Рішення № 8074976, 22.01.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" січня 2010 р. Справа № 15/1760

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Кравець С.Г.

при секретарі Лужко О.В.

за участю представників сторін

від позивача: Янкового В.В., представника за довіреністю №1 від 04.01.2010р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Елмакс" (м. Бердичів)

до Кишинського сільського споживчого товариства (с.Кишин Олевського району)

про стягнення 6419,28 грн.

В судовому засіданні 21.01.2010р., у відповідності із ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 22.01.2010р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 6419,28грн., із яких 3282,45грн. основної заборгованості, 32,13грн. пені, 4,70грн. - 3 % річних, та 3100грн. збитків.

Представник позивача в судовому засіданні 21.01.2010р. позовні вимоги підтримав, подав заяву за вих. №9 від 21.01.2010р., відповідно до якої, відмовляється від позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4,27грн., 4,25грн. пені, 150,00грн. збитків та 0,62грн. – 3% річних (а.с.35). Надав довідку згідно з якою заборгованість відповідача станом на 21.01.2010р. складає 2631,18грн. основного боргу, 27,88грн. пеня, 4,08грн. - 3% річних, 2950,00грн. збитки (а.с.34).

В судовому засіданні 22.01.2010р. представник позивача подав заяву згідно з якою уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2631,18грн. та збитки у твердій сумі в розмірі 1500,00грн. (а.с.79).

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зміну позовних вимог, розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Позивач підтримав позовні вимоги, з урахуванням поданої в судовому засіданні 22.01.2010р. заяви та просить суд стягнути з відповідача 2631,18грн. основного боргу та 1500,00грн. збитків.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, вимоги ухвал господарського суду від 27.11.2009р. та від 22.12.2009р. не виконав. 21.01.2010р. від Кишинського сільського споживчого товариства надійшла телеграма в якій відповідач повідомив про неявку представника по технічним причинам.

Приймаючи до уваги той факт, що неявка представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, а також враховуючи, що розгляд справи відкладався через неявку представника відповідача й поважність неявки не була документально підтверджена, господарський суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2008р. між Приватним підприємством "Елмакс" (продавець, позивач) та Кишинським сільським споживчим товариством (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу, у відповідності з яким продавець зобов’язався протягом дії даного договору передавати у власність (повне господарське відання) покупця продукти харчування (надалі - товар), а покупець зобов’язався приймати товар та оплачувати його вартість на умовах даного договору (а.с. 6).

Відповідно до п. 1.2 договору, даний договір передбачає дострокове та багаторазове постачання продавцем товару покупцю у всі його крамниці, магазини, кіоски, склади, бази, інші торгові заклади де він здійснює свою господарську діяльність, протягом дії та на умовах даного договору.

Асортимент, кількість та вартість кожної партії товару і одиниці товару визначається за замовленням покупця та зазначається у накладних, які є невід’ємною частиною даного договору (п.2.1 договору від 20.06.2008р.).

Згідно з п. 3.2 договору від 20.06.2008р. датою поставки товару вважається дата передачі товару покупцю.

Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать про те, що після укладення договору купівлі-продажу позивачем здійснювався відпуск товарів відповідачу, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні (а.с.43-67). В свою чергу, за отриманий від позивача товар відповідачем здійснювалась оплата, що підтверджується прибутковими касовими ордерами (а.с.67-78).

Позивач в позовній заяві посилається на те, що по видатковим накладним №ОН-0023034 від 01.10.2009р., №ОН-0022427 від 24.09.2009р., №ОН-0022426 від 24.09.2009р., №ОН-0022424 від 24.09.2009р., №ОН-0022418 від 24.09.2009р., №ОН-0022417 від 24.09.2009р., №ОН-0022416 від 24.09.2009р. відповідачу передано товар на суму 3652,45грн. Після направлення позивачем вимоги відповідач частково здійснив оплату на суму 370,00грн. Сума боргу за накладними складає 3282,45грн.

З наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням позовних вимог, вбачається, що позивач на виконання умов договору від 20.06.2008р. передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4152,45грн., що підтверджується видатковими накладними №ОН-0022416 від 24.09.2009р. на суму 337,89грн., №ОН-0022417 від 24.09.2009р. на суму 379,11грн., №ОН-0022418 від 24.09.2009р. на суму 447,89грн., №ОН-0022424 від 24.09.2009р. на суму 595,65грн., №ОН-0022426 від 24.09.2009р. на суму 600,15грн., №ОН-0022427 від 24.09.2009р. на суму 1066,23грн., №ОН-0023034 від 01.10.2009р. на суму 725,53грн. (а.с.7-8).

У відповідності з п. 4.3 договору від 20.06.2008р. розрахунки між сторонами за поставлений товар здійснюються шляхом внесення готівки до каси продавця або шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з п. 4.4 договору оплата вартості товару проводиться у формі попередньої оплати (оплати за фактом поставки) або на умовах поставки товару з відстрочкою платежу терміном 21 (двадцять один) календарний день. Пунктом 5.4.1 договору покупець зобов’язався приймати та своєчасно оплачувати товар, переданий йому у власність продавцем.

Таким чином, за отриманий по видатковим накладним №ОН-0022416, №ОН-0022417, №ОН-0022418, №ОН-0022424, №ОН-0022426, №ОН-0022427 від 24.09.2009р. товар, з урахуванням відстрочки платежу терміном на 21 календарний день, відповідач мав провести оплату в строк до 15.10.2009р., а за товар, отриманий по видатковій накладній №ОН-0023034 від 01.10.2009р. – в строк до 22.10.2009р.

Проте, свої зобов’язання по оплаті отриманого товару по видатковим накладним №ОН-0022416, №ОН-0022417, №ОН-0022418, №ОН-0022424, №ОН-0022426, №ОН-0022427 від 24.09.2009р., №ОН-0023034 від 01.10.2009р. відповідач виконав частково. Зокрема, згідно з наявними в матеріалах справи прибутковими касовими ордерами відповідачем до порушення провадження у справі проведено оплату на суму 1179,11грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами №300 від 22.10.2009р. на суму 500,00грн., №321 від 05.11.2009р. на суму 170,00грн., №323 від 09.11.2009р. на суму 200,00грн., №336 від 19.11.2009р. на суму 100,00грн. та №209 від 23.11.2009р. на суму 209,11грн. (а.с. 10,27,37).

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до господарського суду за отриманий по видаткових накладних від 24.09.2009р. та від 01.10.2009р. товар, відповідач розрахувався частково на суму 1179,11грн., непогашеним залишився борг в розмірі 2973,34грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Після порушення провадження у справі відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості на суму 337,89грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №355 від 03.12.2009р. (а.с. 27, зворотній бік).

Таким чином, на час прийняття рішення непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем за товар, отриманий по видатковим накладним №ОН-0022416, №ОН-0022417, №ОН-0022418, №ОН-0022424, №ОН-0022426, №ОН-0022427 від 24.09.2009р., №ОН-0023034 від 01.10.2009р. на суму 2631,18грн. Зазначену суму основного боргу просив стягнути позивач в заяві від 22.01.2010р. (а.с. 79).

Відповідач, на час прийняття рішення, доказів погашення заборгованості в сумі 2631,18грн. суду не надав.

Враховуючи викладене, вимоги позивача (з урахуванням заяви від 22.01.2010р.) про стягнення з відповідача 2631,18грн. основного боргу є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 32,13грн. пені, 4,70грн. - 3% річних та 3100,00грн. збитків.

В судовому засіданні 21.01.2010р. позивач подав заяву за вих. №9 від 21.01.2010р., відповідно до якої, відмовляється від позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4,27грн., 4,25грн. пені, 150,00грн. збитків та 0,62грн. – 3% річних (а.с.35).

Позивач заявою, яка надана в судовому засіданні 22.01.2010р. уточнив позовні вимоги та посилаючись на умови п. 6.2 договору купівлі-продажу та те, що загальна сума боргу складає понад 2500,00грн., просить суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки у твердій сумі в розмірі 1500,00грн. за 15 днів прострочки оплати (а.с. 79).

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача в частині стягнення з відповідача збитків, господарський суд враховує наступне.

У пункті 6.2 договору купівлі-продажу від 20.06.2008р. сторони визначили розмір збитків, які підлягають відшкодуванню продавцю покупцем у твердій сумі у випадку порушення термінів оплати, а саме: якщо борг до 500,00грн., то 10,00грн. за кожен день прострочення; якщо борг до 2500,00грн., то 50,00грн. за кожен день прострочення, якщо борг 2500,00грн. і більше, то 100,00грн. за кожен день прострочення.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 232 ГК України визначає загальний порядок застосування штрафних санкцій.

Частиною другою статті 623 ЦК України встановлено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Водночас відповідно до частини п'ятої статті 225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Правовий аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що зазначений припис частини п'ятої статті 225 ГК України є спеціальною нормою стосовно загальних положень згаданих статті 623 ЦК України та статті 232 ГК України.

Беручи до уваги факт попереднього погодження сторонами розміру збитків, що підлягають відшкодуванню (пункт 6.2 договору), перевіривши правильність визначеної позивачем до стягнення суми збитків (сума боргу становить 2631,18грн., тобто більше 2500,00грн.; позивач нарахував збитки у твердій сумі за 15 днів прострочки оплати), господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення є відповідача 1500,00грн. збитків правомірними та задовольняє позов в цій частині.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги ПП "Елмакс" обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в сумі 4131,18грн., з яких 2631,18грн. основний борг та 1500,00грн. збитків.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ЦК України, ч. 1 ст.173, ч. 1 ст. 193, ч. 5 ст. 225 ГК України, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Кишинського сільського споживчого товариства (11040, с.Кишин, Олевського району, Житомирської області, вул.Леніна, 69, ідентифікаційний код 13574180)

на користь Приватного підприємства “Елмакс”(13300, м.Бердичів, вул. Чуднівська, 156, ідентифікаційний код 25309773):

- 2631,18грн. основного боргу,

- 1500,00грн. збитків,

- 65,64грн. витрат по сплаті державного мита,

- 151,88грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам