Рішення № 80750641, 27.03.2019, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/45/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Гвоздика А. Є.

при секретарі Бурлига Н. Л.,

з участю позивача ОСОБА_1 його представника адвоката ОСОБА_2

та представника відповідача Диканського РВ ДВС ГУТУЮ в Полтавській області ОСОБА_3,-

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Диканька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Диканського районниого відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області , про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та тимчасового обмеження, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та скасування тимчасового обмеження у виді права виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, у користуванні мисливською та іншою зброєю, у полюванні, а також накладенні арешту на кошти.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що він та відповідач по справі, перебували у шлюбі, який був розірвано 18. 09. 2007 року. Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5 26 серпня 2000 року. 18.01.2012 року, відкрито виконавче провадження, згідно виконавчого листа, виданого 12.08.2002 року, на підставі рішення Карлівського районного суду Полтавської області з нього на користь відповідача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, щомісячно підлягає стягненню аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку.

Позивач вказує, що він значний час не знав про вказане рішення суду, оскільки на розгляд справи не викликався та про такий не повідомлявся. При цьому, сторони проживали разом однією сім'єю у будинку в с. Ланна Карлівського району Полтавської області, який придбали за спільні кошти. В подальшому, позивач, припинивши спільне проживання з відповідачем ОСОБА_4 переїхав на постійне місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1. В той же час ОСОБА_1 сплачував в добровільному порядку аліменти відповідачеві на утримання сина, надісилавши їй грошові перекази, або дававши такі кошти при зустрічі, про що остання писала відповідні розписки.

Позивач ОСОБА_1 в своєму позові пояснив, що з 03 червня 2012 року по 28 серпня 2012 року та з 22 грудня 2012 року по 19 січня 2013 року, на той час неповнолітній син сторін ОСОБА_5 проживав разом з ним та був на повному його утриманні. А в подальшому, з квітня 2013 року їхній син почав постійно проживати з позивачем, навчатись у Андріївській загальноосвітній школі та Диканській загальноосвітній школі. При цьому, всі витрати по утриманню сина ніс позивач. В той же час, відповідач ОСОБА_4 його запевнила про те, що виконавчий лист про стягнення з нього аліментів на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, з примусового виконання відкликала.

В 2017 році, відповідач ОСОБА_7 продавши придбане спільне будинковолодіння, переїхала до Автономної Республіки Крим, а кошти від його продажу залишила собі.

З вересня 2017 року по даний час їхній з відповідачем син навчається у "Полтавському коледжі ім. академіка ОСОБА_8" і знаходиться на повному його утриманні.

Вказуючи на те, що їхній з відповідачем син ОСОБА_5, з 26 грудня 2013 року по теперішній час проживає разом з ним, перебуває на повному його утриманні, окрім цього, на утриманні позивача знаходяться ще двоє інші неповнолітні дитини, один з яких є його малолітнім сином, а інший неповнолітній син співмешканки, також на його думку обмеження, які застосовані старшим державним виконавцем є незаконними оскільки заборгованість по виплаті аліментів виникла через незнання ним закону.

Вказані вище обставини і слугували підставою звернення його з даною позовною заявою до суду.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задоволити з обставин викладених у позові та в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_4 повторно в судове засідання не з'явилась, однак про дату та час була повідомлена у встановленому законом порядку, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, останнє таке повідомлення було розміщене за десять днів до дати ухвалення цього рішення, однак у визначений їй строк відзиву на позов або інших клопотань суду не подала.

Представник відповідача ОСОБА_9 районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області /далі - Диканський РВ ДВС ГУТУЮ в Полтавській області/ в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково та покладалася на думку суду при винесенні рішення по справі.

26.03.2019 року ухвалою суду, в частині позовних вимог про скасування постанов старшого державного виконавця Диканського РВ ДВСУ ГУТУЮ в Полтавській області про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про арешт коштів боржника, провадження було закрито на підставі п.п.1 п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 його представника, часткові заперечення відносно позовних вимог представника відповідача Диканського РВ ДВС ГУТУЮ в Полтавській області, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, - держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Судом встановлено, що сторони мають спільного сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2.

18.01.2012року було відкрито виконавче провадження, згідно виконавчого листа від 12.08.2002 року, виданого на підставі Карлівського районного суду Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 - позивача по справі на користь ОСОБА_4 - відповідача, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 01.08.2002 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, ОСОБА_1 - позивач по справі має заборгованість по сплаті аліментів, які зобов'язаний був сплачувати на користь ОСОБА_4 - відповідача, на утримання на той час неповнолітнього сина ОСОБА_6, заборгованість на 01.09.2018 року, на момент повноліття дитини складає 92 021 грн. 74 коп.

За положеннями ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Судом встановлено, ОСОБА_5, який є сином сторін з 26 грудня 2013 року та на даний час, проживає разом зі своїм батьком - позивачем по справі, по вул. Молодіжна, 20 в с. Ландарі Диканського району Полтавської області, знаходився та знаходиться на його утриманні. Крім цього згідно записів погосподарської книги № 4, неповнолітній на той час ОСОБА_11, проживав разом з батьком в період канікул з 03.06.2012 року по 28.08.2012 року, та з 26.12.2013 року. Вказане підтверджується відповідним ОСОБА_2 обстеження матеріально-побутових умов дитини, складеного 11.03.2014 року, а також відповідними довідками, виданими Андріївською сільською радою 26.11.2018 року та 23.03.2013 року.

В той же час, допитаний в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що позивач по справі являється його батьком, з яким він з 26 грудня 2013 року проживав та був на повному його утриманні, навчався у Андріївській, а потім у Диканській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, останній його забезпечував, одягом продуктами харчування, ніс додаткові витрати по його утриманню. Окрім цього в 2012 року він всі літні канікули з початку червня 2012 року по кінець серпня 2012 року перебував у батька - позивача по справі та знаходився на повному його забезпеченні.

Окрім цього, свідок ОСОБА_5 на даний час є повнолітнім, при цьому з вересня 2017 року навчається в бізнес-коледжі на денній формі навчання, на контрактній основі. Навчання останнього оплачує лише його батько - позивач по справі, він несе витрати на проїзд, харчування, одяг книги для нього.

Вказані обставини повністю підтверджуються та взаємоузгоджуються наступною сукупністю доказів. Так, як вбачається належно завіреною копією Контракту №09/2017 року про навчання у ПВНЗ "Міжнародний науково-технічний університет ім. академіка ОСОБА_8". Довідками з Андріївської та Диканської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

Як вбачається з належно завіреної копії свідоцтва про народження, позивач є батьком ОСОБА_12, 15.09.2015 року, який також перебуває на його утриманні.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи розписок, які позивачу надані відповідачем по справі, про отримання нею в рахунок аліментів на утримання на той час неповнолітнього сина ОСОБА_6, коштів в період червня, липня, серпня та грудня місяця в 2011 році, загальною сумою 1600 грн., які підлягають вирахуванню з загального боргу по аліментах.

Між тим судом не приймаються, як доказ по справі надані позивачем ОСОБА_1 належним чином завірені копії квитанцій, на обґрунтування сплати ним у добровільному порядку відповідачеві по справі аліментів на утримання їхнього сина ОСОБА_6. Оскільки дані квитанції не несуть інформації щодо призначення платежу, яка повинна містити в собі саме вказівку щодо аліментів на утримання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦК України доказами по справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, відповідно до ст.157 СК України, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Тому, враховуюче вище викладеної норми, суд приходить до висновку, що від нарахованої заборгованості за період перебування сина ОСОБА_6 на літніх канікулах з 03 червня 2012 року по 28.08.2012 року та зимових канікул з 22 грудня 2012 року, позивач звільненню не підлягає, оскільки останній реалізовував своє право на особисте спілкування з дитиною та взятті участі у його вихованні, який на той час проживав у іншому населеному пункті та на значній відстані від позивача. При цьому, жодна із сторін не зверталась до виконавчої служби з відповідними заявами про зупинення на вказаний період виконання рішення Карлівського районного суду Полтавської області. В той же час, вказаним рішенням суду вказано строк та період стягнення аліментів з відповідача, без тих чи інших умов перебування дитини в період канікул в одного із батьків.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, як кожен окремо так і в їх сукупності, враховуючи те, що на той час неповнолітній син сторін ОСОБА_5 почав проживати постійно з позивачем лише з 26 грудня 2013 року, та з даного часу перебував на повному утриманні свого - позивача по справі, який ніс також і додаткові витрати на виховання та навчання сина, при цьому оплачував та оплачує навчання сина ОСОБА_6 у Полтавському бізнес-коледжу, окрім того має на утриманні іншого свого сина ОСОБА_13, який є малолітнім, вказані обставини загалом є мають істотне значення для справи, які як наслідок слугують для часткового задоволення позову в частині звільнення його від сплати заборгованості від аліментів з січня 2014 року по серпень 2018 року, включно.

Окрім цього, суд приходить до висновку про необхідність вирахування з заборгованості по сплаті позивачем ОСОБА_1 аліментів 1600 грн., сплачені безпосередньо відповідачеві згідно розписок останньої за червень, липень, серпень та грудень 2012 року по 400 грн. за кожен місяць.

В той же час, не заслуговують на увагу суду твердження відповідача, що частина коштів від реалізованого відповідачем житлового будинку, який був придбаний за спільні з ним кошти, як за майно яке є спільною сумісною власністю подружжя, а тому повинні бути зараховані для погашення боргу по аліментах.

Позивачем по справі, не доведено факту наявності у вказаного житлового будинку статусу спільної сумісної власності подружжя, окрім того, невідома вартість такого під час його реалізації відповідачем. При цьому, сторони між собою не укладали жодних договорів про припинення права нам аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, або інших договорів встановлених сімейним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. В той же час, відповідно до п.п.3 п.1ч. 2 ст. 141 цього Кодексу, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд приходить до висновку про часткове стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, а саме в сумі 384 грн. 20 коп, а також інших витрат, які складаються з витрат на правову допомогу в сумі 3 000 грн, а всього 3 384 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 141, 157, 180, 181 СК України, ч. 1 ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" ст. ст. 10, 12, 17, 81, 89, 133, 141, 158, 187, 200 ч. 3, 206 ч. 4, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, до ОСОБА_4, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_4 Крим, ідентифікаційний номер невідомий, Диканського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, вул. Пушкіна, 6, смт. Диканька Полтавської області, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та скасування тимчасового обмеження, задоволити частково.

Звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, від сплати заборгованості по сплаті аліментів, стягнутих рішенням Карлівського районного суду Полтавської області 12.08.2002 року на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, нарахованих з січня 2014 року по серпень 2018 року, включно.

Зарахувати 1600 /одна тисяча шістсот/ грн. в сплату ОСОБА_1 аліментів, стягнутих рішенням Карлівського районного суду Полтавської області 12.08.2002 року на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути ОСОБА_4, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_4 Крим, ідентифікаційний номер невідомий, на користь ОСОБА_1, понесенні ним судові витрати в загальній сумі 3 384 ( три тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

В іншій іншій частині позовних відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Головуючий: