Рішення № 8074592, 09.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.02.10 р.                     Справа № 6/360                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Данилкіной П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства „Левон-ГТ” м.Горлівка, Донецької області

до відповідача: Державного підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державної автомобільної компанії ”Автомобільні дороги України” м.Донецьк

про стягнення 101 981грн. 11коп.

за участю

представників сторін:

від позивача – Тутунджан Н.Л. – представник по довіреності від 25.11.2009р.

від відповідача – не з’явився

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому

засіданні оголошувалась перерва з 25.01.2010р.

до 09.02.2010р., для представлення позивачем

розрахунку пені відповідно до вимог чинного

законодавства.

Позивач, Приватне підприємство „Левон-ГТ” м.Горлівка, Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державної автомобільної компанії ”Автомобільні дороги України” м.Донецьк боргу за поставлений товар у сумі 92710грн. 10коп., пені у розмірі 9271грн. 01коп. відповідно договору купівлі-продажу від 01.05.2009р. (Усього 101 981грн. 11коп.)

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№01-24/66 від 22.01.2010р. заперечив проти задоволення позовних вимог та пояснив, що згідно п.2.2 укладеного договору оплата товару здійснюється ним шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на протязі 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Але як зазначив відповідач позивач не звернувся до нього з рахунком, тому у нього не було підстав для оплати боргу позивачу, у зв”язку з чим вважає недоречним і невірним застосуванням штрафних санкцій у вигляді пені.

У процесі слухання справи позивач звернувся до суду з уточненням позовних вимог від 03.02.2010р. в якому пояснив, що пеня за 180днів з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується складає 9 771грн. 38коп., що перевищує 10% вартості договору. Отже, враховуючи п.2.2 договору пеня не повинна перевищувати 10% вартості договору, тому складає 9271грн. 01коп. Суд приймає до уваги дані уточнення по справі та розглядає справу по суті.

9 лютого 2010р. відповідач у засідання суду не з”явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи вищевикладене справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представника позивача, суд –

в с т а н о в и в :

1 травня 2009р. між Приватним підприємством „Левон-ГТ” м.Горлівка, Донецької області та Державним підприємством „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державної автомобільної компанії ”Автомобільні дороги України” м.Донецьк був укладений договір купівлі-продажу, згідно умов якого позивач (далі по тексту-продавець) взяв на себе зобов”язання передати у власність відповідача партію товару, яка належить позивачу, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобов”язався прийняти цей товар та оплатити його вартість.

          Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов’язань, де він у виконання умов укладеного договору 11 травня 2009р. по накладній №11/05 за довіреністю серії ДМА№000069 від 11.05.2009р. здійснив поставку товару, а саме: бітуму БНД 60/90 у кількості 25,4тн. у адресу відповідача на загальну суму 92 710грн. 10коп. та виставив відповідачу для сплати рахунок №11/05 від 11.05.2009р. на загальну суму поставки. У підтвердження заявлених вимог позивач представив суду докази поставки товару, а саме: накладну по якій відповідач отримав товар, довіреність до неї, податкову накладну, рахунок, а також акт звірки взаєморозрахунків станом на 29.12.2009р. підписаний уповноваженими особами обох підприємств та скріплений печатками, і переконав суд у факті поставки товару у адресу Державного підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державної автомобільної компанії ”Автомобільні дороги України” м.Донецьк.

Пунктом 2.2 договору купівлі-продажу від 01.05.2009р. сторони встановили, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок продавця на протязі 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що рахунок був одержаний відповідачем 11.05.2009р. згідно умовам укладеного договору, про що свідчить відмітка про його отримання у рахунку №11/05.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач у довідці вих.№480 від 29.12.2009р. підтвердив, що поставка ПП „Левон ГТ” товару (бітуму 60/90 в кількості 25,4тн. на загальну суму 92710,10) відповідачу була здійснена на підставі договору купівлі-продажу від 01.05.2009р. Крім того, відповідач підтвердив, що 11.05.2009р. ним був одержаний виставлений позивачем рахунок №11/05 від 11.05.2009р. на оплату суми у розмірі 92710,10грн. за поставлений товар.

Отже, ствердження відповідача про те, що він не одержував від позивача рахунок на оплату боргу є безпідставним та таким, що спростовується матеріалами справи.

ПП „Левон-ГТ” у довідці вих.№01 від 11.01.2010р. також підтвердив, що поставка товару була здійснена на підставі договору купівлі-продажу від 01.05.2009р., який укладений між сторонами по справі.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що поставка товару між сторонами відбулась саме на підставі договору купівлі-продажу від 01.05.2009р.

Але відповідач договірні зобов’язання перед позивачем не виконав. В результаті чого у Державного підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державної автомобільної компанії ”Автомобільні дороги України” м.Донецьк перед позивачем виник борг у сумі 92710грн. 10коп., який до теперішнього часу ним не погашений.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по оплаті поставленого товару своєчасно не виконав.

Пунктом 2.2 укладеного договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати нараховується пеня у розмірі 0,5% від загальної вартості договору за кожен день прострочення платежу, але не більше 10% вартості договору. Проте ст.3 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, позивачем здійснений розрахунок пені з урахуванням вимог закону, а не договору за період з 26.05.2009р. по 21.11.2009р., яка складає 9 771грн. 38коп. У зв”язку з чим позивач намагається стягнути з відповідача пеню у розмірі 9271грн. 01коп. згідно п.2.2 договору, яка не перевищує 10% вартості договору.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно статті ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив умови договору купівлі-продажу від 01.05.2009р. і своєчасно не оплатив поставлений товар, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 9271грн. 01коп., обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлений позивачем товар не оплачений, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства „Левон-ГТ” м.Горлівка, Донецької області до Державного підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державної автомобільної компанії ”Автомобільні дороги України” м.Донецьк про стягнення 101 981грн. 11коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державної автомобільної компанії ”Автомобільні дороги України” (83001 м.Донецьк, пр.Комсомольський,6а, п/р260000593131 в ДФ АБ „Експрес-банк” МФО 335838, ЄДРПОУ 32001618) на користь Приватного підприємства „Левон-ГТ” (84634 м.Горлівка, Донецької області, вул.Добролюбова,2, п/р26005051801457 в Донецьком РУ „Приватбанка” МФО 335496, ЄДРПОУ 33174542) борг за поставлений товар у сумі 92710грн. 10коп., пеню у розмірі 9271грн. 01коп., витрати по сплаті держмита у сумі 1 019грн. 81коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Рішення було оголошено у судовому засіданні 09.02.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя