Рішення № 8075860, 09.12.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.09 Справа № 12/217/09

Суддя

Позивач: Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя, 69091, бул..Гвардійський, 137; 69057, м. Запоріжжя, вул..Адм. Нахімова, 4

Відповідач: Товариство винахідників і раціоналізаторів України, м. Запоріжжя, 69080, вул..Лермонтова, 23; 69080,м. Запоріжжя, вул..Лермонтова, 23, кв. 81-А

про стягнення основного боргу у розмірі 2 407,71 грн., пені у розмірі 60,77 грн., втрат від інфляції –389,05 грн., 3% річних –109,97 грн.

                                                                                          Суддя Владимиренко І.В.

Представники сторін:

від позивача –Сікора І.В., дов. № 5156/27-19 від 11.09.2008р.

від боржника –не з’явився

Розглядається позовна заява Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії “МТМ” Орджонікідзевського району до Товариства винахідників і раціоналізаторів України за договором № 1457 від 30.09.2002р. про стягнення основного боргу у розмірі 2 407,71 грн., пені у розмірі 60,77 грн., втрати від інфляції –389,05 грн., 3% річних –109,97 грн.

Ухвалою господарського суду від 17.11.2009р. порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 09.12.2009р.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

За вказаною адресою відповідачу направлено ухвалу суду про порушення провадження у справі. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду про порушення провадження у справі отримана відповідачем 01.12.2009.

Згідно п. 3.6 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка відповідача чи його представника в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в попередніх ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів. Не надав суду відзив на позовну заяву чи доказів заперечення (при наявності таких), чи доказів виконання договірних зобов’язань.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними доказами, яких достатньо для вирішення спору.

За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 09.12.2009р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представника позивача).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

30.09.2002р. між Концерном “Міські теплові мережі” та Товариством винахідників і раціоналізаторів України був укладений договір № 1457 про постачання та використання теплової енергії.

Розділом 1 Договору визначено, що позивач (далі - Теплопостачальна організація) бере на себе зобов’язання постачати теплову енергію відповідачу (далі - Споживач), а останній зобов’язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та в порядку, встановленими умовами цього договору.

Пунктом 2.2. Договору сторонами було узгоджено, що Енергопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію з 01.08.2002р. на опалення - в період опалювального сезону (з 1 листопада до 1 квітня) з тепловим навантаженням 0,003833 Гкал/годину та за тарифом 1 Гкал теплової енергії –у розмірі 70,00 грн.

Згідно з п.6.4. Договору розрахунковий період за спожиту теплову енергію є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.5. Договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в Договорі планової кількості теплової енергії.

Відповідно до п. 6.6. Договору Споживач розраховується за показаннями приладів обліку.

Концерном “Міські теплові мережі” теплова енергія до Товариства винахідників і раціоналізаторів України постачалась: а квітні 2007 року, з жовтня 2007 року по березень 2008 року, з серпня 2008 року по грудень 2008 року відповідно до Договору, а саме: у 2007 р.: квітень - 25,25 грн., жовтень - 121.19 грн.. листопад - 313,42 грн.. грудень -351,08 грн.; у 2008 р.: січень - 420,35 грн., лютий - 349,70 грн., березень - 238.82 грн., серпень - 39,16 грн., вересень - 39,16 грн., жовтень - 49,67 грн., листопад - 398.50 грн.. грудень - 74,05 грн., сума по перерахунку в грудні - (-10,48 грн.), про що підтверджують рахунки та акти приймання передачі теплової енергії.

Відповідачем частково оплачено послуги постачання теплової енергії у розмірі 2,16 грн., таким чином станом на день слухання справи заборгованість складає 2 407,71 грн.

Слід зазначити, що на підставі п. 10.2 договору "Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін".

Відповідачу неодноразово направлялись Претензії: № 05/493 від 20.05. 2008 р., № 05/822 від 17.10.2008 р., № 05/935 від 17.09.2009 р.

02.11.2009р. позивачем направлено вимогу № 05/1398 про погашення заборгованості у розмірі 2 407,71 грн. В додатку до вимоги направлено Акт звірки взаємних розрахунків, розрахунок заборгованості, акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки за договором.

Відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору.

Таким чином станом на час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість по Договору у розмірі 2 407,71 грн.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов договору, доведений представником позивача у судовому засіданні. Вимоги позивача є законними та підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2 407,71 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.3.3 Договору, який передбачає, що у випадку порушення відповідачем термінів оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Сума пені за порушення відповідачем термінів оплати складає 60,77 грн. Розрахунок судом перевірений та визнаний обґрунтованим.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції у сумі 389,05 грн., сума трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 109,97 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Інший розмір відсотків договором не встановлений.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних, втрат від інфляції грошових коштів та встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства винахідників і раціоналізаторів України 2 407,71 грн. - основного боргу, 3% річних –109,97 грн., пені - 60,77 грн. та втрат від інфляції у сумі 389,05 грн. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 230-232 ГК України, ст., ст. 525, 526, 530, 549, 599, 611, 625, 837, 838, 854 ЦК України, ст., ст. 33, 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

          Стягнути з Товариства винахідників і раціоналізаторів України (м. Запоріжжя, 69080, вул..Лермонтова, 23; 69080,м. Запоріжжя, вул..Лермонтова, 23, кв. 81-А, р/р 26008301156267, Орджонікідзівське відділення ПІБ, МФО 313355, код ЄДРПОУ 02604914) на користь Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійського, 137, 69057, м. Запоріжжя, вул..Адм. Нахімова, 4, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) основного боргу у розмірі 2 407(дві тисячі чотириста сім) грн. 71 коп., 3% річних –109 (сто дев’ять) грн..97 коп., пені - 60 (шістдесят)грн. 77 коп. та втрат від інфляції у сумі 389 (триста вісімдесят дев’ять) грн. 05 коп., 102 (сто дві) грн.00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 14.12.2009р.

Суддя                                                             І.В. Владимиренко