Рішення № 8074914, 11.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.02.10 р.                     Справа № 7/260                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі Донецьких електричних мереж м.Донецьк

До відповідача: Військової частини 3037 м. Донецьк

Предмет спору: стягнення пені – 1595, 04 грн., 3% річних – 209, 33 грн. та індекс інфляції – 193, 83 грн.

За участю представників:

Від позивача: Калітвянська С.О. –довір.

Від відповідача: Кірпічніков О.М. – довір.

СУТЬ СПОРУ:           У судовому засіданні 04.02.2010р. оголошувалась перерва до 11.02.2010р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі Донецьких електричних мереж м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Військової частини 3037 м. Донецьк про стягнення пені – 1595,04грн.,3% річних – 209,33грн. та індекс інфляції – 193,83грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №933 від 15.10.2004р. з додатками та додатковими угодами; рахунки за жовтень – грудень 2008р., січень – серпень 2009р.; платіжні доручення №U3674675 від 27.11.2008р., №U3915400 від 16.12.2008р., №U49471 від 21.01.2009р., №U769119 від 24.03.2009р., №U950791 від 03.04.2009р., №U1195219 від 27.04.2009р., №U1532365 від 22.05.2009р., №U1972506 від 25.06.2009р., №U245934 від 31.07.2009р., №U2799987 від 31.08.2009р., №U3056752 від 24.09.2009р., №3094199 від 28.09.2009р.; лист №12.2-10/10793 від 15.10.2009р.; повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.10.2009р.; поштову квитанцію №0014 від 15.10.2009р.; рахунки №11/933 від 01.10.2009р. на сплату пені, інфляційних та 3% річних.

Відповідач у відзиві та у судових засіданнях позовні проти позову заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини в простроченні платежів за спожиту електричну енергію, зазначив про той факт, що його установа фінансується з державного бюджету, а фінансування видатків військової частини 3037 з оплати комунальних послуг проводиться із запізненням на один місяць, вважає, що позивач пропустив строк позовної давності для пред’явлення вимог щодо стягнення пені, нарахованої на суму боргу за жовтень 2008р., просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В ході розгляду справи відповідач заявив клопотання про зменшення суми заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50%, посилаючись на важкий фінансовий стан свого підприємства та той факт, що Військова частина фінансується з державного бюджету України.

Позивач проти зменшення штрафних санкцій заперечив посилаючись на тяжке фінансове становище свого підприємства.

Строк розгляду справи продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №933 від 15.10.2004р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами.

Відповідно до п.9.4 Договору в редакції додаткової угоди від 19.03.2009р. до Договору, строк дії договору встановлений до 31.12.2009р. З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору.

Відповідно до п.5 додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, підписаного обома сторонами без зауважень та скріпленого печатками обох установ, для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів. В разі неявки споживача для отримання рахунку, постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення..

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Посилаючись на сплату відповідачем вартості електричної енергії, поставленої з жовтня 2008р. по серпень 2009р., з простроченням строку оплати, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача в примусовому порядку 3% річних – 209, 33 грн. та індекс інфляції – 193, 83 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов’язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно, такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання.

На підставі вищезазначеного, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних – 209, 33 грн. за період з 18.11.2008р. по 28.09.2009р. та індекс інфляції – 193, 83 грн. з 11.03.2009р. по 03.04.2009р.

Відповідач проти стягнення 3% річних та інфляційних заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини та на той факт, що фінансування військової частини 3037 здійснюється з Державного бюджету України, а заборгованість виникла у зв’язку із фінансуванням видатків військової частини 3037 з оплати комунальних послуг із запізненням на один місяць.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього суми 3% річних та інфляційних за вказаний вище період, оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у зв’язку із несвоєчасним виконанням своїх договірних зобов’язань стосовно оплати спожитої електроенергії.

3% річних та інфляційні є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань.

До того ж, чинне законодавство не передбачає звільнення установ, які фінансуються з Державного бюджет України, від сплати 3% річних та інфляційних у разі порушення такими установами договірних грошових зобов’язань, зокрема щодо сплати за спожиту електроенергію.

Правильність нарахування інфляційних та 3% річних перевірена судом. Інфляційні в сумі 193,83грн. та 3% річних в сумі 209,33 грн. нараховані позивачем вірно, відповідно до діючого законодавства і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання свого грошового зобов’язання відповідачем щодо оплати спожитої з жовтня 2008р. по квітень 2009р. електричної енергії, позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1595, 04 грн. за період з 18.11.2008р. по 28.09.2009р.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3 -2.2.4 Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків” до цього договору, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідач заперечив проти стягнення з нього суми пені, посилаючись на той факт, що фінансування військової частини 3037 здійснюється з Державного бюджету України, а заборгованість виникла у зв’язку із фінансуванням видатків військової частини 3037 з оплати комунальних послуг із запізненням на один місяць.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на той факт, що матеріалами справи та позивачем доведено, а також визнано відповідачем, факт порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати виставлених рахунків на сплату за спожиту у жовтні 2008р. – квітні 2009р. електроенергію. Стягнення пені зі сторони, яка порушила грошові зобов’язання, можливо лише у випадку, якщо між сторонами такого зобов’язання було досягнуто згоду на нарахування пені. Відповідно до умов Договору (п.4.2.1 договору) сторони досягли такої згоди щодо відповідальності у вигляді пені, який є обов’язковим для виконання в силу ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідач також у відзиві та у судовому засіданні заявив клопотання щодо застосування стоку позовної давності в частині стягнення з нього пені, нарахованої на суму боргу за жовтень 2008р.

Позивач пояснень стосовно пропущення строку позовної давності для нарахування пені на заборгованість за жовтень 2008р. не надав.

Оскільки відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права, суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 2 ст.258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Право на пред’явлення вимоги у позивача виникло через 5 банківських днів після отримання відповідачем рахунку на сплату за спожиту електричну енергію за жовтень 2008р. На рахунку значиться підпис відповідача про його отримання із зазначенням дати – 03.11.2008р., що також підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до умов Договору, останнім днем для сплати вказаного рахунку є 10.11.2008р. Таким чином, 10.11.2008р. позивач вже знав про порушення його прав. Отже, перебіг позовної давності у цій справі в частині нарахування суми пені на заборгованість за жовтень 2008р. почався через 5 банківських днів після отримання споживачем рахунку на сплату, а саме 10.11.2008р. та сплив відповідно 10.11.2009р.

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути вищезазначену пеню 04.12.2009р., про що свідчить штемпель господарського суду Донецької області про одержання вхідної кореспонденції.

Згідно п.4 ст.267 Цивільного кодексу України, сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення суми пені, нарахованої на заборгованість за жовтень 2008р., поважність пропущення строку позовної давності позивач суду не довів, клопотання про поновлення пропущеного строку на подав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення пені, нарахованої на заборгованість жовтня 2008р. в сумі 141,47 грн. задоволенню не підлягають у зв’язку з пропущенням строку позовної давності для пред’явлення цієї суми.

Пеня в залишковій частині в сумі 1453,57 грн. нарахована позивачем арифметично вірно, відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 50%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства та відсутність вини підприємства за несвоєчасну оплату за спожиту електроенергію, зазначив про той факт, що Військова частина фінансується з державного бюджету України.

Позивач заперечив проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на тяжкий фінансовий стан свого підприємства.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Враховуючи той факт, що на момент розгляду справи сума основного боргу відповідачем сплачена, відповідач є державною установою, яка фінансується з Державного бюджету України, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що дійсно наявні обставини, які ускладнюють виконання рішення та вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 50%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 726,78 грн.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 256, 258, 261, 267, 526, 527, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Донецьких електричних мереж м.Донецьк до Військової частини 3037 м. Донецьк про стягнення пені – 1595, 04 грн., 3% річних – 209, 33 грн. та індекс інфляції – 193, 83 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини 3037 (83005, м.Донецьк, вул.Купріна, 1, ЄДРПОУ 23316237) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі Донецьких електричних мереж (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, поточний рахунок структурної одиниці Донецьких електричних мереж 26007044187000 в АКІБ „УкрСиббанк” м.Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 001314699) 3% річних в сумі 206,11 грн., інфляційні в сумі 193,83 грн., пеню в сумі 726,78 грн.

Стягнути з Військової частини 3037 (83005, м.Донецьк, вул.Купріна, 1, ЄДРПОУ 23316237) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі Донецьких електричних мереж (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, поточний рахунок структурної одиниці Донецьких електричних мереж 26007044187000 в АКІБ „УкрСиббанк” м.Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 001314699) державне мито у сумі 100, 50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 232, 52 грн.

У задоволенні вимог щодо стягнення 141,47 грн. пені відмовити у зв’язку з пропущенням позивачем строку позовної давності.

У задоволенні вимог щодо стягнення 726,78 грн. пені відмовити у зв’язку зі зменшення стягуваної суми пені судом.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя