Рішення № 80756782, 28.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2019 року № 640/3058/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить суд:

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) щодо припинення виплати ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, пенсії за віком з вересня 2018 року;

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) поновити з вересня 2018 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати у місячний строк звіт про виконання рішення суду відповідно до статті 382 КАС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2019 відкрито спрощене провадження та роз'яснено сторонам, що справа буде розглядатись без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України. Запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, оформлений у відповідності до вимог 162 КАС України з доказами направлення відзиву з додатками до нього позивачу.

Відповідно до ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, заявами по суті в даній категорії справ є позов та відзив.

Відповідачем у встановлений строк надано відзив на позовну заяву, з урахуванням чого суд вважає за можливе вирішити спір по суті заявлених позовних вимог на підставі наявний у справі письмових доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги і повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на відсутність у відповідача правових підстав для припинення виплати пенсії позивачу.

Відповідач, в наданому відзиві, акцентує увагу на тому, що соціальні виплати припиняються, зокрема, у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, з 01.12.2016 ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу та видано довідку за № 0000053494.

15.02.2018 позивачем зареєстровано місце свого проживання за адресою : АДРЕСА_1. У зв'язку з цим, позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з письмовою заявою про відмову від довідки внутрішньо переміщеної особи.

Рішенням № 905 від 19.02.2018 Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації скасовано дію довідки про взяття на облік ВПО ОСОБА_1 № 0000053494 від 19.02.2018.

З моменту взяття на облік та до вересня 2018 року відповідач щомісячно нараховував пенсійне забезпечення та перераховував позивачу належні до виплати суми. Однак у вересні 2018 року без будь-яких пояснень відповідачем було припинено виплату пенсії позивачу. Жодних рішень про припинення виплати пенсії відповідачем на адресу позивача не направлялося.

З огляду на вказане у жовтні 2018 року позивач письмово звернувся до відповідача із заявою про надання інформації про причини припинення та невиплати пенсії. Листом від 29.11.2018 № 122081/02/Г-8783 відповідач повідомив, що оскільки в матеріалах пенсійної справи знаходиться рішення комісії Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації № 905 від 19.02.2018 щодо скасування довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщену особу № 0000053494 від 19.02.2018 та тимчасово призупинено виплату пенсії. Також зазначено, що для поновлення виплати пенсії позивач має особисто звернутися із заявою про поновлення виплати пенсії, до якої долучити нову довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у її видачі.

Як вказує позивач, він з грудня 2018 року по лютий 2019 року неодноразово звертався до відповідача, намагаючись довести, що він є громадянином України, має зареєстроване місце проживання у м. Києві, за яким фактично і проживає, а тому має повне право на отримання пенсії без надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, від якої раніше відмовився. Позивач наголосив, що з лютого 2018 року (після відмови від зазначеної довідки) пенсія виплачувалася відповідачем без будь-яких нарікань, тому взагалі не зрозуміло підстави для припинення виплати. Однак до моменту звернення позивача до суду виплата пенсії позивачу поновлена не була.

Не погоджуючись з правомірністю припинення виплати пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Базовим нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади й механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсії, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), який регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що не суперечить йому (ст.5 цього Закону).

Згідно із ч.1 ст. 47 Закону №1058-ІV пенсії виплачуються щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч.1 ст.49 цього Закону.

Підстави припинення виплати пенсії, до яких, зокрема, відносяться призначення пенсії на підставі документів, що містять недостовірні відомості, смерть пенсіонера, неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, а також інші випадки, передбачені законом, визначені у ч.1 ст.49 Закону № 1058-ІV.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1.

У статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частині 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Відповідачем не зазначено, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії.

З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій щодо невиплати позивачу пенсії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати позивачу пенсії та відповідно зобов'язання відповідача нарахувати та виплати пенсії з вересня 2018 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію у зв'язку з втратою частини доходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно положень ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (ч.2 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).

Статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно положень ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що визнано протиправними дії щодо не нарахування та невиплати пенсії позивачу з вересня 2018 року, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію у зв'язку з втратою частини доходів, включно по місяць виплати заборгованості по пенсії, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) щодо припинення виплати ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, пенсії за віком з вересня 2018 року.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) поновити з вересня 2018 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

4. Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м.Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій