Ухвала суду № 80746571, 19.03.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 19.03.2019

Справа № 320/356/19

Провадження № 1-кп/320/545/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонним суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фурсової Л.І.,

прокурора – Щербини О.О.,

потерпілої – ОСОБА_1,

представника потерпілої ОСОБА_1. – адвоката ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4,

обвинуваченого – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області кримінальне провадження № 12018080140003426 року за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,–

ВСТАНОВИВ:

В провадження Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться кримінальне провадження № 12018080140003426 року за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

18 січня 2019 року ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за вказаним обвинувальним актом у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

21 січня 2019 року ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області призначено судовий розгляд.

У судовому засіданні прокурор Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_5 заявила клопотання про продовження терміну тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3, на строк 2 місяці, оскільки його строк тримання під вартою спливає 21 березня 2019 року і до цього часу розгляд справи не буде завершений та на даний час не відпали ризики, що були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також просила призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_3, проти задоволення клопотання прокурора заперечував, просив суд не застосовувати до нього запобіжній захід у вигляді тримання під вартою, а просив застосувати більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 заперечував щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, вважає, що підстави для продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні, просив суд обрати відносно ОСОБА_3, більш м’який, ніж тримання під вартою, запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту.

Потерпіла ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 проти задоволення клопотання прокурора про продовження терміну тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3, на строк 2 місяці не заперечували.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

21 січня 2019 року ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3, продовжено на строк 2 місяця, але не більше 60 днів, тобто з 21 січня 2019 року до 21 березня 2019 року, включно.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23.11.2017 року № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов’язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов’язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч. 2 ст. 29 Конституції України).

Крім того, Конституційний Суд України також зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов’язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції» закріплював, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

З урахуванням викладеного, та те, що, підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не відпали, обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, крім того, жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, врахованим під час обрання вказаного запобіжного заходу, суд приходить до висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_3, необхідно продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Мотивованого клопотання щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого до суду не надійшло, а тому, підстав для цього у суду немає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 27, 177, 178, 309, 331, 369, 372 КПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_5 про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України – продовжити на строк 2 (два) місяці (але не більш 60 днів), тобто з 19 березня 2019 року до 18 травня 2019 року, включно.

Копію ухвали надіслати на адресу Запорізького слідчого ізолятора (СІЗО) УДПС України в Запорізької області – для виконання

Повний текст ухвали складено та проголошено 21 березня 2019 року о 12 годині 25 хвилин.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ: І.М.БАХАЄВ