Рішення № 8075808, 09.12.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.09 Справа № 25/170/09

Суддя

за позовом – Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний

банк” м. Київ, 04119, вул. Зоологічна, 5-А

до відповідача -1 Приватне підприємство “БІК” м. Запоріжжя, 69076 просп. Ювілейний,

22/2 кв. 53 –юр. адреса; м. Запоріжжя, 69039, вул. Українська, 92/3 –

факт. адреса

до відповідача -2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Електросервіс Плюс”, м.

Дніпропетровськ, 49100, пр-т Героїв, 4/675

про визнання Договору купівлі-продажу обладнання №27/03-01 від 27.03.2009., Угоди про припинення зобов'язання заліком зустрічних позовних однорідних вимог від 27.03.2009. недійсними та про передачу на зберігання представнику ВАТ “ВіЕйБі Банк” обладнання, а саме: мукомельну установку АGRЕХ Моlіпо AGS 431, для подальшої передачі до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ.

Суддя Дьоміна А.В.

Присутні:

Від позивача – Козинець О.В., дов. № 03/4/1/108 від 13.03.2009

Від відповідача 1. – не з’явився

Від відповідача 2. –не з’явився

Заявлено позов про визнання договору купівлі-продажу обладнання № 27/03-01 від 27.03.2009. укладеного між ПП “БІК” та ТОВ “Електросервіс Плюс”, Угоди про припинення зобов’язання заліком зустрічних позовних однорідних вимог від 27.03.2009. недійсними та про передачу на зберігання представнику ВАТ “ВіЕйБі Банк” обладнання, а саме: мукомельну установку АGRЕХ Моlіпо AGS 431, для подальшої передачі до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ.

Ухвалою суду від 10.09.2009. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 07.10.2009., розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладався до 09.11.2009.

У зв’язку з неприбуттям у судові засідання відповідача-2 та необхідністю витребування додаткових документів ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. строк вирішення спору продовжено на 1 місяць відповідно до ст. 69 ГПК України. Розгляд справи відкладався до 09.12.2009.

Відповідач-2 своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, в судові засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Направлені на адресу відповідача-2 (вказану в позовній заяві) ухвали суду про порушення провадження у справі, відкладення розгляду повернулися до суду без вручення.

Згідно довідки Товариство з обмеженою відповідальністю “Електросервіс Плюс” з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців не виключено, про зміну місцезнаходження запис відсутній.

Отже, відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Таким чином, відповідач-2 вважається повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином.

Суд визнав наявних у справі матеріалів достатніми для розгляду справи у відповідності до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 09.12.2009. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач від позову не відмовився, вимоги мотивував наступним. Господарським судом Дніпропетровської області від 04.08.2008. було видано наказ по справі №12/80-08 про стягнення з ТОВ “Електросервіс плюс” на користь позивача ВАТ “Всеукраїнський акціонерний банк” суму боргу в розмірі 675 147,34 грн. На підставі наказу №12/08-08 від 04.08.2008. Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управляння юстиції від 11.09.2008. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження відносно ТОВ “Елекстросервіс плюс”. Підчас проведення виконавчих дій, 23.09.2008. державним виконавцем складено акт, в якому зазначено, що за юридичною адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, б. 4, кв. 675 та за фактичною адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 130, кв. 49 ТОВ “Електросервіс плюс” відсутнє. Місце знаходження останнього та його директора Лопушника Олега Олексійовича невідоме. Таким чином, ТОВ “Електросервіс плюс” не мало змоги та правових підстав укладати договір купівлі-продажу обладнання №27/03-01 від 27.03.2009. з Приватним підприємством “БІК”, а в подальшому угоду про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог від 27.03.2009. Просить визнати договір купівлі-продажу обладнання №27/03-01 від 27.03.2009. укладеного між ПП “БІК” та ТОВ “Електросервіс Плюс”, Угоду про припинення зобов’язання заліком зустрічних позовних однорідних вимог від 27.03.2009. недійсними та передати на зберігання представнику ВАТ “ВіЕйБі Банк” обладнання, а саме: мукомельну установку АGRЕХ Моlіпо AGS 431, для подальшої передачі до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ.

Відповідач-1 проти позову заперечив з наступних підстав. Відсутність ТОВ “Елекстросервіс плюс” за юридичною та фактичною адресою відповідно до постанови державного виконавця на яку посилається позивач не позбавило відповідача-2 цивільної правоздатності, яка відповідно до ст. 91 ЦК України може бути обмежена лише судом. Статтями 203, 215 ЦК України визначені підстави недійсності правочину, які позивачем не вказані. Крім того, позивач вимагає передати на зберігання представнику ВАТ “ВіЕйБі Банк” обладнання, а саме: мукомельну установку АGRЕХ Моlіпо AGS 431, для подальшої передачі до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ. Відповідно до змісту п.3.5. Договору купівлі-продажу обладнання №27/03-01 від 27.03.2009. - до відповідача 1. перейшло право власності на обладнання - мукомельну установку в момент передачі речі, що підтверджується видатковою накладною № 27/03-01 від 27.03.2009. Відповідно до ст. 317 ЦК України “власникові належать право користування та розпорядження своїм майном”. Також, ст. 321 передбачає, що “право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмеження у його здійснення. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленим законом”. При цьому, при набутті права власності на обладнання мукомельну установку відповідачу-1 не були відомі факти щодо наявних обмежень щодо його реалізації, тобто відповідно до положень ст. 330 ЦК України, враховуючи норми встановлені в ст. 388 ЦК України, відповідач-1 є добросовісним набувачем права власності на обладнання - мукомельну установку. Зазначає, що в своїх позовних вимогах позивач вказує на заборгованість відповідача-2 перед позивачем та, що здійснюється виконавче провадженим щодо погашення даної заборгованості, однак відповідно до ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що звернення стягнення на майно боржника здійснюється на підставі акту арешту й опису майна. Проте, позивачем не надано доказів опису й арешту обладнання - мукомельної установки. Отже, відповідно на момент реалізації відповідачем-2 даного обладнання та переходу права власності до відповідача-1, обмеження щодо його реалізації були відсутні. Таким чином, вимога позивача щодо передання йому на зберігання обладнання для подальшої передачі до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ є. такою, що обмежує право власності відповідача-1.

Відповідач-2 своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, в судові засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив та витребувані судом документи не надав.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи між Приватним підприємством “БІК” (відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Електросервіс Плюс” (відповідач-2) було укладено наступні договори та угоди: договір постачання нафтопродуктів №17/02-01 від 17.02.2009., договір купівлі-продажу обладнання № 27/03-01 та Угода про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог від 27.03.2009.

Позивач просить визнати договір купівлі-продажу обладнання №27/03-01 від 27.03.2009. укладеного між ПП “БІК” та ТОВ “Електросервіс Плюс” та Угоду про припинення зобов’язання заліком зустрічних позовних однорідних вимог від 27.03.2009 року недійсними з підстав неможливості відповідачем-2 укласти вказані правочини, у зв’язку з його відсутністю як за юридичною так і за фактичною адресами.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких необхідне для чинності правочину. Так, за приписами частин першої-третьої, п’ятої ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Звертаючись до суду про визнання правочинів недійсними, позивач взагалі не посилається на будь-які норми матеріального права, тобто не вказує з яких правових підстав, визначених чинним законодавством слід визнати договір та угоду недійсними.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про передачу на зберігання представнику ВАТ “ВіЕйБі Банк” обладнання, а саме: мукомельну установку АGRЕХ Моlіпо AGS 431, для подальшої передачі до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ.

Статтею 216 ЦК України визначені правові наслідки недійсності правочину, а саме: у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, при визнанні договору недійсним правові наслідки настають лише для сторін договору. Позивач не будучи стороною ні договору, ні угоди просить передати майно третім особам, не посилаючись при цьому на жодну норму чинного законодавства.

Слід зазначити, що єдиною нормою права на яку посилається позивач є ст. 188 Господарського кодексу України, яка регулює порядок зміни та розірвання господарських договорів, тоді як позовні вимоги заявлені про визнання недійсними договору купівлі-продажу обладнання №27/03-01 від 27.03.2009. укладеного між ПП “БІК” та ТОВ “Електросервіс Плюс”, Угоди про припинення зобов’язання заліком зустрічних позовних однорідних вимог від 27.03.2009. та про передачу на зберігання представнику ВАТ “ВіЕйБі Банк” обладнання, а саме: мукомельну установку АGRЕХ Моlіпо AGS 431, для подальшої передачі до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ.

Відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

За приписами ст.ст. 15,16 ЦК України та ст. 20 ГК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а саме: за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звернення до суду за захистом, відновленням порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості захистити, відновити порушені права та інтереси, застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід’ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об’ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не перебував в договірних відносинах ні з відповідачем-1, ні з відповідачем-2, не є стороною по договору купівлі-продажу обладнання №27/03-01 від 27.03.2009. та Угоди про припинення зобов’язання заліком зустрічних позовних однорідних вимог від 27.03.2009., які оспорює в суді, не є власником обладнання, що є предметом договору №27/03-01 від 27.03.2009. Позивачем не надано доказів, що за рахунок саме цього обладнання була б погашена заборгованість ТОВ “Електросервіс Плюс” перед ВАТ “Всеукраїнський Акціонерний банк” на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2008. по справі №12/80-08, а також доказів того, що на момент укладання оспорюваного договору та угоди обладнання знаходилося під арештом чи вибуло із володіння відповідача-2 та, яким би чином захистилися в такому випадку права та охоронювані законом інтереси позивача.

Таким чином вимоги позивача про визнання недійсними договору купівлі-продажу обладнання №27/03-01 від 27.03.2009. укладеного між ПП “БІК” та ТОВ “Електросервіс Плюс”, Угоди про припинення зобов’язання заліком зустрічних позовних однорідних вимог від 27.03.2009. та про передачу на зберігання представнику ВАТ “ВіЕйБі Банк” обладнання, а саме: мукомельну установку АGRЕХ Моlіпо AGS 431, для подальшої передачі до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ.

Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити з зазначених підстав в повному обсязі.

Крім того, слід зазначити, що державним митом повинна бути оплачена кожна вимога окремо. Позивачем сплачено держмито в розмірі 85 грн., тоді як заявлено дві окремі вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договору і угоди. Таким чином, з позивача слід стягнути не сплачену суму держмита в розмірі 85 грн.

Судові витрати покладаються на позивача у відповідності до ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -           

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний банк” м. Київ, 04119, вул. Зоологічна, 5-А, код ЄДРПОУ 19017842 на користь на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) суму 85,00 грн. державного мита.

Суддя А.В.Дьоміна

Рішення оформлено та підписано згідно із вимогами ст.84 ГПК України 15.12.2009 року.