Рішення № 80746111, 12.03.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 12.03.2019

Справа № 320/8500/18

Провадження № 2/320/1281/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Урупи І.В.

за участі секретаря судового засідання – Литвиненко В.Є.,

учасники справи:

позивачка – ОСОБА_1І,

представник позивачки – адвокат ОСОБА_2

відповідач – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб з відповідачем та стягнути з нього аліменти на дитину – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на те, що подружнє життя між ними не склалось, шлюбні відносини припинені з липня 2018 року у зв’язку з тим, що вони мають різні характери, в родині відсутня взаємоповага, взаєморозуміння, відновлювати шлюбні відносини вона намірів не має. Від шлюбу вони мають неповнолітню дитину – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з нею. Відповідач, добровільної матеріальної допомоги на дитину не надає.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що 13.09.1997 між нею та відповідачем зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають двох дочок, з яких дочка ОСОБА_5 досягла повноліття. ОСОБА_5 проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні. Відповідач працює офіційно механізатором на сільгосппідприємстві, має дохід, однак систематичної матеріальної допомоги на неповнолітню дитину не надає. Шлюбні відносини з відповідачем припинені в липні 2018 року, з цього часу вони разом не проживають, однією із причин розпаду сім’ї стала подружня зрада з боку відповідача. На даний час у відповідача вже утворилася інша сім’я. Просить розірвати шлюб з відповідачем та стягнути з аліменти на неповнолітню дочку в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з дня пред’явлення позову та до повноліття дитини.

10.12.2018 від позивачки надійшла до суду відповідь на відзив в якій вона також підтримала позовні вимоги у повному обсязі, наполягала на тому, що з липня 2018 року між нею та відповідачем припинені шлюбні відносини та вони не ведуть спільне господарство та бюджет. Це відбулося через зраду чоловіка, який на даний час проживає в цивільному шлюбі з іншою жінкою в її житловому приміщенні. Посилання відповідача на те, що він винаймає житло не правда. Від шлюбу мають двох доньок, з яких одна донька досягла повноліття. ОСОБА_5 проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні. Відповідач працює офіційно механізатором на сільгосппідприємстві, має значний дохід та відповідно має можливість сплачувати аліменти, але з кінця вересня 2018 року матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. Старша дочка на теперішній час навчається у вищому навчальному закладі на контрактній основі, вартість навчання вона оплатила самостійно. Питання про розподіл спільно набутого майна подружжя вони будуть вирішувати окремо.

Представник позивачки – адвокат ОСОБА_2 повністю підтримала доводи свого довірителя, просить задовольнити позов повністю, розірвати шлюб укладений між сторонами та стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з дня пред’явлення позову та до повноліття дитини.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги про розірвання шлюбу визнав в повному обсязі та пояснив, що з липня 2018 року між ним та позивачкою припинені шлюбні відносини у зв’язку з тим, що мають різні характери через що в родині виникали суперечки. На теперішній час у нього дійсно утворилася інша сім’я. Позовні вимоги про стягнення аліментів не визнає, просить відмовити в задоволенні позову про стягнення аліментів, посилаючись на те, що він приймає участь в утриманні дітей та регулярно надає матеріальну допомогу, переказує гроші на картку дочці ОСОБА_5, оплатив її навчання та переказує гроші на почтове відділення дочці ОСОБА_6.

29.11.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого він позовні вимоги визнає частково, а саме: згоден на розірвання шлюбу, але не згоден з вимогами про стягнення з нього аліментів, посилаючись на те, що сплачує витрати на утримання дітей добровільно та оплачує навчання старшої дочки.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 листопада 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання та встановлено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а позивачці п’ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив. Також встановлено відповідачу п’ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 грудня 2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні з викликом сторін.

12 березня 2019 року Мелітопольським міськрайонним суду Запорізької області в судовому засіданні без видалення до нарадчої кімнати було залишено без задоволення клопотання відповідача про роз’єднання позовних вимог про стягнення аліментів та розірвання шлюбу, про проведення процедури врегулювання спору за участі судді та зупинення провадження у справі.

Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Сторони перебувають у шлюбі зареєстрованому 13 вересня 1997 року Новгородківською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області, актовий запис № 08.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Сторони припинили шлюбні відносини з липня 2018 року у зв’язку з тим, що вони втратили почуття любові та взаємоповаги, в родині відсутнє взаєморозуміння, на даний час у відповідача утворилася нова сім’я.

При таких обставинах, суд вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливо, та суперечить інтересам сторін.

Відповідно до вимог ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них та інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Аналізуючи зібрані по справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, суперечить інтересам сторін, а тому не вбачає законних підстав для надання строку для примирення сторонам та вважає необхідним розірвати шлюб між сторонами.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей судами першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 Конвенції про права дитини встановлює право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Дитина проживає з позивачкою і знаходиться на її утриманні, відповідач систематичної матеріальної допомоги не надає.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.1ст.183 СК частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно із ч.1ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.

З наданих відповідачем квитанцій вбачається, що ним через поштове відділення надсилалися кошти на ім’я неповнолітньої дитини, ОСОБА_4, однак ця допомога не систематична, отримувала ці кошти не позивачка, а сама дитина.

Положеннями статті 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

В судовому засіданні не було встановлено, що між сторонами, батьками дитини, була досягнута домовленість щодо способу виконання відповідачем обов’язку утримувати неповнолітню дочку. А навпаки, ОСОБА_3 заявив, що не бажає надавати аліменти безпосередньо відповідачки, а має намір надсилати кошти на утримання дитині безпосередньо дочці.

Така позиція відповідача суперечить вимогам ст. 181 СК України щодо способу виконання батьками обов’язку утримувати дитину.

Надані відповідачем чеки про оплату продуктів харчування взагалі не свідчать про утримання неповнолітньої дитини у спосіб визначений законодавством.

Аналізуючи зібрані по справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає необхідним стягнути з відповідача аліменти на неповнолітню дитину в розмірі 1/4 частині усіх видів заробітку, але не меншим, ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Посилання відповідача на те що він надає достатню допомогу їх повнолітній дочці та оплачує її навчання суд не приймає до уваги, оскільки це не звільняє відповідача від утримання неповнолітньої дитини, яку батьки зобов’язані утримувати до досягнення нею повноліття.

Стосовно розподілу судових витрат, враховуючи вимоги п.1 ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки у зв’язку із задоволенням позовних вимог судового збору в розмірі 352,40 грн., інша частина судових витрат в розмірі 352,40 грн. має бути повернута позивачці із державного бюджету у зв’язку з визнанням позову про розірвання шлюбу відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Також відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір» враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору за вимогами про стягнення аліментів, у зв’язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, він повинен бути стягнутий з відповідача на користь держави в розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 12,81,89,141,142, 263,264,265,273,354,355 ЦПК України, ст. ст. 104, 105, 110, 112, 180,182,183 Сімейного Кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1, /до шлюбу Преданова/ та ОСОБА_3, зареєстрований 13 вересня 1997 року Новгородківською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області, актовий запис № 08.

Прізвища сторін після реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Зобов’язати Мелітопольське управління Державної казначейської служби України Запорізької області, яке знаходиться за адресою: м. Мелітополь, вул. М. Грушевського, 11, (ЄДРПОУ 37968956) повернути ОСОБА_1, за квитанцією АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1160745791.1 від 17.10.2018 половину суми сплаченого судового збору в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. на доходний рахунок: рахунок отримувача 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір», призначення платежу: судовий збір, п. 5. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи:

позивачка – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Повне рішення суду складене 22.03.2019.

Суддя: