Рішення № 8075851, 21.12.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.09 Справа № 12/212/09

Суддя

Позивач - Концерн “Міські теплові мережі”, в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району

69091, м. Запоріжжя, б. Гвардійський, 137

69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4

Відповідач - Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Базіс-ЛТД”

69091, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 27

69015, м. Запоріжжя, вул. Турбініна, 15

про стягнення 1 135 грн. 25 коп.

                                                                                          Суддя Владимиренко І.В.

Представники сторін:

від позивача –Сікора І.В., дов. № 3156/27-19 від 11.09.2008р.

- П”ятковська О.О., дов. № 5155/27-19 від 11.09.2008р.

від боржника –не з’явився

До господарського суду Запорізької області 10.11.2009 року звернувся позивач –Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району з позовною заявою до відповідача –Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Базіс-ЛТД” про стягнення 1 138 грн. 75 коп. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201516 від 01.12.2006р.

Ухвалою суду від 13.11.2009 року порушено провадження у справі № 12/212/09, судове засідання призначено на 03.12.2009 р.

Ухвалою суду від 03.12.2009р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 21.12.2009р.

У судовому засіданні 21.12.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав документи витребувані судом, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника у судові засідання не направив. Про час і місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.

          Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Базіс-ЛТД” значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом ЄДРПОУ 13617729 та зареєстроване за адресою: 69091, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 27

Згідно зі ст. 93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

За вказаною адресою відповідачу направлено ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.11.2009 р. та відкладення розгляду справи від 03.12.2009р.

Згідно п. 3.6 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка відповідача чи його представника в судові засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в попередніх ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів. Не надав суду відзив на позовну заяву чи доказів заперечення (при наявності таких), чи доказів виконання договірних зобов’язань.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними доказами, яких достатньо для вирішення спору.

За клопотанням представників позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 21.12.2009р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представника позивача).

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

01.12.2006р. між Концерном “Міські теплові мережі” та Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Базіс-ЛТД” був укладений договір № 201516 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Розділом 1 Договору визначено, що позивач (далі - Теплопостачальна організація) бере на себе зобов’язання постачати теплову енергію відповідачу (далі - Споживач), а останній зобов’язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та в порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору.

Пунктом 2.1. Договору сторонами було узгоджено, що теплова енергія відпускається Споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію –на протязі опалювального періоду; підігрів води-за наявності можливості; кондиціювання –по замовленню споживача; інші технологічні потреби –по замовленню споживача.

Відповідно до підпункту 3.2.6., пункту 3.2. Договору відповідач зобов’язаний виконувати умови та порядок оплати теплової енергії, передбачені даним Договором.

Згідно з п.6.2. Договору розрахунковий період за спожиту теплову енергію є календарний місяць.

Відповідно до п.6.3. Договору підставою для розрахунків споживача з енергопостачальною організацією є Акт приймання-передачі послуг, підписаний обома сторонами та рахунок.

Згідно п. 6.4. Договору, Споживач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплати.

Відповідно п. 6.7.2. Договору, у разі неотримання акту приймання –передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п.6.7.1. Договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Концерном “Міські теплові мережі” теплова енергія до Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Базіс-ЛТД” постачалась кожного місяця, починаючи з березня 2009р. по травень 2009р. відповідно до Договору на загальну суму 3899,25 грн. Вказана заборгованість підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії та рахунками за період з березня 2009р. по травень 2009р. копії яких містяться в матеріалах справи.

          В той же час, відповідач акти приймання-передачі теплової енергії не підписав та заперечень до вказаних актів не надав.

На підставі цих рахунків відповідач частково оплатив заборгованість за надані послуги у розмірі 2895,10 грн. Внаслідок неналежного виконання зобов’язання за договором заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію за період з березня 2009р. по травень 2009р. складає 1004,15 грн.

Позивачем на адресу відповідача 26.10.2009р. направлялась претензія № 05/1351 про сплату даної заборгованості.

До того ж, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору.

Станом на час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість по Договору у розмірі 1004,15 грн.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов договору, доведений представником позивача у судовому засіданні. Вимоги позивача є законними та підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1004,15 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.8. Договору, який передбачає, що у випадку порушення відповідачем термінів оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Позивачем пред’явлена до стягнення пеня в розмірі 99,94 грн., яка розрахована за 6 місяців прострочення відповідачем оплати продукції.

При розрахунку позивачем не враховано, що облікова ставка НБУ з 12.08.2009р. складала 10,25%.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання грошових зобов’язань за договором є обґрунтованою, але розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, стягненню підлягає пеня у розмірі 96,44 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції у сумі 23,61 грн., сума трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 11,05 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Інший розмір відсотків договором не встановлений.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних, втрат від інфляції грошових коштів та встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

          На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Базіс-ЛТД” за договором № 201516 від 01.12.2006р. основного боргу у розмірі 1004,15 грн., пені у розмірі 96,44 грн., трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 11,05 грн. та втрат від інфляції у сумі 23,61 грн. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

          Стягнути з Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Базіс-ЛТД”, 69091, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 27, р/р 260003010028 у Лівобережному відділенні ПІБ МФО 313786, код ЄДРПОУ 13617729) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді у розмірі 1004 (одна тисяча чотири) грн. 15 коп., 3% річних –11 (одинадцять) грн. 05 коп., втрати від інфляції –23 (двадцять три) грн. 61 коп.; пеню –96 (дев’яносто шість) грн. 44 коп.; 101 (сто одна) грн. 69 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 28.12.2009р.

Суддя                                                             І.В. Владимиренко