Ухвала суду № 80747869, 21.03.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4258/18

Провадження № 1-кп/461/135/19

У Х В А Л А

21.03.2019 року Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Фролової Л.Д.,

за участі:

секретаря судового засідання Збожної О.Р.,

прокурора Мішкурова К.О.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 27 – ч. 2 ст. 187, ч.3 ст. 27 - ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 14 – ч.3 ст. 332 КК України, ОСОБА_3 за ч.2 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 14 – ч.3 ст. 332 КК України, ОСОБА_7 ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 332 КК України та ОСОБА_1 за ч.2 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться зазначена кримінальна справа, яка передана судді Фроловій Л.Д. 07 лютого 2019 року після повторного автоматичного розподілу.

Обвинуваченому ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого був неодноразово продовжений та закінчується 27 березня 2019 року.

Прокурором у судовому засіданні заявлене клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 на 02 місяці. Вимоги щодо продовження строку запобіжного заходу прокурор мотивує тим, що на даний час продовжують існувати ризики, встановлені ухвалою слідчого судді, а саме: можливість переховування ОСОБА_3 від суду, вчинення інших злочинів, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні шляхом впливу на свідків.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою заперечував. Зазначив, що наведені прокурором ризики не підтверджуються жодними доказами. ОСОБА_3 тривалий час утримується під вартою, проте останній не має наміру переховуватися від суду та впливати свідків та потерпілого, оскільки сам зацікавлений в належному розгляді справи.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника. Зазначив, що до взяття під варту він працював, проживав спільно з батьками, має хронічні захворювання та потребує постійного лікування. Розгляд справи триває значний час, протягом якого він утримується рід вартою, що порушує його права. Зобов’язався виконувати процесуальні обов’язки належним чином.

Вислухавши позиції сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали справи, при розгляді клопотання прокурора суд враховує наступне.

Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 331 ЦПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення.

Європейський суд з прав людини неодноразово у рішеннях зазначав, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року вказано, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою. Зазначена позиція висловлена також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

Відповідно до принципу V, викладеного у Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухваленій Комітетом ОСОБА_9 Європи на 518-му засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року, судді зобов’язані, зокрема, проводити розгляд справи неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів та власне тлумачення закону; забезпечити, щоб кожна сторона мала однакові можливості бути заслуханою і щоб процедурні права кожної із сторін дотримувались відповідно до положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв’язку із цим Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ опублікував інформаційний лист від 30 грудня 2016 року № 9-3167/0/4-16 «Щодо вжиття заходів загального характеру, зумовлених порушенням статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які встановлені у рішенні Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України».

У пункті 2 цього листа Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ нагадав про необхідність дотримання суддями процесуального порядку застосування запобіжних заходів, у тому числі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, під час підготовчого провадження.

Щодо застосування запобіжних заходів, що обмежені терміном дії (домашній арешт, тримання під вартою тощо), визначених ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування, слід звернути увагу, що в зазначеному листі Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернув увагу на необхідність врахування вимог, що обрання, продовження дії таких запобіжних заходів під час підготовчого судового засідання здійснюється за клопотанням учасників судового провадження з урахуванням вимог глави 18 КПК України.

Зокрема, глава 18 КПК України містить вимоги до письмового клопотання про зміну запобіжного заходу, його форми та змісту, а також вимог щодо внесення клопотання про продовження запобіжного заходу не пізніше аніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали.

Статтею 200 КПК України визначено порядок внесення слідчим, прокурором клопотання про зміну запобіжного заходу, вимоги до такого клопотання. Згідно з частинами першою – четвертою статті 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов’язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати. Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова вже було вирішено питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого. В судовому засіданні суд не перевіряє обґрунтованість такої підозри.

В той же час, положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, в тому нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя особи та застосування насильства небезпечного для здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбою) за попередньою змовою групою осіб за вчинення якого передбачене покарання виключно у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у свій практиці зазначає, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів. Ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов’язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв’язку з країною, в які така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Слідчим та прокурором в порушення вимог ч. 4 ст. 194 КПК України не надані докази продовження існування встановлених раніше в ухвалі слідчого судді ризиків, що передбачені ст. 177 Кодексу, не доведена неможливість застосування більш м’якого запобіжного заходу. Посилання прокурора на передбачені законом ризики зводиться до їх цитування з норм КПК України та не несе відомостей про реальні обставини.

Отже, стороною обвинувачення не спростовані доводи клопотання захисника, слідчий суддя вважає що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов’язків, а також забезпечить його належну процесуальну поведінку.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відмовити, задовольнивши клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну ОСОБА_3 запобіжний захід на домашній арешт.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 371, 372КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу – відмовити.

Змінити ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт на строк – 60 днів, тобто до 19 травня 2019 року.

Зобов’язати ОСОБА_3:

1) не залишати місце свого фактичного проживання – домоволодіння № 22 по вул. Хоружинській у м. Винниках (м. Львів) в нічний період часу з 20 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., а в решті часу не залишати території м. Винник та м. Львів без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

2) прибувати до суду за першим викликом;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками, обвинуваченими та потерпілим у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.

Виконання ухвали доручити Личаківському відділу поліції Національної поліції у Львівській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Д. Фролова