яка оформлена відповідно до частини 2 статті 17 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна” та пункту 10.6 договору.

З вищевикладеного вбачається, що позивач попередив відповідача про закінчення строку договору та просив підписати акт прийому –передачі про повернення майна .

В матеріалах справи знаходяться довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців та довідка Головного управління статистики у Запорізької області, в яких вказано, що ЧП “Фінко” знаходиться за адресою: м. Енергодар Запорізької області, вул.. Козацька , 28, кв. 34.

Заява про припинення договору позивачем була надіслана відповідачу саме за цією адресою. Але, поштовий конверт з заявою про припинення договору був повернутий позивачу з відміткою пошти “За закінченням строку зберігання”.

Згідно пункту 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд вважає, що це роз’яснення можливо застосувати і в даному випадку, по аналогії.

З вищевикладеного вбачається, що відповідач ухилився від отримання поштового відправлення.

Оскільки, позивач повідомив відповідача про закінчення строку договору на протязі місяця після закінчення терміну дії договору, договір вважається таким, що припинив свою дію, відповідно до пунктів 10.5, 10.6 договору та частини 2 статті 17 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна”.

В пункті 10.5 договору та частині 2 статті 26 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна” вказано, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

В статті 785 ЦК України зазначається, що в разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути річ.

У частині 1 статті 27 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна” вказано, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 2.5 договору оренди передбачено, що у разі припинення договору майно повертається орендарем балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю.

Майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримавачу) з моменту підписання сторонами акту прийому –передачі. Обов’язок по складанню акта прийому –передачі покладається на сторону, яка передає майно.

Відповідач майно по акту прийому –передачі балансоутримувачу або орендодавцеві не передав до теперішнього часу.

Вимога про повернення майна була викладена позивачем в акті прийому –передачі майна. Крім цього, в статті 27 Закону України “Про оренду держаного та комунального майна” та в статті 785 ЦК України вказано про обов’язок повернення майна негайно після закінчення строку дії договору, при цьому таке повернення майна повинно бути зроблено орендарем без направлення вимог про повернення.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, вимоги позивача про виселення відповідача з спірного приміщення та про повернення майна обґрунтовані.

Згідно статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до пункту 9.3 договору за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту приймання –передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

В пункті 9.3 договору позивач та відповідач чітко визначили період за який підлягає сплаті неустойка.

Таким чином, позивач правомірно нарахував відповідачу неустойку за період з грудня 2008р. (за 10 днів) по 22.09.2009р. включно в сумі 19 028 грн. 82 коп.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач вказує, що відповідач частково оплатив неустойку в розмірі 4 733 грн. 64 коп. , та просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 14 295 грн. 18 коп.

Представник відповідача в судовому засідання пояснив, що фактично 4 733 грн. 64 коп. були перераховані відповідачем як орендна плата, а не неустойка.

Суд не вважає за необхідне виходити за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню неустойка в сумі 14 295 грн. 18 коп.

Якщо відповідач вважає, що він необґрунтовано вносив орендну плату після закінчення строку дії договору, він не позбавлений права звернутися до позивача з вимогою про повернення цих сум.

Згідно з статтями 549 ЦК України та 230 ГК України неустойка –це штраф , пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З вищевикладеного вбачається, що нарахування штрафних санкції припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, тільки у разі, якщо договором не було встановлено інше.

Пунктом 9.3 договору передбачено інше , а саме: за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту приймання –передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Оплата неустойки передбачена договором, а тому направлення вимоги про її сплату не є обов’язковою.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, позивач правомірно нарахував відповідачу неустойку за весь час прострочення повернення майна.

Пункт 6 статті 83 ГПК України надає суду право для розстрочки та відстрочки виконання рішення суду.

Підставою для розстрочення або відстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом способом.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.96р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про розстрочення або відстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Приймаючи до уваги клопотання відповідача, враховуючи усі вищевикладені обставини, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити частково та надати відповідачу розстрочку в частині стягнення суми неустойки на 4 місяці з проведенням оплат в наступному порядку: до 24.10.2009р. –3 573 грн. 79 коп., до 24.11.2009р. - 3 573 грн. 79 коп., до 24.12.2009р. - 3 573 грн. 79 коп., до 24.01.2010р. - 3 573 грн. 79 коп.

Крім цього, враховуючи, те, що відповідач має бажання укладення з позивачем нового договору оренди на ці є самі приміщення , суд вважає за необхідне надати відповідачу відстрочку виконання рішення суду, в частині виселення відповідача та повернення майна, на 3 місяця до 24.12.2009р.

Таким чином, є рішення господарського суду Запорізької області від 24.09.2009р. по справі 6/225/09 , в якому брали участь ті самі сторони, яким встановлені факти, які не доводяться знову при вирішенні цього спору.

Вказаним рішенням суд відстрочив виконання рішення суду в частині виселення відповідача та повернення майна на 3 місяця до 24.12.2009р., але це рішення набрало чинності лише 04.10.2009р.

Позивач просить стягнути з відповідача неустойку за період з 23.09.2009р. по 01.10.2009р., тобто за період до набрання рішенням від 24.09.2009р. законної сили.

Крім цього, слід відмітити, що хоча суд і відстрочив виконання рішення в частині виселення відповідача та повернення майна на 3 місяця до 24.12.2009р., але весь цей час відповідач користувався приміщенням, а користування не може бути безоплатним.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином зобов’язання по поверненню об’єкту оренди припинилися лише 01.10.2009р.

Згідно статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 9.3 договору передбачено , що за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту приймання –передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

За таких обставин, позивач правомірно просить стягнути з відповідача неустойку за період з 23.09.2009р. по 01.10.2009р. в сумі 628 грн. 12 коп.

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України. пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 75, 82 –85 ГПК України, суддя

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Стягнути з Приватного підприємства “Фінко” (71500, м. Енергодар Запорізької області, вул. Козацька, буд. 28, кв. 34, код ЄДРПОУ 31219020, р/р невідомі) на користь державного бюджету м. Енергодара неустойку в сумі 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 12 коп. за наступними реквізитами: р/р 31114093700015, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677056, банк одержувача УДК у Запорізькій області, одержувач –Державний бюджет м. Енергодара, 22080200. Надати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства “Фінко” (71500, м. Енергодар Запорізької області, вул. Козацька, буд. 28, кв. 34, код ЄДРПОУ 31219020, р/р невідомі) на користь державного бюджету (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: ГУДК у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31119095700007; код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку –095) витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. Надати наказ..

Стягнути з Приватного підприємства “Фінко” (71500, м. Енергодар Запорізької області, вул. Козацька, буд. 28, кв. 34, код ЄДРПОУ 31219020, р/р невідомі) на користь державного бюджету (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: ГУДК у Запорізькій області, МФО 813015, код ЕДРПОУ 34677145, рахунок № 31212259700007, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку –259) витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. Надати наказ.

Суддя Л.С. Місюра

Рішення підписано : 25.01.2010р.