Рішення № 8074726, 01.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.02.10 р.                     Справа № 30/226                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства „Рекламно – інформаційне агентство „Гольфстрим”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13542004)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32516492)

про: стягнення заборгованості за договором №б/н від 19 січня 2009 року у розмірі 40800,00 грн., пені у сумі 2761,54 грн.

за участю:

представника Позивача – не з’явився;

представника Відповідача – Лазарева Л.Л. (за довіреністю №7595 від 09.11.2009р.)

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Рекламно – інформаційне агентство „Гольфстрим”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за договором №б/н від 19 січня 2009 року у розмірі 40800,00 грн., пені у сумі 2761,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором №б/н від 19 січня 2009 року, щодо оплати за надані послуги.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договір №б/н від 19 січня 2009 року (а.с.8-13), рахунки та акти приймання – передачі робіт (а.с.14-17), лист-вимогу (а.с.18),

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 526, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, ч.3 ст.15, 61, 64, 65, 82 Господарського процесуального кодексу України.

18 січня 2010 року Відповідач на виконання ухвали суду через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву №260 від 14 січня 2010 року (а.с.23-24), у якому вказує, що враховуючи існуючу заборгованість, Відповідачем була сплачена Позивачу у повному обсязі сума боргу, що підтверджується платіжним дорученням №1229 від 12.01.2010 року (а.с.25). Просить припинити провадження у справі в частині суми боргу та відмовити Позивачу у стягненні пені у сумі 2 761,54 грн.

25 січня 2010 року Відповідач на виконання ухвали суду через канцелярію суду надав доповнення до відзиву №545 від 22 січня 2010 року (а.с.29-30), у якому вказує, що Позивач вимагає суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі 2 761,54 грн. Проте, такі вимоги є незаконними, такими що суперечать укладеному договору, в наслідок чого не підлягають задоволенню. Зазначає, що з дати набрання чинності Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тобто з 14 січня 2997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (ст.1).

Позивач у судове засідання 01 лютого 2010 року не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник Відповідача, у судове засідання 01 лютого 2010 року з’явився, заявив про сплату заборгованості, проти стягнення пені заперечив.

Відповідач до початку судового засідання 18.01.2010р. надав до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу (а.с.22). Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2010 року між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) було укладено договір №б/н (далі за текстом- Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується виконати роботи з проведення рекламних кампаній, шляхом розповсюдження та розміщення зовнішньої реклами на умовах, обумовлених сторонами, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані Виконавцем роботи згідно з даним Договором.

Замовник оплачує виконані Виконавцем роботи в 5 (п’яти) денний строк з моменту підписання Акту виконаних робіт відповідно виставленого Виконавцем рахунку у розмірі, що відповідає узгодженому додатку до даного договору, який є його невід’ємною частиною (п.4.2 Договору).

У випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань за Договором, Сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах передбачених діючим законодавством України та даним Договором. Замовник та Виконавець несуть відповідальність за порушення законодавства в області розповсюдження та розміщення реклами згідно ст.27 Закону України „Про рекламу”. (п.6.1 Договору).

На виконання умов договору Позивачем були надані послуги у липні 2009 року на загальну суму 40800,00 грн., що підтверджується актами приймання – передачі робіт (а.с.15, 17). Акти підписані та завірені печатками з боку обох сторін, без зауважень. Позивачем також були виставлені рахунки (а.с.14, 16).

Відповідач не здійснив оплату за надані послуги внаслідок чого виникла заборгованість.

Позивачем за для досудового врегулювання спору на адресу Відповідача була направлена претензія, з вимогою до 16.11.2009 року погасити заборгованість у розмірі 40800,00 грн.

За таких обставин у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань Відповідачем щодо оплаті за надані послуги Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти стягнення пені заперечив з підстав визначених у відзиві та заявив про сплату Позивачу у повному обсязі суми боргу.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню в частині стягнення пені у розмірі 2761,54 грн., та підлягають припиненню в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 40800,00 грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901-907 ЦК України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідач, уклавши договір №б/н від 19 січня 2009 року, прийняв на себе зобов’язання своєчасно сплачувати надані послуги.

На виконання умов договору Позивачем були надані послуги.

Судом встановлено, що Відповідачем після подання позову була здійснена оплата за надані послуги у повному розмірі, у сумі 40800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1229 від 12 січня 2010 року (а.с.25), припинивши у такий спосіб існування предмету спору в частині стягнення суми боргу.

Оскільки погашення заборгованості відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у зв’язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі в частині стягнення суми боргу у розмірі 40800,00 грн. відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача суму пені за прострочення виконання зобов’язання у розмірі 2761,54 грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 вищеназваного Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом встановлено, що сторонами в договорі №б/н від 19 січня 2009 року не зазначено розміру пені, що сплачується Замовником Виконавцю у разі прострочення платежу за надані послуги.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподіляються у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі за позовом Приватного підприємства „Рекламно – інформаційне агентство „Гольфстрим”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13542004) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32516492) в частині стягнення заборгованості за договором №б/н від 19 січня 2009 року у розмірі 40800,00 грн.

2. Відмовити Приватному підприємству „Рекламно – інформаційне агентство „Гольфстрим”, м.Донецьк (ідентифікаційний код 13542004) у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у сумі 2761,54 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32516492) на користь Приватного підприємства „Рекламно – інформаційне агентство „Гольфстрим”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13542004) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 408,36 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 221,04 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

За згодою присутнього представника Відповідача у судовому засіданні 01.02.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 01.02.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя