Постанова № 80757442, 26.03.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/3389/19

Провадження №2-а/127/45/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2019 р. м. Вінниця

в складі: судді Бойка В.М.,

за участю секретаря Ревтюх О.А.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області третьої особи головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення УДМС України у Вінницькій області ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови, суд -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області третьої особи головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення УДМС України у Вінницькій області ОСОБА_2 з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення №1 від 04 січня 2019 року головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС України у Вінницькій області ОСОБА_2 про примусове повернення з України громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позов мотивовано тим, що в червні 2017 року позивач прибув на територію України по паспорту Р3729092, виданому 26.11.2009 р. на термін дії до 25.11.2019 р. з метою возз’єднання з сім’єю. 26 червня 2017 року УДМС України у Вінницькій області документувався посвідкою на тимчасове проживання в Україні на термін до 26 червня 2018 року. За порушення встановлених правил перебування в Україні, на позивача було складено адміністративний протокол за ч.1.ст. 203 КУпАП та винесено постанову про накладення на мене адміністративного стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 3000 (три тисячі) грн., який позивач сплатив у повному обсязі.

Згідно рішення №1 від 04.01.2019 р. про примусове повернення з України, винесеного головним спеціалістом відділу організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення УДМС України у Вінницькій області ОСОБА_2, вирішено примусово повернути громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця Вірменії з України та зобов’язано позивача покинути територію України у 30 денний термін з дати винесення рішення про примусове повернення.

Позивач вважає вищевказане рішення незаконним, оскільки при прийнятті рішення не враховано істотні обставини за яких позивач змушений залишитись на території України, а саме позивача визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12017100080002728, тому за вказаних обставин він зобов’язаний брати участь у слідчих та процесуальних діях органу досудового слідства, як учасник кримінально-процесуального провадження.

Позивач вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, рівень володіння позивачем українською мовою, не був залучений перекладач, що унеможливило пояснення дійсним причин необхідності подальшого перебування на території України.

Позивач вважає, що його тимчасове перебування на території України не суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, а видворення не є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Вищевказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі позов підтримує в повному обсязі.

Представник Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову. Надавши відзив до суду в якому вказав що ст. 4 ЗУ Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" встановлено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, одна із підстав є прибуття в Україну іноземця з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію. 27.06.2017р. громадянину ОСОБА_3 Чінгіз Ахверді огли видана посвідка на тимчасове проживання в Україні серія ТР 111865 з підстав возєдання із сім’єю з особами, які є громадянами України. Термін дії посвідки на тимчасове проживання в Україні серія ТР 111865 один рік, а саме термін дії посвідки на тимчасове проживання закінчувався 26.06.2018 року. Відтак, оскільки 26.06.2018 року термін посвідки на тимчасове проживання на території України громадянина ОСОБА_3 Чінгіз Ахварді огли закінчився, а отже враховуючи статтю 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" він втратив підставу законного перебування на території України.

Третя особа головний спеціаліст відділу організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення УДМС України у Вінницькій області ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що рішення про примусове повернення позивача прийнято законно, підстави для скасування рішення відсутні. Також зазначив, що у розписці позивача від 04.01.2019р про повідомлення ОСОБА_1 про залишення території України, позивач вказав, що суть постанови зрозуміла, перекладача не потребує, що спростовує доводи позивача про те, що відсутність перекладача, унеможливила пояснення ним дійсних причин необхідності подальшого перебування на території України. В задоволенні позову просив суд відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом встановлено, що рішенням №1 від 04 січня 2019 року прийнятим головним спеціалістом відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС України у Вінницькій області ОСОБА_2 вирішено примусове повернути з України громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. В даному рішенні встановлено, що 27.06.2017 року громадянину ОСОБА_3 Чінгіз Ахверді огли була видана посвідка на тимчасове проживання в Україні серія ТР 111865 з підстав воз"єднання із сім’єю з особами, які є громадянами України. ( а.с.29) Термін дії посвідки на тимчасове проживання в Україні серія ТР 111865 рік, а саме термін дії посвідки на тимчасове проживання закінчувався 26.06.2018року. Відтак, оскільки 26.06.2018 року термін посвідки на тимчасове проживання на території України громадянина ОСОБА_3 Чінгіз огли закінчився, а отже враховуючи статтю 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" він втратив підставу законного перебування на території України. У визначений термін позивач вчасно не звернувся до органу ДМВ У країни за місцем тимчасового проживання з приводу оформлення нової посвідки на тимчасове проживання.( а.с. 3,)

Суд бере до уваги, що у розписці позивача від 04.01.2019р. про повідомлення ОСОБА_1 про залишення території України, позивач вказав, що суть постанови зрозуміла, перекладача не потребує, позивач також в протоколі про адміністративне правопорушення від 22.12.2018р. № 00562 серія: ПР МВН, вказав, що українську мову розуміє, перекладача не потребує, ( а.с. 36-37) що спростовує доводи позивача про те, що відсутність перекладача, унеможливила пояснення ним дійсних причин необхідності подальшого перебування на території України. ( а.с. 32)

Відповідно до П. 16 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затвердженого постановою КМУ від 25 квітня 2018встановлено, що документи для оформлення посвідки у тому числі замість втраченої або викраденої, її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства, а пункт 17 цього ж порядку встановлює, що документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.

Відтак, до Управління ДМС України у Вінницькій області громадянин ОСОБА_3 Чінгіз Ахверді огли не звертався для обміну посвідки з підстав закінчення терміну дії, а відтак з 26.06.2018 року він перебуває на території України з порушенням міграційного законодавства без будь-якого документа який би давав законне перебування на території України.

Пунктом 67 Порядку вказного вище порядку встановлено, що після закінчення строку дії посвідки іноземець та особа без громадянства зобов’язані в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України.

Позивач в позові ,як підставу для скасування даного рішення вказав, що в іноземця є істотні обставини, які змушують залишитися на території України, а саме визнання потерпілим позивача у кримінальному провадженні № 120171900080002728, позивачем надано довідку про те, що позивач звертався до Святошинського УП ГУНП у м. Києві з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що позивач є потерпілим за кримінальним провадженням № 120171900080002728 ( а.с. 11-12), проте, суд враховує, що оскражуване рішення прийнято на підставі ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземця та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки країни чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані зими у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

З метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» головним спеціалістом ВОЗНМРВ УДМС України у Вінницькій області 04.01.2019 року було винесено рішення про примусове повернення з України громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_1.

Щодо неврахування на думку позивача істотних обставин, що змушують залишитися на території України, а саме визнання потерпілим позивача у кримінальному провадженні № 120171900080002728, суд враховує, що ст. 22 Закону України «Про правовий статус іноземця та осіб без громадянства» визначено виїзд з України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо: йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або кримінальна справа розглядається судом - до закінчення кримінального провадження; його засуджено за вчинення кримінального правопорушення - до відбування покарання або звільнення від покарання; його виїзд, суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України,- до припинення обставин, що перешкоджають виїзду. Згідно норма статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземця та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Таким чином, вказаним законом не передбачено законного перебування на території України у зв’язку із визнанням іноземця потерпілим у кримінальній справі, також немає будь якого обмеження, щодо заборони виїзду з території України такого іноземця та прийняття стосовно нього рішення про примусове повернення та рішення про примусове видворення, що спростовує доводи позивача про незаконність оскаржуваного рішення.

Стосовно доводів позивача про ненадання перекладача, що унеможливило його надати пояснення суд враховує, що в матеріалах даної справи міститься розписка позивача від 04.01.2019р. про повідомлення ОСОБА_1 про залишення території України, позивач зазначив, що суть постанови зрозуміла, перекладача не потребує, позивач в судовому засіданні від 25.03.2019р. не заперечував, що ним про це зазначалось в розписці. А відтак, п. 2 розділу 2 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 № 353/271/150 встановлено що, перекладач надається іноземцю у разі його вимоги, а з розписки від 04.01.2019 року про отримання рішення про примусове повернення іноземцем встановлено, що позивач зазначив, що перекладача не потребує, а відтак підстав надавати перекладача у працівників територіального органу ДМС не було.

Суд враховує, що на питання представника відповідача щодо сімейного стану позивач пояснив, що на даний час розлучений, перебуває в громадянському шлюбі, в зареєстрованому шлюбі не перебуває.

ст. 72 КАС України встановлено що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових і речових доказів, висновків експертів,показань свідків.

ч.1 ст.77 КАС України встановлено що, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.

Пунктом 7 ч.І ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в становленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Стаття 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

ч.1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України).

Суд погоджується з доводами відповідача щодо невірного посилання представника позивача на норми Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, де зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в’їзду з держав з безвізовим порядком в’їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Проте, під даний порядок підпадають іноземці, які прибули на територію України з країн безвізовим порядком в’їзду та перебувають на території України не більш як 90 днів протягом 180 днів будь яких документів тобто тимчасових посвідок на проживання в Україні, посвідок на постійне проживання в Україні, а також візи.

Визначаючись щодо позовних вимог суд вважає відповідачем- Управління ДМС України у Вінницькій області 04.01.2019 року правомірно, відповідно до вимог закону оголошено громадянину ОСОБА_3 Чінгіз Ахверді огли рішення № 1 від 04.01.2019 року про примусове повернення з України громадянина ОСОБА_3 Чінгіз Ахверді огли та вручено йому один примірник рішення про, що свідчить відповідна розписка позивача від 04.01.2019 року у якій він власноручно підписався про отримання примірника рішення та від послуг перекладача відмовився.

Отже, враховуючи, що іноземець втратив законні підстави перебування на території України порушує міграційне законодавство Управлінням ДМС України у Вінницькій області прийнято рішення про примусове повернення позивача з території України, законно, обґрунтовано відповідно до Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 № 353/271/150.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, з метою недопущення реалізації конституційних прав позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані не підтверджені матеріалами справи та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ч.5 ст. 288 КАС України та вважає судовий збір компенсувати за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. 4, 22, 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 № 353/271/150

ст. ст. 3 26 Конституції України ст.ст. 6, 9, 72, 73, 75, 77, 241, 242, 244, 245, 288 КАС України,

Постановив:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області третьої особи головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення УДМС України у Вінницькій області ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення через Вінницький міський суд Вінницької області до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст виготовлено 28.03.2019р.

Суддя: